Рішення № 17776246, 08.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2011Справа №5002-4/2162-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпрофі» (95013, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, буд. 3, кв. 87); (представник Маслюк О.В. - 95000, м. Сімферополь, вул. 1 Кінної Армії, 29, кв. 66)

До відповідача Колективного підприємства «Будівельно-монтажне підприємство - 545» (95000, м. Сімферополь, просп. Перемоги, 76а)

про стягнення 212329,61 грн.

Суддя Бєлоглазова І.К.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, дов. від 01.12.2010 р. у справі.

Від відповідача ОСОБА_2, дов. від 01.06.2011 р. у справі.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримпрофі», м. Сімферополь, звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Колективного підприємства «Будівельно-монтажне підприємство-545», м. Сімферополь, про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №01-2010 у розмірі 147278,84 грн. (з врахуванням уточнень від 04.08.2011 р.). Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору №01-2010 від 26.01.2010 р., укладеного між сторонами, ТОВ «Кримпрофі» зобовязалось поставити, а КП «Будівельно-монтажне підприємство-545» прийняти та оплатити продукцію ліфт вантажний, виробництва РУП завод «Могилевліфтмаш» (Беларусь), в найменуванні, обєму, кількості та за якісними показниками, узгодженими у Специфікаціях та замовленні до договору. На виконання вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв ліфт вантажний ГВ 1015 1 шт., про що складено акт прийому-передачі від 05.02.2010 р. Проте відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленої позивачем продукції виконав неналежним чином сплата проведена у неповному обсязі, що призвело до виникнення боргу у розмірі 134820,00 грн. і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3370,50 грн., річні у розмірі 1473,78 грн. та 7614,56 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги не визнає з наступних підстав. 26.01.2010 р. на підставі договору купівлі-продажу №01-2010 відповідачем був придбаний товар (вантажний ГВ 1015 1 шт.) для його подальшого монтажу на Словянській ТЕС ВАТ «Донбасенерго» за договором №649 від 07.12.2009 р. Враховуючи, що у Словянській ТЕС ВАТ «Донбасенерго» виникли затримки з оплати робот Колективного підприємства «Будівельно-монтажне підприємство - 545», 19.02.2010 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу №01/2010 від 26.01.2010 р., у п. 3.2 якої сторони визначили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем після підписання акта виконаних робіт замовником (Словянська ТЕС ВАТ «Донбасенерго») та перерахуванням грошових коштів на рахунок КП «Будівельно-монтажне підприємство-545». На даний час між Словянською ТЕС ВАТ «Донбасенерго» та КП «Будівельно-монтажне підприємство - 545» підписаний акт приймання виконаних робіт за договором №649 на суму 296206,80 грн., однак оплата замовником не здійснена, у звязку з чим відповідач не має можливості перерахувати позивачеві грошові кошти, як це передбачено п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди від 19.02.2010 р. Крім того, відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 150000,00 грн., а сума у розмірі 134820,00 грн. буде перерахована відповідачем на рахунок позивача після здійснення розрахунку зі Словянською ТЕС ВАТ «Донбасенерго» як це передбачено у договорі. На підставі викладеного просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

26.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримпрофі», м. Сімферополь, (постачальник) та Колективним підприємством «Будівельно-монтажне підприємство - 545», м. Сімферополь, (покупець) був укладений договір №01/2010.

П.1.1. встановлено, що постачальник бере на себе зобовязання поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію ліфт вантажний, виробництва РУП завод «Могилевліфтмаш» (Беларусь), в найменуванні, обєму, кількості та за якісними показниками, узгодженими в Специфікаціях та замовленні до договору, які є невідємною частиною даного договору.

Сума договору складає 284820,00 грн. (п. 3.1).

Згідно п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 19.02.2010 р.) оплата за поставлену продукцію здійснюється «після підписання акта виконаних робіт замовником (ВАТ «Донбасенерго Словянська ТЕС) та перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця».

На виконання умов договору позивачем була здійснена поставка продукції ліфта вантажного ГВ-1015, зав. № 802339, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.02.2010 р., підписаним обома сторонами, (а.с. 24), та видатковою накладною №РН-0000005 від 05.02.2010 р. (а.с. 25), на підставі яких відповідачу був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000032 від 05.02.2010 р. на сплату поставленої продукції на суму 284820,00 грн., у тому числі 47470,00 грн. ПДВ (а.с. 26).

