Постанова № 17773589, 19.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2027/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Юзефович Ю.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Риженко” до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „ДЦ Риженко” (далі ТОВ „ДЦ Риженко”) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси (далі ДПІ), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: - від 15.12.2010 року за № 0010632301/2/1, №0010882301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно у сумі 129693,40 гривень (97539,0 гривень за основним платежем, 32154,40 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та у сумі 61472,6 гривень (45495,0гривень за основним платежем, 15977,6 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями); - від 15.12.2010 року за № 0010642301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73359,5 гривень (48905грн. за основним платежем, 24454,5гривень за штрафними (фінансовими) санкціями), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301 від 14.09.2010 року, за яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 516520,98грн. за порушення п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі Положення №637).

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються, винесені на підставі акту №4355/23-0234507647/133 від 27.08.2010 року планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року та на підставі рішення за результатами розгляду первинної скарги від 16.11.2010 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що не відповідають дійсним обставинам висновки Акту та рішення по результатам розгляду первинної скарги щодо завищення суми валових витрат на завищення валових витрат у сумі 119574грн. як не підтверджених первинними документами, у сумі 417801грн. у звязку з відсутністю документів, які підтверджують вартість оплачених інформаційних та рекламних послуг. Перевіряючі посилаються на те, що надані до перевірки акти виконаних робіт не відповідають всім вимогам первинного документа, наведені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV), а саме в підтвердження проведеної роботи до актів не додано письмові результати інформаційних та рекламних заходів, обчислення вартості наданих послуг, яка цінність наданої інформації, кількість часу, затраченого виконавцем на надання послуг тощо. Такі доводи перевіряючих позивач вважає безпідставними, оскільки кожним із 27 фізичних осіб-підприємців, яким ТОВ «ДЦ Риженко»виплачувало кошти, у кожному періоді надавався звіт, в якому зазначався обсяг наданих послуг. Перш ніж прийняти такий звіт та оплатити надані послуги, керівництво позивача аналізувало кожен з таких звітів, та лише у разі надання послуг належної якості затверджувало такі звіти, підписувало акт приймання-передачі послуг та ухвалювало рішення про їх оплату. Всі акти приймання-передачі містять обов'язкові реквізити первинного документу.

Позивач також вважає необґрунтованим висновок акту перевірки щодо завищення валових витрат на 11206грн. 2 кварталу 2009 року з посиланням на те, що попередньою перевіркою (акт від 06.08.2009 року) були узгоджені всі податкові зобовязання, оскільки законодавством передбачено право субєкта господарювання у разі самостійного виявленні помилок у показниках раніше поданої декларації, надати уточнюючий розрахунок або зазначити помилки у складі податкової декларації за наступний податковий період.

Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року за №0010882301/2/1, яке винесено за результатами розгляду первинної скарги та за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 61472,6 гривень (45495 гривень за основним платежем, 15977,6 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягає скасуванню як неправомірне, оскільки вказане рішення про збільшення податку на прибуток на суму 45495грн. прийнято тільки на тій підставі, що прибуток першого кварталу 2009 року зменшився на протязі трьох наступних кварталів з причини незначної торговельної націнки та значних загальновиробничих витрат, проте таке обґрунтування суперечить чинному законодавству.

Визначення зобовязань з податку на додану вартість визначено перевіряючими у звязку з неправомірним на їх погляд завищенням податкового кредиту, яке виникло за рахунок включення в податковий кредит сум по податковим накладним (на загальну суму 47745грн), отриманих із запізненням. Позивач вважає такий висновок необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам Закону України «Про ПДВ». Також необґрунтованим є висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту, в який були включені суми по податковим накладним, отриманим від контрагентів, які не виконали свої податкові зобовязання, оскільки саме ним порушень податкового законодавства допущено не було, а відповідальність за виконання своїх зобовязань контрагентом він нести не може.

Позивач також не згоден із рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення №637, а саме перевищенням залишку готівки в касі підприємства у сумі 258130,49грн., оскільки видача готівки з каси оформлялась видатковими касовими ордерами, у якості погашення заборгованості підприємства за перевитрати підзвітної особи (ОСОБА_1.), які їй видавались виключно за звітами про використання коштів, підтвердженими розрахунковими документами. Позивач зазначив, що навіть у разі припущення факту здійснення порушень, ДПІ порушило приписи ст.250 ГК України щодо строків застосування штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставині викладені в позові, підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Також пояснив, що висновки акту перевірки про заниження ним скоригованого валового доходу на 1446,00 грн., завищення валових витрат в частині завищення суми убутку балансової вартості запасів на суму 21861,00 грн., завищення валових витрат на суму 248грн. в результаті порушення порядку складання декларації про прибуток, ТОВ „ДЦ Риженко” не оспорює, проте просить скасувати податкові повідомлення-рішення по визначенню зобовязань по податку на прибуток у повному обсязі посилаючись на те, що податок на прибуток в рішенні відповідача нарахований за сумарним значенням за перевіряємий період, а оскільки позивачем оспорюються висновки Акту щодо завищення валових витратна суму 417801грн. та 119574грн., це в сукупності є підставою для задоволення позовної вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, за якими нарахований податок на прибуток, в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення з урахуванням рішень вищестоящих податкових органів є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши, надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ „ДЦ Риженко” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 №269743 від 20.07.2006 року. На податковий облік взято 20.07.2006 року. Зареєстрований платником ПДВ 27.01.2007 року (а.с.16-18).

З 13.07.2010 року по 21.08.2010 року була здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2010 р., про що 27.08.2010 р. складено акт №4355/23-02/24507647/133 (т.1 а.с.19-74).

Згідно висновку акту перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.3.1. ст.3, п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2,п.п.5.3.9 п.5.3,п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України .№ 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств "(далі - Закон № 334/94-ВР), якій діяв на час здійснення перевірки, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 181981,0 грн., занижено податок на прибуток всього у сумі 97539,00грн.; - п. 1.3,п.1.8 ст.1, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.1,7.2.3,7.2.6 п.7.2,п.п.7.3.1 п.7.3 ,п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р.№ 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України № 168/97-ВР), який діяв на час здійснення перевірки, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення по ПДВ, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду р.22.2 Декларації з ПДВ у сумі 31248,0грн., та занижено податок на додану вартість у сумі 68364,0грн.; - п.2.8 Положення №637, а саме завищення установленого ліміту залишку готівки у касі підприємства всього у розмірі 258130,49грн. (т.1 а.с.62).

На підставі акту №4355/23-02/24507647/133 року ДПІ 14.09.2010 року прийняло:

податкове повідомлення-рішення №0010632301/0, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 129693,4гривень (97 539 гривень за основним платежем, 32154,4 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

податкове повідомлення-рішення №0010642301/0, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 102546гривень (68364грн. за основним платежем, 34182гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301, за яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 516520,98грн. за порушення п.2.8 Положення №637.

Позивач оскаржив податкові - повідомлення рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ по результатам розгляду первинної скарги від 25.10.2010року: - залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 року №0010632301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток і №0010642301/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ; - збільшено на 45495грн. донараховану суму податку на прибуток і на 15977грн. визначену суму штрафної санкції внаслідок арифметичних помилок, допущених перевіркою.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ 02.11.2010 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0010632301/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 129693,4гривень (97539гривень за основним платежем, 32154,4гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

податкове повідомлення-рішення №0010642301/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 102546гривень (68364грн. за основним платежем, 34182гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

податкове повідомлення-рішення №0010882301/0/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 61472,6гривень (45495гривень за основним платежем, 15977,6гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішенням ДПІ від 16.11.2010 року додаткове податкове повідомлення-рішення №0010882301/0/1 від 02.11.2010 року, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.

Повторна скарга на податкові повідомлення-рішення позивачем направлена в ДПА Одеської області. Рішеннями про результати розгляду повторної скарги №42737/10/25-0007 від 23.11.2010 року, №44615/10/25-007 від 07.12.2010 року ДПА Одеської області залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0010632301/0 від 14.09.2010 року, №0010632301/1 від 02.11.2010 року, №0010882301/0/1 від 02.11.2010 року та скасувала податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 року №0010642301/0, від 02.11.2010 року №10010642301/1 в частині 19 459 грн. донарахованого податку та 9729,5 грн. застосованої штрафної санкції.

Також рішенням ДПА в Одеській області від 12.11.2010 року №41377/10/25-007 за скаргою позивача скасоване рішення ДПІ від 14.09.2010 року №0010652301 в частині застосованої фінансової санкції у сумі 298,34грн.

За результатами розгляду повторної скарги з урахуванням рішення ДПА в Одеській області ДПІ прийняло 15.12.2010 року податкові повідомлення-рішення(т.1а.с.75-78):

- № 0010632301/2/1, №0010882301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно у сумі 129693,40 гривень (97539,0гривень за основним платежем, 32154,40 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та у сумі 61472,6 гривень (45495,0 гривень за основним платежем, 15977,6 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);

- № 0010642301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73359,5 гривень (48905грн. за основним платежем, 24454,5гривень за штрафними (фінансовими) санкціями),

Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 2598/6/25-0515 від 07.02.2011 року та №2161/6/25-0415 від 01.02.2011 року скарги позивача залишені без задоволення (т.1 а.с.80-86).

В п.3.1 Акту зазначено, що при перевірці повноти, правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток було встановлено його заниження у сумі 97539,0грн. внаслідок заниження скоригованого валового доходу на 1446,00 грн. та завищення валових витрат на суму 570442грн., що складається з: - завищення валових витрат у сумі 119574грн. як не підтверджених первинними документами, у сумі 417801грн. у звязку з відсутністю документів, які підтверджують вартість оплачених інформаційних та рекламних послуг; - завищення суми убутку балансової вартості запасів (ряд.04.2 Декларації) на суму 21861,00 грн., що призвело до завищення валових витрат на вказану суму; - завищення валових витрат на суму 11206 грн. в результаті порушення порядку коригування валових витрат в бік їх завищення в період самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів ; - завищення валових витрат на суму 248грн. в результаті порушення порядку складання декларації про прибуток, що призвело до заниження об'єкту оподаткування на вказану суму.

В позові, а також представником позивача у судовому засіданні не спростовувались встановлені актом перевірки порушення щодо заниження скоригованого валового доходу на 1446,00 грн., завищення валових витрат в частині: - завищення суми убутку балансової вартості запасів (ряд.04.2 Декларації) на суму 21861,00 грн.,що призвело до завищення валових витрат на вказану суму; - завищення валових витрат на суму 248грн. в результаті порушення порядку складання декларації про прибуток, що призвело до заниження об'єкту оподаткування на вказану суму.

Також суд вважає, обґрунтованим висновок акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на 11 206грн. 2 кварталу 2009 року.

Перевіркою відображеного в р.05 декларацій показника «коригування валових витрат» встановлено, що в Декларації по податку на прибуток за І півріччя 2009 р. у якості самостійно виявленої помилки за результатами минулих податкових періодів задекларовано витрати у сумі 11206,00 грн. Проте, попередній період перевірено виїзною плановою перевіркою - акт від 06.08.2009 р.№ 2392-23-02-34507647/145 за період діяльності з 01.01.08р. по 31.03.2009р.; даною перевіркою не встановлено неврахованих валових витрат.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог щодо необґрунтованості висновку акту перевірки щодо завищення ним валових витрат на 11206грн. 2 кварталу 2009 року лише на його право корегувати валові витрати суд вважає неспроможним.

Крім наведеного вище в акті перевірки зазначено, що позивачем завищені валові витрати у сумі 119574грн. які не підтверджені первинними документами, у сумі 417801грн. у звязку з відсутністю документів, які підтверджують вартість оплачених інформаційних та рекламних послуг.

Перевіряючі не спростовували наявність договорів позивача з фізичними особами, актів виконаних інформаційних та рекламних послуг, проте на думку перевіряючих складені під час господарських операцій акти не містять усіх вимог первинного документа, наведених в Законі № 996-ХІV, змісту, обсягу господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, і не свідчать про те, що ці послуги придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому перевіряючі посилаються на ст.ст.27, 40, 41 Закону України «Про інформацію»від 02 .10.1992 р., згідно якого інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Інформаційні послуга це здійсненна у визначеній законом формі інформаційної діяльності доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення інформаційних потреб. Перевіряючі вважають, що у «ДЦ «Риженко»відсутня правова основа для включення до складу валових витрат вартості інформаційних та рекламних послуг у сумі 417 801,00 грн. Також перевіряючими зазначено, що до складу валових витрат включені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та сума інших витрат 119574,00 грн., у тому числі: за IV кв. 2009 р. - 117436,00 грн., І кв. -2138,00 грн.

Висновок перевіряючих про завищення витрат 119574,00 грн. базується на тому, що дані декларації не співпадають з даними бухгалтерського обліку. Проте позивачем надані оборотно-сальдові відомості, в яких валові витрати співпадають з зазначеними витратами у деклараціях за 4 квартал 2009 року та 1 квартал 2010 року (т.3 а.с.146,147).

Судом встановлено, що позивачем з фізичними особами та фізичними особами підприємцями укладались договори про надання інформаційних послуг, предметом яких було те, що виконавець приймає на себе виконання інформаційних послуг шляхом регулярного надання заказнику інформацію відносно обємів продаж та покупців продукції «ТАПЕРВЕР», а також послуг по обробці наданих даних. Відповідно до вказаних договорів згідно актів виконаних робіт позивачем до складу валових витрат віднесено вартість інформаційних та рекламних послуг. Розрахунки здійсненні з виконавцями згідно актів виконаних робіт.

Зазначені обставини не спростовуються в акті перевірки. В акті не наведено жодної підстави щодо не здійснення цих господарських операцій.

Статтею ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що - валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд вважає, що зазначені вимоги законодавства позивачем не порушені.

Посилання перевіряючих на невідповідність актів прийому - передачі інформаційних та рекламних послуг вимогам первинного документу суд вважає необґрунтованим. Відповідно до ст.9 Закону № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції , а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми), дату і місце складання,назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом акти прийомки - передачі послуг та звіти містять всі дані щодо здійснення господарської операції.

Придбання товарів продукції «ТАПЕРВЕР»у ТОВ «ДЦ Риженко»у перевіряємий період здійснювалось фізичними особами у безготівковій формі шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується дослідженою у судовому засіданні випискою по поточному рахунку позивача (т.3 а.с.27-93). Фізичні особи відповідно до договорів поширювали серед населення інформацію про наявність продукції «ТАПЕРВЕР», її якісні характеристики, тому виконані ними інформаційні та рекламні послуги прямо повязані з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.12.2010 року за №0010632301/2/1, №0010882301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно у сумі 129693,40 гривень (97539,0 гривень за основним платежем, 32154,40 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та у сумі 61472,6 гривень (45495,0гривень за основним платежем, 15977,6 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягають задоволенню.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушені вимоги п. 1.3,п.1.8 ст.1, п.4.1. ст.4, п.п.7.2.1,7.2.3,7.2.6 п.7.2,п.п.7.3.1 п.7.3 ,п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість у сумі 68364,0грн., яка складається з заниження податкових зобовязань на суму: - 1160 грн., що встановлено перевіркою бухгалтерських документів; - 47745грн. за рахунок віднесення по податкового кредиту по податковим накладним виписаним у попередніх періодах; - 19459грн. у звязку з невиконанням своїх податкових зобовязань контрагентами позивача, які виписали податкові накладні по здійсненим господарським операціям.

Рішенням ДПА в Одеській області було визнане незаконним нарахування позивачу податкового зобовязання у сумі 47745грн. Оскаржуєме податкове повідомлення - рішення від 15.12.2010 року за № 0010642301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з ПДВ у сумі 73359,5 гривень (48905грн. за основним платежем, 24454,5гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) прийняте з урахуванням рішення ДПА.

В додаткових поясненнях (т.3 а.с.24) позивач не спростовував наявність заниження податкових зобовязань у сумі 1160 грн., проте не вважав це порушенням податкового законодавства, оскільки зазначена сума утворилась у звязку з невідповідністю бухгалтерського та податкового обліку. Суд вважає таке обґрунтування доводів позивача не спроможним, а висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобовязань у сумі 1160 грн. такими, що ґрунтуються на законодавстві, оскільки відповідно до Закону України №996-ХІV бухгалтерській облік є підставою для податкового обліку.

Також суд вважає обґрунтованим нарахування позивачу податкових зобовязань у сумі 47745грн. При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені значення термінів, в якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6 статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобовязань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватись саме за звітний період, в якому ці податкові зобовязання у одного субєкта господарювання та відповідно право на податковий кредит у другого субєкта господарювання (його контрагента) виникли.

Визначення податкового кредиту саме як право, а не обовязок, платника податку зменшити податкове зобовязання звітного періоду, передбачає лише одне, що саме в звітному періоді він може скористатись цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР вимагає від платника податку, який хоче скористатись правом на податковий кредит в звітному періоді, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для зясування та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою господарською операцією.

У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, який має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст.7 виникають податкові зобовязання з цього податку та який у момент виникнення таких податкових зобовязань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

В самому Акті перевірки перевіряючі не спростовують того факту, що позивач здійснив господарські операції зі зазначеним в акті контрагентами, але порушенням є включення до складу податкового кредиту ПДВ від цих операцій в декларацію з ПДВ за квітень, травень 2009 року, у той час коли податкові накладні були виписані під час здійснення операцій у попередні періоди звітні періоди (т.1 а.с.49-50). Саме у звязку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України №168/97-ВР, йому на цю суму ПДВ збільшена сума податкових зобовязань. Суд вважає, що такий висновок перевіряючих відповідає вимогам Закону України №168/97-ВР.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні передбачені законодавством підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2010 року за № 0010642301/2/1, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73359,5 гривень (48905грн. за основним платежем, 24454,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301 у сумі 516520,98грн. прийняте ДПІ 14.09.2010 року за порушення п.2.8 Положення №637, а саме як зазначено в акті перевірки за завищення залишку готівки у касі підприємства на суму 258130,49грн. Рішенням ДПА в Одеській області від 12.11.2010 року №41377/10/25-007 за скаргою позивача скасоване зазначене рішення ДПІ від 14.09.2010 року №0010652301 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 298,34грн., та відповідно вважається, що до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за рішенням №0010652301 від 14.09.2010 року у розмірі 515962,64грн.

Штрафна (фінансова) санкція застосована відповідачем до позивача відповідно до Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(далі Указ Президента №436/95), який передбачає за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах штраф у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Пунктом 2.8 Положення №637 визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує ліміт каси, обовязково здається до банків для її переказу і зарахування на банківські рахунки.

Згідно п.1.2 Положення №637 ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочій час. Пунктом 5.2 зазначеного Положення встановлено, що установлення ліміту каси проводиться підприємством самостійно, затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Наказу № 1 від 01.01.2009 року ТОВ „ДЦ Риженко” ліміт каси встановлено на підприємстві у сумі 17,0 грн., Наказу № 18 від 01.01.2010 року ліміт каси встановлено на підприємстві також у сумі 17,0 грн.

Висновки перевіряючих щодо завищення ліміту каси базується на тому, що згідно наданих до перевірки касових документів ТОВ «ДЦ РИЖЕНКО»встановлено, що у касовій книзі існує запис про видачу готівкових коштів ОСОБА_1, без підтверджуючих касових документів про одержання грошових коштів (відсутні видаткові касові ордера та видаткові відомості складених на ім'я ОСОБА_1.), також авансові звіти надані без наявності оригіналів підтверджуючих документів щодо отримання постачальниками робіт, послуг грошових коштів у касі (відсутні розрахункові та інші касові документи, які підтверджували б факт отримання готівкових коштів). Видаткові касові ордера складались на фізичних осіб без проведення у касовій книзі запису про одержані готівкові гроші фізичними особами на дату одержання готівки. Видаткові касові ордери на ОСОБА_1 оформлені з порушенням встановлених Положенням №637.

При таких обставинах на думку перевіряючих всі грошові кошти, які отримала ОСОБА_1 згідно касової книги щодо покриття розходів по розрахункам з фізичними особами підприємцями за надані послуги за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, є перевищенням ліміту каси.

Судом встановлено, що з урахуванням особливостей підприємницької діяльності ТОВ «ДЦ РИЖЕНКО»виданий наказ №5 від 01.04.2009 року, яким ТОВ «ДЦ Риженко»уповноважив фізичну особу ОСОБА_1 здійснювати розрахунки від імені ТОВ з контрагентами товариства за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги, з подальшім відшкодуванням Товариством документально підтверджених нею витрат (розрахунків) (т.2 а.с.163).

Відповідно до цього наказу ОСОБА_1 здійснювала розрахунки з підприємцями за надані ними послуги згідно звітів, чеків, актів виконаних робіт та інших документів, отримувала товарні чеки. На підставі цієї первинної документації ОСОБА_1 отримувала з каси відшкодування витрачених нею коштів по оплаті послуг, наданих підприємству.

Досліджена судом зазначена первинна документація, прибуткові та видаткові касові ордери, карточка рахунку 3.2.7 ОСОБА_1 свідчить про те, що позивачем не допущено порушення п.2.8 Положення №637 щодо тримання в позаробочий час у своїй касі готівкової виручки (готівки) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси, тобто понад 17 грн., оскільки згідно п.1.2 Положення №637 готівкова виручка (виручка) це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Проте ні актом перевірки, ні представником відповідача у судовому засіданні не доведено, що позивач одержував готівкові кошти від реалізації продукції (товарів, послуг) до каси та тримав їх в своїй касі в позаробочий час. Посилання перевіряючих на відсутність видаткових касових ордерів або їх неправильне заповнення спростовується їх наявністю, оскільки всі ордери досліджені судом та мають всі реквізити, які необхідні відповідно до Положення №637. В самому акті перевірки не заперечується, що у касовій книзі підприємства зафіксовані всі касові операції по видачі готівкових коштів ОСОБА_1

Дослідивши карточку рахунку 3.7.2 ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року (т.1 а.с.91-94) судом встановлено, що у ОСОБА_1 в підзвіті не знаходилось касової грошової готівки (за виключенням 15-16.07.2009 року), що підтверджує відсутність порушення п.2.8 Положення №637.

Що стосується знаходження у ОСОБА_1 у підзвіті грошей каси (фактично 33132,87 грн. (48040грн.-14907,33грн.)), суд вважає, що в цих діях також відсутнє порушення п.2.8 Положення №637, оскільки зазначене Положення (п.2.11) допускає видачу готівкових коштів під звіт для господарських потреб на строк не більш двох робочих днів. Отримавши під звіт 15.07.2009 року готівкові кошті з каси та не витратив їх на оплату послуг, ОСОБА_1 16.07.2009 року здала їх в касу по приходному касовому ордеру №31. У всіх інших випадках готівкових коштів саме каси підприємства у підзвіті ОСОБА_1 не було, вона лише отримувала з каси кошти на відшкодування потрачених нею відповідно до наказу №5 від 01.04.2009 року підприємства та первинних документів щодо надання послуг.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301 від 14.09.2010 року у сумі 516260,98грн. з урахуванням скасування його рішенням ДПА в Одеській області на суму 298,34грн. підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ „ДЦ Риженко” у сумі 515962,64грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відповідача від 15.12.2010 року за №0010632301/2/1, №0010882301/2/1 , за якими позивачу визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно у сумі 129693,40гривень та у сумі 61472,6 гривень, а також визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301 від 14.09.2010 року в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ „ДЦ Риженко” у сумі 515962,64грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „ДЦ Риженко” до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси від 15.12.2010 року за №0010632301/2/1, №0010882301/2/1, за якими товариству з обмеженою відповідальністю „ДЦ Риженко” визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств відповідно у сумі 129693,40 гривень (97539,0 гривень за основним платежем, 32154,40 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та у сумі 61472,6 гривень (45495,0 гривень за основним платежем, 15977,6 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010652301 від 14.09.2010 року в частині застосування штрафних санкцій до ТОВ „ДЦ Риженко” у сумі 515962,64 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

19 травня 2011 року