Рішення № 17776743, 11.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р. Справа № 6/026-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техспецпоставка” про стягнення штрафних санкцій,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № Д-744/2010 від 07.07.2010);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010 року Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт” (далі - Державна компанія, позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техспецпоставка” (далі ТОВ «Техспецпоставка”, відповідач) про стягнення штрафних санкцій.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором комісії № USE-16.4-273-Д/К-08 від 01 вересня 2008 року та додатковими угодами до нього: № 1 від 27 березня 2009 року, № 2 від 27 березня 2009 року та № 3 від 26 березня 2010 року, щодо передачі продукції у кількості та за номенклатурою, що не відповідали умовам договору та угод. У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача 74815,66 грн. пені та 196997,81 грн. штрафу.

Крім того, одночасно з позовом позивач просив суд забезпечити позов, а саме, накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Техспецпоставка”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 грудня 2010року було порушено провадження у справі № 6/026-10 та призначено її розгляд на 28 грудня 2010року.

У звязку з неявкою в судове засідання 28 грудня 2010 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 11 січня 2011 року.

У судовому засіданні 11 січня 2011року позивачем подано заяву, якою в порядку ст. 22 ГПК України він зменшив розмір позовних вимог. Згідно зазначеної заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 61401,91 грн. пені та 196856,72 грн. штрафу.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 61401,91 грн. пені та 196856,72 грн. штрафу.

Відповідач свого представника в судове засідання 11 січня 2011 року вдруге не направив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2010 року за адресою, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Проте, ухвала суду від 16 грудня 2010 року була повернута поштовим відділенням звязку з відміткою на конверті “завод пластмас своїм не признали”.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

11 січня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд

Установив:

01 вересня 2009 року між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” (комісіонер, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техспецпоставка” (комітент, відповідач у справі) було укладено договір комісії № USE-16.4-273-Д/К-08 (далі - договір) з додатками до нього, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) комісіонер зобовязується за дорученням комітента за плату вчинити правочин з продажу запасних частин до бронетанкової техніки (далі - продукція) від свого імені за рахунок комітента.

Відповідно до п.п. 2.1. 2.2. договору номенклатура та кількість продукції, що передається за цим договором, повинна відповідати додатку № 1 до даного договору. Продукція, що передається на комісію, повинна відповідати позначенням (номерам за каталогом) вузлів та деталей, що зазначені у каталогах вузлів (складальних одиниць) та деталей, що діють в Україні та зазначені у додатку № 2.

Сторонами погоджено (п.п. 5.1. 5.4 договору), що ціна продажу продукції встановлюється КОМІСІОНЕРОМ самостійно і повинна бути нижче погодженої КОМІТЕНТОМ. Погоджена КОМІТЕНТОМ ціна наведена у додатку № 1 до даного договору, встановлена у доларах США та складає 121433,65 грн. дол. США, 65 центів. За виконання доручення, зазначеного у даному Договорі, КОМІСІОНЕР отримує комісійну плату, в тому числі ПДВ, у розмірі різниці між ціною продажу ПРОДУКЦІЇ, встановленою КОМІСІОНЕРОМ самостійна та за якої він укладає КОНТРАКТ, погодженої КОМІТЕНТОМ ціною ПРОДУКЦІЇ, а також понесених КОМІСІОНЕРОМ витрат (п.3.2.3.). Отримані від ПОКУПЦЯ грошові кошти за ПРОДУКЦІЮ, що передається, КОМІСІОНЕР перерахує КОМІТЕНТУ у наступному порядку:

5.4.1. 40% від погодженої КОМІТЕНТОМ ціни ПРОДУКЦІЇ КОМІСІОНЕР перерахує КОМІТЕНТУ як авансовий платіж після отримання грошових коштів від ПОКУПЦЯ за відповідним КОНТРАКТОМ.

5.4.2. 60% від погодженої КОМІТЕНТОМ ціни ПРОДУКЦІЇ КОМІСІОНЕР перерахує як остаточний платіж після підписання Акту технічної інспекції (Додаток № З до ) Договору), але не раніше отримання грошових коштів від ПОКУПЦЯ.

