Рішення № 17777288, 19.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5023/4818/11

вх. № 4818/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 1906 від 14.06.2011 року; відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВТ "Тиком" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ «Трест Київміськбуд-2» звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ТОВ НВП «Тиком» на свою користь 8 708, 20 грн. основного боргу, 64,42 грн. - З % річних, 200, 29 грн. інфляційних нарахувань, 329, 16 грн. пені, а також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору оренди № 22 від 01.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 липня 2011 року о 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем, супровідним листом, надано додаткові пояснення та витребувані судом документи (вх. № 13514 від 19.07.2011 р.), які судом долучені до матеріалів справи. Окрім того, представник позивача просив суд замінити найменування позивача з Відкритого Акціонерного Товариства «Трест Київміськбуд-2» на Публічне Акціонерне Товариство «Трест Київміськбуд-2», яке судом задоволено, оскільки як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач по справі (ідентифікаційний код 04012661 ) має найменування Публічне Акціонерне Товариство «Трест Київміськбуд-2».

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, проте, через канцелярію суду надав витребувані судом документи (вх. № 13514 від 19.07.2011 року), які судом долучено до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні 20 липня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.04.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-2» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВТ «Тиком» (далі - відповідач) укладено договір № 22 оренди об'єкта нерухомості (далі договір), у відповідності до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомості загальною площею 45, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 в м. Києві. з метою розміщення офісу (розділи 1 та 2 договору).

Факт передачі обєкта оренди підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 квітня 2009 року та скріплений печатками сторін.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що розмір орендної плати за 1 кв. м орендованої площі становить 85 грн. в тому числі ПДВ 20% - 14,17 грн. Загальна сума орендної плати в місяць становить 3876,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди, укладеною між сторонами 01 травня 2009 року, сторони домовились внести зміни до договору, доповнивши його п. 5.1.1 наступної редакції: на період з 01.05.2009 р. по 31.08.2009 р. розмір орендної плати за 1 кв. м орендованої площі становить 63, 07 грн. (шістдесят три грн. 07 коп.) в т.ч. ПДВ 20 % - 10, 51 грн. На період з 01.05.2009 р. по 31.08.2009 р. загальна сума орендної плати в місяць становить 2 875, 99 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять грн. 99 коп.), в т.ч. 479, 33 грн. на місяць.

Пунктом 5.5 договору оренди передбачено, що плата за електро-, тепло-, водопостачання Об'єкту оренди здійснюється Орендарем на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що майно передається в найм (оренду) на строк, який становить 12 календарних місяців з дня підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 4.2 договору передбачено, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку оренди не заявить про свій намір припинити цей договір, то строк автоматично пролонгується на такий самий строк та на тих самих умовах.

Відповідач звернувся до позивача з листом (вих.. № 8/1 від 28.01.2011 року) про розірвання з 01 березня 2011 року договору оренди № 22 від 01.04.2009 року. Відповідно до акту прийому передачі від 01 березня орендоване майно було передано позивачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору з 01.04.2010 року по 28.02.2011 року у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, станом на 01.03.2011 року (дата передачі орендованого майна позивачу), договір був діючим.

Як зазначає позивач, ним, як Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору за період з квітня 2009 року по лютий 2011 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування комунальних витрат, внаслідок чого, у відповідача за період з 01 квітня 2009 року по 28 лютого 2011 року виникла заборгованість в сумі 8708,20 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити виниклу заборгованість з орендної плати (вих. № 1341 від 08.04.2011), проте, зазначена вимога залишилась позивачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати, відшкодування комунальних витрат в сумі 8708,20 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат за договором оренди № 22, який був укладений між сторонами по справі 01 квітня 2009 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати та відшкодування комунальних витрат в сумі 8708,20 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 10.3 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 11.02.2011 року по 11.05.2011 року склала 329,16 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 190,69 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь другого позивача. Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з лютого по травень 2011 року, нараховано 3% річних в розмірі 64,49 грн., та інфляційні у розмірі 200,29 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача про зміну назви позивача.

Змінити найменування позивача з Відкритого Акціонерного Товариства «Трест Київміськбуд-2» на Публічне Акціонерне Товариство «Трест Київміськбуд-2».

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство “Тиком” (ідентифікаційний код 31269307, місцезнаходження: м. Харків, пров. Самеровський,1) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Трест Київміськбуд-2» (ідентифікаційний код 04012661, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Народного ополчення, буд. 26-А) - 8708, 20 грн. основного боргу, 64,42 грн. - З % річних, 200,29 грн. інфляційних нарахувань, 329,16 грн. пені, 102, 00 грн. державного мита, 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2011 року

справа № 5023/4818/11