Рішення № 17776918, 03.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа№ 5015/3213/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРЕЙД", м.Львів.

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Трускавець Львівської області.

про стягнення 3 537,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 16.06.2009р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРЕЙД", м.Львів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Трускавець Львівської області про стягнення 3 537,22 грн., з яких 2 995,91 грн. основного боргу, 241,72 грн. пені, 299,59 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 13.06.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.08.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представником позивача надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р. підписаний між сторонами відповідно до якого сальдо на 31.03.2011р. становить 2 995,91 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 13.06.2011р. не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою: 82200, Львівська область, АДРЕСА_1 з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання та відмова адресата від листа.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 03.08.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,

встановив:

13.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРЕЙД" (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - покупець) було укладено договір постачання №13/10/10-1т (далі по тексту договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобовязувався поставляти покупцеві за його замовленням товар молочну продукцію (надалі товар), а покупець зобовязувався приймати і оплачувати його на умовах і в терміни, визначені цим договором.

Згідно п.3.1. та п.3.2. договору поставки постачальник поставляє товар по цінах, що діють на день погодження заявки покупця та зазначаються в розхідних накладних. Оплата по даному договору за кожну партію товару здійснюється покупцем протягом 7 (семи) днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів за товар на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.2. договору поставки моментом поставки, з якого всі ризики за товар переходять до покупця, є дата підписання сторонами розхідної накладної.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (молочну продукцію) на загальну суму 3 583,72 грн., згідно товарно-транспортних накладних:

№19027 від 29.10.2010р. на суму 613,43 грн.;

№19445 від 05.11.2010р. на суму 1 215,16 грн.;

№19668 від 09.11.2010р. на суму 880,56 грн.;

№20584 від 23.11.2010р. на суму 874,57 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму за поставлений товар (молочну продукцію) відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар (молочну продукцію) станом на 10.06.2011р. (дата подання позовної заяви) складає 2 995,91 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2. договору, у звязку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку складає 241,72 грн. та штраф в сумі 299,59 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 3 537,22 грн., з яких 2 995,91 грн. основного боргу, 241,72 грн. пені, 299,59 грн. штрафу.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару на загальну суму 3 583,72 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними: №19027 від 29.10.2010р. на суму 613,43 грн.; №19445 від 05.011.2010р. на суму 1 215,16 грн.; №19668 від 09.11.2010р. на суму 880,56 грн.; №20584 від 23.11.2010р. на суму 874,57 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто в засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3.2. договору сторони погодили, що оплата по даному договору за кожну партію товару здійснюється покупцем протягом 7 (семи) днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів за товар на поточний рахунок постачальника.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання щодо повної сплати заборгованості за поставлений йому товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 995,91 грн.

Заборгованість в сумі 2995,91 грн. відображена сторонами в підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків складеному за період з 01.10.10. по 31.03.2011р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку боргу в сумі 2 995,91 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.7.2. договору за несвоєчасну товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період заборгованості, за кожен день протермінування та штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

При нарахуванні штрафу позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог 299,59 грн. штрафу.

Щодо суми пені, заявленої до стягнення, вона є завищеною, оскільки при її нарахуванні позивач неправильно визначив термін прострочення, а саме: пеня нарахована з 01.12.2010р. по 08.06.2011р. (190 днів).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зважаючи на вимоги ч.6 ст.232 ГК України судом здійснено розрахунок пені за період з 01.12.2010р. по 29.05.2011р., згідно якого пеня становить 229,00 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 2 995,91 грн. основного боргу, 229,00 грн. пені, 299,59 грн. штрафу.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №0000002741 від 03.06.2011р. 102,00 грн. держмита і №0000002742 від 03.06.2011р. 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (82200, Львівська область, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в Львівській філії АТ "Брокбізнесбанк"; МФО 325774; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО-ТРЕЙД" (79024, м.Львів, вул.Промислова, 50/52; р/р 26001000429458 в ПАТ "Універсалбанк" м.Київ; МФО 322001; код ЄДРПОУ 36417037) основний борг в сумі 2 995,91 грн., 229,00 грн. пені, 299,59 грн. штрафу, держмито в сумі 101,63 грн. та 235,15 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні пені в сумі 12,72 грн. відмовити.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.