Постанова № 17773046, 04.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2011 року Справа № 2а-4063/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від прокурора - прокурор відділу представництва інтересів громадян та

держави в судах прокуратури області

Сайтарли І.М. (посвідчення від 15.04.2010 № 972)

від позивача головний спеціаліст-юрисконсульт

юридично-договірного відділу

ОСОБА_2 (довіреність від 04.07.2011 № 1/01-2485)

відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі

Луганського міського центру зайнятості

до ОСОБА_3

про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 16782,55 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4063/11/1270 за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 16782,55 грн.

Ухвалою суду від 21 липня 2011 року адміністративна справа № 2а-4063/11/1270 за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 16782,55 грн. внаслідок повторного автоматичного розподілу справи між суддями автоматизованою системою документообігу суду прийнята до провадження та призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 серпня 2011 року о 12 год. 45 хв. (арк. справи 41).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що ОСОБА_3 08 грудня 2008 року звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У заяві від 15 грудня 2008 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_3 зазначив, що суб`єктом підприємницької діяльності не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається і пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства.

У звязку із відсутністю підходящої роботи 15 грудня 2008 року відповідачу надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, у період з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року ОСОБА_3 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 16782,55 грн.

В серпні 2010 року було виявлено, що ОСОБА_3 на дату отримання статусу безробітного був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Луганським міським центром зайнятості виданий наказ від 25 серпня 2010 року № 110-б про повернення коштів ОСОБА_3 протягом пятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення. Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, прокурор просить стягнути з відповідача 16782,55 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 36, 37, 38, 47-48, 49-50). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), був зареєстрований в Луганському міському центрі зайнятості з 15 грудня 2008 року як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного останній перебував на обліку в Луганському міському центрі зайнятості з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року, знятий з обліку 11 грудня 2009 року. У період з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року відповідачеві було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 16782,55 грн., про що свідчить довідка від 21 серпня 2010 року № 1/д/05-2264 (арк. справи 6, 8, 9, 10).

Повідомленням від 26 серпня 2010 року № 1/01-3467 Луганський міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що на підставі отриманих даних від державного реєстратора ОСОБА_3 з 29 листопада 2002 року перебував у статусі фізичної особи підприємця. Тобто, на момент присвоєння статусу безробітного, а саме з 15 грудня 2008 року, відповідач був зайнятою особою і відповідно до статті 2 Закону України „Про зайнятість населення”, пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 640, незаконно отримував матеріальне забезпечення в сумі 16782,55 грн. На підставі вищевикладеного Луганським міським центром зайнятості прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_3 незаконно отриманих коштів у розмірі 16782,55 грн. Кошти, що підлягають поверненню, повинні бути перераховані протягом 15 робочих днів з дати отримання цього повідомлення через установи банку (арк. справи 15). Повідомлення від 26 серпня 2010 року № 1/01-3467 направлялося на адресу ОСОБА_3 рекомендованим листом, однак згідно довідки форми Ф.20 повернуто на адресу Луганського міського центру зайнятості за закінченням терміну зберігання (арк. справи 15 на звороті).

Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Частиною 1 статтею 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» серед іншого передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26 липня 2011 року № 10661808 (арк. справи 52) ОСОБА_3 29 листопада 2002 року за № 2382000 0000 038106 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, 30 червня 2006 року до Єдиного державного реєстру внесено запис за № 2382009 0001 038106 про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не повязане з її банкрутством, тобто на день звернення ОСОБА_3 з заявою від 15 грудня 2008 року до Луганського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю останній належав до категорії зайнятого населення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомив позивача, що він з 29 листопада 2002 року зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради як субєкт підприємницької діяльності - фізична особа, внаслідок чого він з 15 грудня 2008 року незаконно отримав статус безробітного та в період з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року незаконно отримував допомогу по безробіттю у розмірі 16782,55 грн. Вказані обставини підтверджуються протоколом засідання комісії по розслідуванню страхових випадків від 21 серпня 2010 року № 10 та наказом Луганського міського центру зайнятості Луганської області від 25 серпня 2010 року № 110-б про відшкодування коштів ОСОБА_3 (арк. справи 12-13, 14).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідач наказ Луганського міського центру зайнятості від 25 серпня 2010 року № 110-б про відшкодування коштів ОСОБА_3 не оскаржував, незаконно виплачені у період з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року кошти у розмірі 16782,55 грн. не повернув.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що прокурор та позивач відповідно до пунктів 30 та 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 04 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 09 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості Луганської області (ідентифікаційний код 13392912, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. 50-річчя Створення СРСР, буд. 22-Б) виплачену у період з 15 грудня 2008 року по 09 грудня 2009 року допомогу по безробіттю в сумі 16782,55 грн. (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні пятдесят пять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 09 серпня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська