Рішення № 177933, 05.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.06 р. Справа № 19/1

Суддя господарського суду Донецької області Новікова Р.Г., при секретарі судового засідання Казеці О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу матеріали

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь

про: стягнення 11748грн.13коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошина С.А., дов. від 04.10.2006р. №01-05/3410

від відповідача: Кормишова Л.І., дов. від 28.08.2006р. №01/155

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву з 19.09.2006р. по 05.10.2006р.

СУТЬ СПОРУ: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь із позовом про стягнення шкоди у розмірі 10840грн.78коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статті 1161, 1191, 1172 Цивільного кодексу України, статті 2, 6, 13, 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р.

Позивач зазначає, що розмір шкоди пов’язаний із виплатою громадянину Ясинському В.В. одноразової допомоги у розмірі 7325грн.50коп. та щомісячних виплат за період з 23.12.2002р. по 01.12.2005р.

Заявою №01-05/487 від 13.02.2006р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 10895грн.10коп.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 08.04.2003р., відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” стягнуто суму 15222грн.97коп., яка складається з суми в рахунок відшкодування коштів, які затрачені на стаціонарне лікування потерпілого за позовом прокурора –276грн.72коп., за позовом Закритого акціонерного товариства „Інвестиційний дім Астрон” –11868грн.20коп. за позовом потерпілого Ясинського В.В. про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 578грн.05коп. та моральної шкоди в сумі 2500грн.

Пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” є суб’єктом страхування, що підтверджується страховими свідоцтвами від 04.05.2001р. та від 20.05.2005р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. судове рішення було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2006р. вищевказані судові акти були скасовані та справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою від 09.08.2006р. господарський суд Донецької області прийняв до свого провадження справу №19/1.

У поясненнях №01-05/2155 від 23.08.2006р. позивач збільшив розмір позовних вимог до 11748грн.13коп. за період з 23.12.2002р. по 31.07.2006р.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Згідно з актом № 1 про нещасний випадок на виробництві від 06.11.2002р. з працівником підприємства –ЗАТ „Інвестиційний дім Астрон” Ясинським В.В. 13.08.2002р. стався нещасний випадок у дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якого йому були спричинені тілесні пошкодження: закритий внутрішньо суглобний крайовий перелом заднього краю правої підвздошної кістки в області вертлюжної впадини.

Нещасний випадок стався внаслідок зіткнення на Донецькій автодорозі на відстані 3-4км. від дорожнього знаку „кінець населеного пункту” м. Маріуполя поза межами міста автомобіля ВАЗ 21093 №Є2674 ЄН) під управлінням водія Котковець ЗАТ „Інвестиційний дім Астрон” з автопоїздом КАМАЗ 54-10 ДОУ (причеп 09063 СЛ) під управлінням водія ТОВ „Маріупольська автобаза” Федосюка І.С. з вини останнього.

Акт № 1 про нещасний випадок від 06.11.2002р. підписаний без заперечень членами та головою комісії.

Факт вини Федосюка І.С. підтверджується вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 08.04.2003р.

Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 08.04.2003р. водій ТОВ „Маріупольська автобаза” Федосюк І.С. визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 266 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Із ТОВ „Маріупольська автобаза” стягнуто в рахунок відшкодування витрат установи охорони здоров’я суму 276грн.72коп., на користь ЗАТ „Інвестиційний дім Астрон” суму 11868грн.20коп, на користь потерпілого Ясинського В.В. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 578грн.05коп. та моральної шкоди – 2500грн.

За висновками МСЕК від 23.12.2002р. сер. 2-18 АЖ №029930 Ясинському В.В. встановлена стійка втрата професійної працездатності.

На підставі акту №1 про нещасний випадок на виробництві від 06.11.2002р., згідно із постановами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську Донецької області №1974/1 від 03.01.2003, №1974/2 від 27.03.2003, №1974/3 від 08.01.2004р., №1974/4 від 01.04.2004р., №1974/5 від 24.12.2004р., №1167-1974/6 від 25.03.2005р., №2618-1974/8 від 17.01.2006р., №0536101974/1343/9 від 20.03.2006р. потерпілому Ясинському В.В. виплачено одноразову страхову допомогу у розмірі 7325грн.50коп. та призначено щомісячні страхові виплати, загальна сума яких за період з 23.12.2002р. по 31.07.2006р. становить 4422грн.63коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза”, як роботодавець водія, який вчинив ДТП, від якого потерпів гр. Ясинський В.В., є страхувальником від нещасного випадку, а відділення виконавчої дирекції Фонду –страховиком за цим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 11748грн.13коп. Правовою підставою для стягнення визначає ст.ст. 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р. страхових виплат застрахованій особі.

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 21 вищевказаних Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та статтею 13 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р. визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р., з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р. дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик –Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р. потерпілий Ясинський В.В. є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ЗАТ “Астрон”.

Взаємовідносини позивача і відповідача регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІV від 23.09.1999р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень протягом періоду з 23.12.2002р. по 31.07.2006р. позивачем було перераховано на адресу громадянина Ясинського В.В. певні страхові виплати.

Так, постановою №1974/1 від 03.01.2003р. було призначено до виплати Ясинському В.В. одноразову допомогу разі стійкої втрати працездатності в сумі 7325грн.50коп. Ця сума була перерахована платіжним дорученням №64/113 від 27.01.2003р.

Цією ж постановою була призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у розмірі 73грн.26коп. (за період з 23.12.2002р. по 23.12.2003р.)

В подальшому, розмір цих щомісячних платежів визначався на підставі Постанов №1974/2 від 27.03.2003р. (за період з 01.03.2003р. по 22.12.2003р. – 86грн.59коп.), №1974/3 від 08.01.2004р. (за період з 23.12.2003р. по 23.12.2004р. – 86грн.59коп.), №1974/4 від 01.04.2004р. (за період з 01.03.2004р. по 22.12.2004р. – 99грн.75коп.), №1974/5 від 24.12.2004р. (за період з 22.12.2004р. по 22.12.2005р. – 99грн.75коп.), №1167-1974/6 від 25.03.2005р. (за період з 01.03.2005р. по 22.12.2005р. – 123грн.49коп.), №2618-1974/8 від 17.01.2006р. (за період з 22.12.2005р. по 27.12.2007р. – 98грн.79коп.), №0536101974/1343/9 від 20.03.2006р. (за період з 01.03.2006р. по 27.12.2007р. – 118грн.85коп.)

Як вбачається з матеріалів справи (платіжні доручення №859/867 від 19.12.2002р., №64/113 від 27.01.2003р., №98/313 від 10.02.2003р., №179/505 від 12.03.2003р., №214 від 10.04.2003р., №317/1268 від 08.05.2003р., №408 від 06.06.2003р., №505 від 08.07.2003р., №579 від 06.08.2003р., №678 від 05.09.2003р., №753 від 06.10.2003р., №837 від 06.11.2003р., №924 від 05.12.2003р., №2 від 13.01.2004р., №6 від 06.02.2004р., №165 від 05.03.2004р., №252 від 07.04.2004р., №327 від 07.05.2004р., №434 від 10.06.2004р., №531 від 07.07.2004р., №720 від 05.08.2004р., №811 від 07.09.2004р., №905 від 08.10.2004р., №1031 від 08.11.2004р., №1140 від 06.12.2004р., №4 від 11.01.2005р., №96 від 04.02.2005р., №210 від 04.03.2005р., №307 від 06.04.2005р., №409 від 11.05.2005р., №483 від 06.06.2005р., №599 від 06.07.2005р., №679 від 09.08.2005р., №774 від 07.09.2005р., №867 від 06.10.2005р., №949 від 04.11.2005р., №21 від 13.01.2006р., №101 від 06.02.2006р., №211 від 07.03.2006р., №359 від 27.04.2006р., №396 від 06.05.2006р., №494 від 09.06.2006р., №592 від 07.07.2006р., №719 від 04.08.2006р. та додані до них списки осіб, що отримують відшкодування шкоди за відповідний період) на адресу банківської установи, де відкритий рахунок громадянина Ясинського В.В. перераховувались кошти щомісячних виплат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, а саме статті 1161, 1191, 1172 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Вказаний кодекс набрав чинності з 01.01.2004р.

Враховуючи викладене, норми Цивільного кодексу України можуть застосовуватись лише до відносин які продовжують існувати після 01.01.2004р., а саме – до відшкодування шкоди у вигляді виплати позивачем суми щомісячних страхових виплат громадянину Ясинському В.В. з 23.12.2002р. по 31.07.2006р. в сумі 4422грн.63коп.

Згідно із пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як вбачається з конверту, наявного в матеріалах справи, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ звернулось до суду із позовом 27.12.2005р.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, відповідно до статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання.

Стаття 267 Цивільного кодексу України, на відміну від статті 80 Цивільного кодексу УРСР, встановлює, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем такої заяви зроблено не було, тому у суду відсутні підстави застосовувати строк позовної давності до вимоги позивача про відшкодування шкоди у розмірі в сумі 4422грн.63коп. внаслідок виплат щомісячних страхових виплат з 23.12.2002р. по 31.07.2006р.

Що стосується суми одноразової допомоги в розмірі 7325грн.50коп., виплаченої 27.01.2003р., то вимоги про її відшкодування не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказана сума є одноразовою допомогою у разі стійкої втрати професійної працездатності. Як зазначалось раніше, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому до відносин, що стосуються вимоги відшкодування шкоди у розмірі виплаченої одноразової допомоги слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР.

Норми вказаного Кодексу не передбачають право позивача вимагати від відповідача відшкодування шкоди у регресному порядку.

Стаття 460 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що організація або громадянин, відповідальний за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи соціального забезпечення відшкодувати суми допомоги або пенсій. Проте відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорськ за своїм статусом не є ні органом державного соціального страхування, ні Пенсійним фондом України, а є робочим органом виконавчої дирекції некомерційної самоврядної організації, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ".

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь про стягнення шкоди у розмірі 11748грн.13коп. А саме – присуджує до стягнення з відповідача суму шкоди у розмірі 4422грн.63коп. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями та Прикінцевими і перехідними положеннями Цивільного кодексу України, нормами Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 33, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь із позовом про стягнення шкоди у розмірі 11748грн.13коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь (87536, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, буд.1, ЗКПО 0544191123, МФО 334389) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Краматорськ (84313, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівельників, буд. 37, ЗКПО 24166521) суму шкоди у розмірі 4422грн.63коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольська автобаза” м. Маріуполь (87536, м. Маріуполь, вул. Воїнів Визволителів, буд.1, ЗКПО 0544191123, МФО 334389) на користь Державного бюджету державне мито у розмірі 51грн.

Видати накази після набрання чинності рішення.

В судовому засіданні 05.10.2006р. за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з цим рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Донецького апеляційного господарського суду.

Повний текст підписано 11.10.2006р.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 3 примірника:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – до справи