Таким чином, відповідач, прийнявши від позивача товар, прийняв на себе зобовязання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобовязання відповідачем належним чином виконані не були.

Судом було встановлено, що 07.12.2009 р. між ВАТ «Донбасенерго» в особі директора Словянської ТЕС (замовник) та Колективним підприємством «Будівельно-монтажне підприємство - 545» (підрядник) був укладений договір №649, згідно п. 1.1 якого підрядник на умовах даного договору зобовязується виконати роботи по виготовленню монтажу ліфта вантажного, розташованого на Словянській ТЕС, а замовник зобовязується прийняти й оплатити виконані роботи на умовах, зазначених в договорі.

П. 2.2 договору визначено, що покупцю постачальник передає видаткову накладну та інші документи, передбачені законодавством України.

24.12.2010 р. Колективне підприємство «Будівельно-монтажне підприємство - 545» та ВАТ «Донбасенерго Словянська ТЕС підписаний акт виконаних робіт за договором №649, на суму 296206,80 грн. Як вбачається з даного акту у загальну вартість виконаних робіт (заміна вантажного ліфта на обєкті ВАТ «Донбасенерго Словянська ТЕС) увійшли витрати на придбання встановленого ліфту у розмірі 236850,00 грн. Згідно реєстру платіжних доручень від 15.03.2011 р. замовником була здійснена оплата за договором №649 та на рахунок КП «Будівельно-монтажне підприємство -545» перераховано грошові кошти у розмірі 186965,44 грн., але позивачеві було перераховано 24.03.2011 р. лише 100000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначені вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням положень п. 3.2 договору (в редакції додаткової угоди від 19.02.2010 р.) суд дійшов висновку, що строк оплати за придбану продукцію за договором №№01/2010 від 26.01.2010 р. настав.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата за поставлений товар відповідачем здійснена частково на суму 150000,00 грн. (50 000,00 грн. 23.04.2010 р., 100000,00 грн. 24.03.2011 р.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 53). Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором №01/2010 від 26.01.2010 р. становить 134820,00 грн. (284820,00 150000,00).

Доказів погашення боргу у розмірі 134 820,00 грн. Колективним підприємством «Будівельно-монтажне підприємство - 545», м. Сімферополь, не надано.

Таким чином, відповідач, прийнявши від позивача товар, прийняв на себе зобовязання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобовязання відповідачем належним чином виконані не були.

Оскільки зі змісту договору №01/2010 від 26.01.2010 р. вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення основного боргу за договором №01/2010 від 26.01.2010 р. у розмірі 134 820,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7614,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 3370,50 грн. та 3% річних у розмірі 1473,78 грн.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, або неповну оплату продукції, покупець зобовязаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Разом з тим, згідно ст.. 3 Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу тане може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача, виконаним на підставі чинного законодавства та договору, сума пені становить 7614,56 грн. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, виконаним на підставі діючого законодавства, сума втрат від інфляції становить 3370,50 грн., сума річних - 1473,78 грн. Ці суми також підлягають стягненню з відповідача.

Спір розглянуто за наявними у справі матеріалами. Інших документів сторонами не надано.

У судовому засіданні 08.08.2011р. оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення підписаний та оформлений 11.08.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі», м. Сімферополь, до Колективного підприємства «Будівельно-монтажне підприємство - 545», м. Сімферополь, про стягнення 147278,84 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Колективного підприємства «Будівельно-Монтажне підприємство 545», (95000, АРК, м. Сімферополь, пр.-т Перемоги, 76-а, р/р 26003301008863 у КФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384618, ЄДРПОУ 3012143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі», (95013, АРК, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 3, кв. 87, р/р 2600333598501 в ПАВ «Банк Петрокомерц-Україна» м. Київ, МФО 300120, ЄДРПОУ 32789192) 147278,84 грн. заборгованості, у тому числі 134820,00 грн. основного боргу, 3370,50 грн. інфляційних втрат, 1473,78 грн. річних та 7614,56 грн. пені.

3. Стягнути з Колективного підприємства «Будівельно-Монтажне підприємство 545», (95000, АРК, м. Сімферополь, пр.-т Перемоги, 76-а, р/р 26003301008863 у КФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384618, ЄДРПОУ 3012143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПрофі», (95013, АРК, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 3, кв. 87, р/р 2600333598501 в ПАВ «Банк Петрокомерц-Україна» м. Київ, МФО 300120, ЄДРПОУ 32789192) 1472,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоглазова І.К.