На виконання доручення відповідача позивач уклав відповідний зовнішньоекономічний контракт (далі контракт») з нерезидентом Виробничо-Комерційним підприємством з імпорту та експорту “ТАНК-МОТ” (м. Познань, Польща) (надалі «покупець») про продаж йому продукції відповідача.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.9 і 5.10 договору позивач перерахував відповідачу належні йому грошові кошти (з отриманих від покупця коштів за контрактом на загальну суму 295003,73 дол. США), а саме:

Платіжним дорученням № 32 від 04.09.2008 48573,46 дол. США;

Платіжним дорученням № 63 від 25.11.2008 15958,94 дол. США;

Платіжним дорученням № 38 від 06.04.2009 128523,30 дол. США;

Платіжним дорученням № 74 від 11.06.2009 3474,87 дол. США;

Платіжним дорученням № 163 від 23.11.2009 54161,08 дол. США, що разом становить суму 250691,65 дол. США.

Про виконання доручення відповідача позивач, згідно з п. 5.8 договору, надав відповідачеві письмові звіти комісіонера, а саме: звіт № 1 від 28.11.2008, звіт № 2 від 12.06.2009, звіт № 3 від 30.11.2009 та звіт № 4 від 31.05.2010, які були прийняті та підписані відповідачем без зауважень (копії звітів в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 4.3.3, 4.3 договору прийняття-передача продукції від комітента до комісіонера здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті, визначеному умовами передачі відповідно до п. 4.1 договору з оформленням акту приймання-передачі продукції. Датою передачі продукції на комісію є дата підписання акту прийання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі продукції від 21.11.2008 відповідач передав позивачу частину продукції на загальну суму 64532,40 дол. США за номенклатурою згідно з Додатком № 1 до Договору (копія акту від 21.11.2008 в матеріалах справи). Проте, згідно з умовами договору було передбачено передати продукцію в строк до 05.11.2008 на суму 121433,65 дол. США.

Позивач та відповідач неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладання додаткових угод до нього, зокрема: додаткової угоди № 1 від 27.03.2009, додаткової угоди № 2 від 27.03.2009 та додаткової угоди № 3 від 26.03.2010. Вказаними угодами сторони вносили зміни до договору, зокрема, щодо обсягу продукції, умов і стоків її передачі, а також щодо порядку розрахунків за договором.

Разом з тим, згідно з умовами додаткової угоди № 1 було передбачено передати продукцію на суму 56901,25 дол. США в строк до 28.05.2009, а згідно з умовами угоди № 2 було передбачено передати продукцію на суму 271407 дол. США в строк до 25.06.2009.

Відповідно до акту приймання-передачі продукції від 05.06.2009 відповідачем була передана позивачу частина продукції на загальну суму 120576,26 дол. США, у тому числі за номенклатурою згідно з додатком № 1 до угоди № 1 - на суму 46461,25 дол. США; та за номенклатурою згідно з додатком № 1 до угоди № 2 на суму 74115 дол. США

Згідно з актом приймання-передачі продукції від 19.11.2009 відповідач передав позивачу частину продукції на загальну суму 79583 дол. США, у тому числі за номенклатурою згідно з додатком № 1 до угоди № 1 на суму 5735 дол. США; та за номенклатурою згідно з додатком №1 до угоди № 2 на суму 73848 дол. США.

Крім того, відповідно до умов угоди № 3 відповідач узяв на себе обовязок передати в строк до 27.06.2010 продукцію на суму 88969,50 дол. США за номенклатурою згідно з додатком № 1 до цієї угоди № 3. Проте, станом на день подання даного позову вказана продукція не була передана відповідачем позивачеві.

З метою виконання відповідачем свого обовязку за договором комісії № USE-16.4-273-Д/К-08 від 01 вересня 2008 року та додатковими угодами до нього позивач звертався до відповідача з листами, зокрема, з претензією від 12 серпня 2010 року № USE-13.3/8821 (отримана відповідачем 16 серпня 2010 року) про невідкладне виконання обовязку з передачі продукції на суму 88969,50 дол. США відповідно до умов угоди № 3, а також вимогу про забезпечення позивача коштами у сумі 14314,16 дол. США для сплати пені покупцю, яка залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, відповідач неналежно виконав свої обовязки, щодо передачі продукції у кількості та за номенклатурою, що не відповідали умовам договору та угод, а саме: продукцію на суму 88969,50 дол. США не передав, коштами у сумі 14314,16 дол. США позивача не забезпечив.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2010 року позивач направив відповідачеві листа № USE-13.3/12335 про відмову від договору в частині невиконаного відповідачем зобовязання з передачі продукції на суму 88969,50 дол. США., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, врученого 28 жовтня 2010 року (копія в матеріалах справи).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 612 ЦК України та ч. 2 ст. 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ч. 3 ст. 615 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, враховуючи вищевикладене з 28 жовтня 2010 року договір є змінений, а зобовязання з передачі продукції на загальну суму 88969,50 дол. США є припиненим.

Одночасно, з вказаним вище листом про припинення зобовязання за договором позивач, згідно з п. 5.8 договору, направив відповідачеві остаточний звіт комісіонера № 5 від 30.09.2010 за договором. У вказаному звіті зазначено, що позивач виконав доручення відповідача та утримав належну йому згідно з положеннями п.п. 5.3, 5.6, 5.7 договору комісійну плату в розмірі 21939,39 дол. США.

Відповідно до п. 11.7 договору, якщо комітент (відповідач) має заперечення по звіту, він зобовязаний повідомити про них комісіонера (позивача) протягом 30 днів з дня одержання звіту. В протилежному випадку звіт вважається прийнятим.

Враховуючи, що у встановлений п. 11.7 договору строк позивач не отримав від відповідача ніяких заперечень щодо звіту, звіт комісіонера № 5 від 30.09.2010 є прийнятим відповідачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення термінів передачі продукції на комісію, комітент (відповідач) сплачує комісіонеру (позивачу) пеню в розмірі 0,1 % погодженої комітентом ціни невчасно переданої продукції за кожний тиждень затримки передачі, при цього загальна сума штрафних санкцій не може перевищувати 5% погодженої комітентом ціни продукції.

Враховуючи неодноразове порушення строків передачі продукції та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 61401,91 грн. пені та 196856,72 грн. штрафу, та згідно з п. 9.1 договору відповідач зобовязаний сплатити позивачеві пеню в розмірі 61401,91 грн., згідно уточненого розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 1 Статуту ДК «Укрспецекспорт” (позивач), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 № 1247 «Питання Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення”, позивач є державним підприємством, заснованим відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.08.1996 № 944.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 22, ст.ст. 73, 74 ГК України позивач є субєктом господарювання, що належить до державного сектору економіки та має право у своїй діяльності застосувати до осіб, що порушили господарське зобовязання наслідки встановлені ч. 2 ст. 231 ГК України.

Враховуючи неодноразове порушення строків передачі продукції та враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 61401,91 грн. пені та 196856,72 грн. штрафу, та згідно з положенням ч. 2 ст. 231 ГК України відповідач зобовязаний сплатити позивачеві штраф у розмірі семи відсотків вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, що складає 196856,72 грн., згідно уточненого розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведене та з огляду доведеності факту порушення відповідачем взятих на себе договірних зобовязань, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням зменшення позовних вимог повністю, а саме, у сумі 258258,63грн., з яких 61401,91 грн. пеня та 196856,72 грн. штраф.

Щодо поданої заяви про забезпечення позову № USE-13.3/15530 від 27.12.2010 року суд зазначає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техспецпоставка” (код ЄДРПОУ 33927633) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт” (код ЄДРПОУ 21655998) 61401,91 грн. пені та 196856,72грн. штрафу, а також 2582,59 грн. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.