Постанова № 17774346, 12.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2011 року Справа № 2а-6312/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Цицюри О.О.,

при секретарі: Бойко В.В.,

за участю сторін

представника позивача: ОСОБА_1, дов. від 05.04.2011 №14-188д

представника відповідача:ОСОБА_2, дов. від 14.07.2011 №12375/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про визнання протиправними дій в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, скасування податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про визнання протиправними дій в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, скасування податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011.

В обґрунтування позову позивачем зазначено таке.

У період з 02.06.2011 по 06.06.2011р. працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську була проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт №390/08-2/32355669 від 06.06.2011.

У ході перевірки встановлено порушення ч. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на додану вартість на суму 108508 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 року у сумі 105645 грн.; лютий 2011 року у сумі 2863 грн.

Висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську засновані на тому, що контрагентами ДП «Свердловантрацит» - ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Укрметалопром», по операціях з якими сформовано податковий кредит спірного періоду, були порушені їх податкові зобовязання, приписи господарського та цивільного законодавства та угоди з якими визнано нікчемними. На підставі акту перевірки №390/08-2/32355669 від 06.06.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, згідно якого ДП «Свердловантрацит» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій на 108509 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про фіктивність угод, укладених з контрагентами ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Укрметалопром», оскільки здійснення господарських операцій між ДП «Свердловантрацит» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», та між ДП «Свердловантрацит» та ПП «Укрметалопром» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що позапланова невиїзна документальна перевірка ДП «Свердловантрацит» проведена у порушення вимог ст.79 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.

СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську на підставі наказу №265 від 31.05.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №390/08-2/32355669 від 06.06.2011. Вказаним актом було встановлено порушення ч. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на додану вартість на суму 108509 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 року у сумі 105645 грн.; лютий 2011 року у сумі 2863 грн.

Зазначений висновок СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську було зроблено у звязку із встановленням факту нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «Укрметалопром» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Таким чином, призначення перевірки, оформлення її результатів та висновки викладені в акті перевірки було зроблено у відповідності до вимог податкового законодавства.

На підставі викладеного представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 02.06.2011 по 06.06.2011р. працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську була проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт №390/08-2/32355669 від 06.06.2011.

У ході перевірки встановлено порушення ч. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Свердловантрацит» занижено податок на додану вартість на суму 108509 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 року у сумі 105645 грн.; лютий 2011 року у сумі 2863 грн.

На підставі акту перевірки №390/08-2/32355669 від 06.06.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, згідно якого ДП «Свердловантрацит» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій на 108509 грн.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ДП «Свердловантрацит» та ПП «Укрметалопром» та між ДП «Свердловантрацит» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобовязань.

Судом встановлено, що між ДП «Свердловантрацит» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» укладено договір постачання №961/2-10 від 22.10.2010 на суму 522584,81 грн., згідно якого ПП «ВКФ «Укрпромснаб» є постачальником товару для ДП «Свердловантрацит». (а.с.46-56)

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання продуктів харчування позивачем були надані видаткові накладні (а.с. 64, 71), платіжні доручення (а.с. 67), податкові накладні, виписані ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (а.с. 63, 70), а також накладна №14, що підтверджує кінцеве використання товару. (а.с. 65)

Вказані документи є документами первинного бухгалтерського обліку.

Видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВВП у м. Луганську про заниження податку на додану вартість всього у сумі 2863 грн. та порушення позивачем ч. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України обґрунтовано наступним. ДП «Свердловантрацит» придбало продукти харчування у ПП «ВКФ «Укрпромснаб», у якого відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань, тому, згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, тому така угода є нікчемною.

Також в судовому засіданні встановлено, що між ДП «Свердловантрацит» та ПП «Укрметалопром» укладено договір № 703/2-10 від 04.08.2010 на суму 4155370, 00 грн., згідно якого ПП «Укрметалопром» є постачальником товару для ДП «Свердловантрацит». (а.с. 73-76)

На підтвердження виконання вищезазначеного договору, а саме здійснення операцій з придбання профілів гарячекатаних (арочне кріплення КМП-АЗР2-14.1) позивачем були надані видаткові накладні (а.с 92, 94, 96, ), рахунки-фактури (а.с. 93, 95, 97) платіжні доручення (а.с. 98, 179, 186), податкові накладні, виписані ПП «Укрметалопром» (а.с. 89-91), а також документи, що підтверджують кінцеве використання товару. (а.с. 99-107)

Вказані документи оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВВП у м. Луганську про заниження податку на додану вартість всього у сумі 105645 грн. та порушення позивачем ч. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України обґрунтовано наступним. ДП «Свердловантрацит» придбало профілів гарячекатаних (арочне кріплення КМП-АЗР2-14.1) у ПП «Укрметалопром», у якого відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому, згідно до ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, тому така угода є нікчемною.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (п. 6 ст. 71 КАС України).

Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб субєкта підприємницької діяльності. Відтак, податковим органом не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансового-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення ПДВ, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми ПДВ до Державного бюджету України.

Підставою для відповідальності є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у сторін укладених договорів.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу позивача на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ДП «Свердловантрацит» та ПП «Укрметалопром», та між ДП «Свердловантрацит» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії податкове повідомлення-рішення. Саме воно має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Свердловантрацит» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ДП «Свердловантрацит» при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.2).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 12.08.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 17.08.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Свердловантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про визнання протиправними дій в частині винесення податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, скасування податкового повідомлення-рішення №0002278012 від 30.06.2011, задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську №0002278012 від 30.06.2011.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Свердловантрацит» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17 серпня 2011 року.

.

< Текст >

СуддяО.О. Цицюра