Постанова № 17773909, 15.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/5897/2011

15.08.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Грицаєнко О.Л.,

при секретарі –Кириченко Н.В.,

за участю прокурора – Приходька Д.А. (за посвідченням), представників: позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю), відповідача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИВ:

Золотоніський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач стверджував, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював у 2010 р. робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 99698 грн. 24 коп. адміністративно-господарських санкцій та 2632 грн. 08 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, до зали судового засідання не з’явився, проте, надав заперечення проти адміністративного позову, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (надалі за текстом –«Закон N 875-XII»).

Частиною другою статті 18 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов’язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно даних звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, поданого ДП «Агрофірма «Іскра», в 2010 р. середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 171 особу, з яких трьом особам відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників ДП «Агрофірма «Іскра», відповідач зобов’язаний був створити в 2010 р. сім робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В порушення вимог зазначеної статті Закону №875-XII відповідач, протягом спірного періоду, не забезпечив працевлаштування чотирьох інвалідів.

Суд враховує, що законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що відповідачем в 2010 р. не в повній мірі були вчинені зазначені дії.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному. Частиною четвертою статті 20 Закону № 803-XII встановлено обов’язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що відповідач тільки в серпні 2010 р. та жовтні 2010 р. виконував покладені на нього обов’язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, та подавав службі зайнятості зазначені дані.

За таких обставин, суд вважає, що тільки за 10 місяців 2010 р. відповідач зобов’язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (ст. 20 Закону N 875-XII).

Строк сплати адміністративно-господарських санкцій визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. (Пункт другий Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій частиною другою статті 20 Закону N 875-XII передбачено нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно даним зазначеного вище звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2010 р. у відповідача складала 24 924 грн. 56 коп. (4262100 грн.: 171 особу).

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону N 875-XII та враховуючи, що відповідачем не подавалися звіти до служби зайнятості про наявність вакансій призначених для працевлаштування інвалідів за 10 місяців 2010 р., відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2011 р. сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 р. в сумі 83081 грн. 87 коп. (24 924 грн. 56 коп. : 12 х 10 х 4).

Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, складає 2193 грн. 36 коп.

На підставі викладеного, суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем –суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 159-162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»(19712, Черкаська область, Золотоніський район, с. Броварки, ідентифікаційний код 31214624) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) адміністративно-господарські санкції в розмірі 83081 грн. 87 коп. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 2193 грн. 36 коп., а всього 85275 (вісімдесят п‘ять тисяч двісті сімдесят п’ять) грн. 23 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко