Рішення № 17777016, 23.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р. Справа № 5016/1741/2011(6/115)

м. Миколаїв

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

Про: стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання в розмірі 5939,95 грн., у тому числі 5412,48 грн. основний борг за теплову енергію, 169,41 грн. втрат від інфляції, 58,06 грн. 3% річних, 300,00 грн. пені.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.10.2010 року № 09/61.

ід відповідачаНе з»явився.

Предмет спору: Позивач звернувся до суду з позовом та з урахуванням наданої до судового засідання заяви про зменшення позовних вимог просить припинити провадження у справі в частині стягнення 5412,48 грн. основного боргу за теплову енергію у звязку з його погашенням відповідачем та стягнути з відповідача 169,41 грн. втрат від інфляції, 58,06 грн. 3% річних, 300,00 грн. пені.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, заперечень проти позовних вимог та доказів, що їх обґрунтовують, не надав. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

На підставі ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

встановив:

01.03.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2030 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобовязався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 9. договір укладено на строк до 01.03.2002 року та вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

У відповідності до умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за термін з жовтня 2010 року по квітень 2011 року на загальну суму 9167,01 грн.

Згідно п.п. 6.3. договору відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду (календарний місяць п.п. 6.2.) сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як свідчать наявні в матеріалах справи рахунки за жовтень 2010 року - квітень 2011 року, а також копії поштових реєстрів (а.с. 14-27) позивачем на адресу відповідача направлялись щомісячні рахунки.

Проте станом на день звернення до суду з позовом відповідач не в повному обсязі розрахувався за спожиту теплову енергію, у звязку з чим за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року мав заборгованість в сумі 5412,48 грн.

Як свідчить надана позивачем копія платіжного доручення від 10.06.2011 року № 84, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі сплачено 5412,48 грн. основного боргу за теплову енергію.

Таким чином, станом на день розгляду справи відсутній предмет спору у справі в частині стягнення 5412,48 грн. основного боргу за теплову енергію.

У відповідності до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині заявлених вимог щодо стягнення 5412,48 грн. основного боргу за теплову енергію.

Згідно приписів ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 7.4.2. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач зобовязаний сплатити пеню.

На підставі вказаного пункту договору, з врахуванням вимог ст. Закону України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», визначений позивачем розмір пені за загальний період з 12.10.2010 року по 17.05.2011 року становить 300,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 12.10.2010 року по 17.05.2011 року становить 58,06 грн., а також визначено суму збитків від інфляції, що за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року становить 169,41 грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 169,41 грн. втрат від інфляції, 58,06 грн. 3% річних, 300,00 грн. пені. у звязку з порушенням його прав та законних інтересів, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки погашення боргу в сумі 5412,48 грн. відповідачем було здійснено після звернення позивача до суду з позовом за захистом своїх прав, суд вважає за необхідне покласти на відповідача здійснені витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 83-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення 5412,48 грн. основного боргу за теплову енергію.

2.В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, код 30083966, на р/р 260083011411 в МОУ ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461) 169,41 грн. втрат від інфляції, 58,06 грн. 3% річних, 300,00 грн. пені, 102,00 грн. витрат по сплаті держмита, 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя О.В.Ткаченко