Постанова № 17774516, 11.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6328/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Пехота М.О.

за участю:

прокурора Саєнка А.Г.

представника позивача - Трунової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областідо Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2011 року позивач Кременчуцький транспортний прокурор в інтересах держави в особі, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що за порушення законодавства в галузі автомобільних перевезень до відповідача постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області від 04 квітня 2011 року № 119181 застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн., які станом на дату звернення до суду відповідачем до Державного бюджету України не перерахована.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвала та повістка суду направленні відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про вибуття відповідача. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Полтавській області відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого знаходження державному реєстратору не надавав.

Згідно із ч. 11 ст.35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача згідно із даними в ЄДР підтверджується підписом листоноші, виходячи з викладеного суд виконав свій обовязок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються, а відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі статтею 2 цього Закону законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює, зокрема, державний контроль: за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень та за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів /стаття 6 зазначеного Закону/.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004, № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). У своїй діяльності Головавтотрансінспекція керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзв'язку.

Територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України /пункт 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14.12.2005 № 888 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за № 1573/11853/.

Суд неприймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності проведеної перевірки, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок; рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху здійснюються не частіше одного разу на квартал.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ, документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 01.06.2000 р. надання послуг з перевезення пасажирів підлягає обов'язковому ліцензуванню.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

24 лютого 2011 року в м.Києві пл.Вокзальна 1 при здійсненні рейдової перевірки відповідно до завдання на перевірку № 037130 від 21.02.2011 року державними інспекторами Теруправління у Полтавській області був перевірений транспортний засіб марки "Мерседес - Бенц", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_3, за кермом згідно посвідчення водія НОМЕР_4 від 04.02.2003 року знаходився ОСОБА_4

В ході проведення перевірки було встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень за маршрутом Кременчук - Київ без оформлення документів, відсутній витяг з прав та обовязків водія і пасажира та позначення входу та виходу, що підтверджують сплату послуг, що є порушенням ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт” За результатом перевірки складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 240326 водій ОСОБА_4 з актом ознайомлений, та підписав особисто.

Пунктом 14 Порядку контролю чітко визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів (а не перевізника) проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів тощо.

Пунктом 21. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

Тобто, порядок контролю визначає рейдову перевірку автомобільного перевізника та рейдову перевірку транспортного засобу.

Таким чином, рейдова перевірка не може частіше ніж один раз на квартал проводитись в одному місці. У всіх випадках, що зазначив позивач, рейдові перевірки здійснювались в різних місцях, визначених різними завданнями та графіками на перевірку.

Як видно з вищезазначеного всі перевірки проводились один раз, в одному місці і протягом одного кварталу, а отже і відповідно до процедури, що визначає їх проведення.

Відповідачем невірно трактовано поняття рейдової та планової перевірок, проте ці два види перевірок з своїм характером, природою та призначенням є різними. Оскаржувана позивачем постанова було винесена внаслідок проведення рейдової перевірки транспортного засобу на окремо визначеній ділянці дороги.

Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт ” визначає, що не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху.

При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Тобто, дана норма Закону України “Про автомобільний транспорт ” визначає порядок проведення рейдової перевірки автомобільного перевізника, а не транспортного засобу.

Пунктами 25, 27 Порядку встановлено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи субєкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі неявки уповноваженої особи субєкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

18.03.2011 року за вих. № 17-02-08/245 відповідач надіслав позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке, згідно поштового повідомлення, позивач отримав 30.03.2011року.

Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Постановою від 04 квітня 2011 року № 119181 до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Пунктом 32 Порядку передбачено, що скаргу на постанову може бути подано протягом 10 днів після її винесення, але відповідач таким правом не скористався.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд встановив, що позивачем правомірно винесено постанову про застосування фінансових санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до Суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) фінансову санкцію у розмірі 1700 ( одна тисяча сімсот ) грн. 00 коп. до Державного бюджету України (рахунок 31119106700008 в ГУДКУ у м.Кременчуці, код за ЄДРПОУ 34698778, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, МФО 831019 згідно бюджетної класифікації 21081100, символу 106).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко