Рішення № 17777328, 26.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5023/3971/11

вх. № 3971/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 01.06.11р.

Представник відповідача - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автотранспортний комплекс", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ “Харківський автотранспортний комплекс” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 на свою користь основний борг у розмірі 22180,00 грн., пеню у розмірі 50459,50 грн., штраф у розмірі 8872,00 грн., збитки у звязку з інфляцією 5252,42 грн., 3% річних у розмірі 807,35 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договорами оренди № 8 від 01.09.2008 року та № 32 від 01.12.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07 червня 2011 року о 10:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 07 червня 2011 року , 12 липня 2011 року у звязку з ненаданням витребуваних судом документів, а також неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано уточнену позовну заяву, з якої вбачається зменшення позовних вимог та позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг у розмірі 680,00 грн., пеню у розмірі 3923,60 грн., штраф у розмірі 272,00 грн., збитки у звязку з інфляцією 161,03 грн., 3% річних у розмірі 31,39 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у судовому засіданні 26 липня 2011 року підтримав позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, надав заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за останні 6 місяців у розмірі 69,51 грн.

У призначене судове засідання 26 липня 2011 року представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 12 липня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутній в судовому засіданні 26 липня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01 вересня 2008 року між позивачем - ТОВ “Харківський автотранспортний комплекс” (далі позивач, орендодавець) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (далі відповідач, орендар) укладено Договір оренди №8 (далі договір № 8), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в тимчасове, платне користування складські приміщення площею 350 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 вересня 2008 року та скріплений печатками сторін.

Згідно з пунктом 4.1 сторонами встановлено розмір орендної плати- 5250,00 грн. щомісячно, які орендар зобовязався вносити у вигляді передплати за один місяць не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 4.3.2).

01 грудня 2008 року між позивачем - ТОВ “Харківський автотранспортний комплекс” (далі позивач, орендодавець) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (далі відповідач, орендар) укладено Договір оренди №32 (далі договір № 8), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в тимчасове, платне користування виробничі приміщення площею 128,0 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Факт передачі приміщення підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами та скріплений печатками сторін.

Згідно з пунктом 4.1 сторонами встановлено розмір орендної плати - 2060,00 грн. щомісячно, які орендар зобовязався вносити у вигляді передплати за один місяць не пізніше 25 числа поточного місяця. (п. 4.3.2.)

Згідно з пунктом 3.1.2 договорів оренди № 8 та № 32, відповідач зобовязався вчасно вносити оренду плату з урахуванням пені (штрафів).

Пунктом 7.2 договору № 8 передбачено строк дії договору з 01 вересня 2008 року по 31 травня 2009 року.

Пунктом 7.2 договору № 8 передбачено строк дії договору з 01 грудня 2008 року по 30 листопада 2009 року.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушував умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення.

Відповідно до укладеної між сторонами угоди № 1/20 від 01.06.2009 року про реструктуризацію заборгованості, сторони встановили, що заборгованість відповідача за договорами оренди № 8 та № 32 складає 22180,00 грн., яку відповідач зобовязався погасити до 30.11.2009 року із розрахунку 3700,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, у встановлений зазначеною угодою строк заборгованість з орендної плати відповідач у повному обсязі не погасив, внаслідок чого розмір заборгованості с орендної плати склав 680,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Проте, Орендар порушив умови Договорів та угоди про реструктуризацію заборгованості № 1/20 щодо своєчасного внесення позивачу орендної плати. Суд зазначає, що враховуючи, що угода про реструктуризацію заборгованості № 1/20 була укладена 01 червня 2009 року, даною угодою сторони встановили загальний розмір заборгованості відповідача з орендної плати станом на 01 червня 2009 року склала 22180,00 грн., яку відповідач погасив частково, залишивши несплаченою суму 680,00 грн, суд вважає, що заявлена до стягнення заборгованість з орендної плати виникла станом на 01.06.2009 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договорами оренди № 8 та №32, а також угоди про реструктуризацію заборгованості № 1/20, які були укладені між сторонами по справі 01 вересня 2008 року та 01 грудня 2008 року, 01 червня 2009 року відповідно.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 680,00 грн. з заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 4 угоди про реструктуризацію заборгованості від 01.06.2009 року, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати орендодавцю плати за оренду, орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від розміру несплаченої орендної плати за кожен день порушення строку.

За прострочення внесення платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1% від суми заборгованості, яка склала 3923,60 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано пеню у розмірі 1% від розміру несплаченої заборгованості. Позивачем перераховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, та надано заяву про стягнення з відповідача пені у розмірі 69,51 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені угодою зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором та додатковою угодою, пеня у сумі 69,51 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

В решті заявленої до стягнення пені суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договорами оренди за період з грудня 2009 року по липень 2011 року нараховано 3% річних в розмірі 31,39 грн., та інфляційні у розмірі 161,03 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 272,00 грн. штрафу та враховуючи, що позивачем не надано його повного та обґрунтованого розрахунку, який суд витребовував ухвалами від 24.05.2011 року, 07.06.2011 року 12.07.2011 року, з огляду на подану позивачем заяву (вх. № 14053) про залишення без розгляду заявленого до стягнення штрафу, суд залишає зазначену вимогу без розгляду на підставі п. 5. ст.. 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81 , статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь ТОВ «Харківський автотранспортний комплекс» (ідентифікаційний код 33205376, адреса: м. Харків, вул.. Ізмайлівська, 11а) 680,00 грн. заборгованості з орендної плати, 69,51 грн. пені, 31,39 грн. 3% річних та 161,03 грн. інфляційних, а також 09,42 грн. держмита та 02,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 272,00 грн. штрафу позов залишити без розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 29.07. 2011 року

справа № 5023/3971/11