Постанова № 17772964, 05.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2011 року Справа № 2а-5845/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі: Любімовій Г.Ю.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, дов. від 10.06.11 № 03-06/1070,

представника відповідача: ОСОБА_2, дов. від 24.12.2010 № 1-3/3д-3

ОСОБА_3 дов. від 24.12.10 № 1-3/3-д-4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У порушення зазначеної норми Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2010 році. Так, у 2010 році на підприємстві відповідача замість 807 інвалідів працювало 475 інваліда, що підтверджується розрахунком суми позовної заяви за 2010 рік. Сума розрахованих адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2010 рік склала 15882133,00 грн. Вказану санкцію відповідач повинен був самостійно сплатити до 15 квітня 2011 року, наступного за звітним, однак не зробив цього. На суму несплачених санкцій нарахована пеня, розмір якої склав 390700,48 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2010 році у розмірі 15882133,00 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції у розмірі 390700,48грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що Підприємством виконано обов'язки, передбачені нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відокремленими підрозділами підприємства у 2010 році регулярно надавалась інформація до Ровеньківського міського центру зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Не зверталися лише відокремлені підрозділи, на яких виконується 4% норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Оскільки підприємством вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення органами соціального захисту населення необхідної кількості інвалідів на підприємство для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Ровенькиантрацит» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради 17.04.2003 за № 13891200000000007, ідентифікаційний код 32320704. Відповідно до п. 3.3 Статуту у складі підприємства діють відокремлені підрозділи ДП «Ровенькиантрацит», які не мають статусу юридичної особи, однак, зареєстровані як самостійні платники страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття та самостійно подають звітність. (Т. І а.с. 82 100)

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, ДП «Ровенькиантрацит» має середньооблікову кількість штатних працівників - 20183 особи, з яких згідно нормативу повинно було працювати 807 інвалідів, у той час як фактично працювало 475 інваліда. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 47837,75 грн. (Т. І а.с. 59)

В судовому засіданні встановлено, що відокремленими підрозділами Державного підприємства “Ровенькиантрацит” до відділення фонду соціального захисту інвалідів також надавалися звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ, відповідно до яких ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля та стандартів», ВП «Гірничомонтажне налагоджувальне управління №2», ВП «Проектно-конструкторське бюро», ВП «Ровеньківське вантажно-транспортне управління», виконали норматив створення робочих місць для інвалідів, а ВП «Управління соціальної сфери», ВП «Санаторій-профілакторій «Шахтарські зорі», ВП «Учбово-курсовий комбінат», ВП «Вузол виробничо-технологічного зв'язку», ВП «Управління матеріально-технічного постачання» та ВП «Ремонтно-механічний завод» навіть значно перевищили законодавчо встановлений норматив працевлаштування інвалідів. ( Т. ІІ а.с. 66, 211, 197, 209, 130, 191, 195, 220, 205, 200).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420.

В судовому засіданні встановлено, що відокремленими підрозділами продовж 2010 року до Ровеньківського міського центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, як це передбачено Формою № 3-ПН. (Т. І а.с. 111-250, Т. ІІ а.с. 209)

Звіти про наявність вакансій для інвалідів не надавались лише тими відокремленими підрозділами ДП «Ровенькиантрацит», якими виконано норматив працевлаштування інвалідів, а також виконавчим апаратом ДП «Ровенькиантрацит» де норматив працевлаштуванні інвалідів невиконано на одну особу.

Між тим, згідно листа Ровеньківського міського центру зайнятості від 20.07.2011 №10/4-1306 у 2010 році у Ровеньківському міському центрі зайнятості перебувало на обліку 46 інвалідів, які потребували працевлаштування, у той час як загальна кількість заявлених ДП «Ровенькиантрацит» вакансій для інвалідів у 2010 році значно перевищувала кількість інвалідів, що потребували працевлаштування. (Т. І а.с. 101-102)

Також, в судовому засіданні встановлено, що у 2010 році Ровеньківським міським центром зайнятості направлялись для працевлаштування інваліди, більшість з яких була працевлаштована, однак, у чотирьох випадках адміністрація відокремлених підрозділів ДП «Ровенькиантрацит» відмовила у працевлаштуванні направлених інвалідів.

Так, ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля та стандартів» відмовлено у працевлаштуванні ОСОБА_4, яку було направлено для працевлаштування у якості прибиральника службових приміщень. Як зазначено у довідці до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, їй протипоказано тяжкий фізичний труд, переохолодження, робота з токсичними речовинами. (Т. ІІ а.с. 223-224)

Відповідно до даним ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля та стандартів» відокремленим підрозділом було заявлено вакансію прибиральника службових приміщень хімічної лабораторії, яка містить пари хлористого цинку, має круті сходи та робота потребує перенесення відер з водою на відстані, тобто потребує тяжкого фізичного навантаження, що протипоказано ОСОБА_4

ВП ГЗФ „Вахрушевська" відмовило у працевлаштуванні ОСОБА_5 на постаду підсобного працівника, так як вказана робота вимагає фізичних навантажень, а ОСОБА_5 протипоказано тяжкий фізичний труд, переохолодження, робота зі шкідливими речовинами, що вказано у довідці до акту огляду МСЕК. (Т. ІІ а.с. 222)

Крім того, ВП ГЗФ «Ровеньківська» відмовлено у працевлаштуванні ОСОБА_6 на посаду слюсаря ремонтника у звязку з тим, що згідно довідці до акту огляду МСЕК останньому протипоказано тяжкий фізичний труд, робота в нічний час, психо-емоційне навантаження, стояння, а також відмовлено у працевлаштуванні ОСОБА_7 на сомаду гірника через те, що у довідці до акту огляду МСЕК зазначено, що останньому протипоказано тяжкий фізичний труд, робота в підземних умовах. (Т. І а.с. 107-110)

Таким чином, відмови у працевлаштуванні інвалідів зумовлені тим, що направлені на роботу не відповідали вимогам за станом здоровя.

У випадку з ОСОБА_8 остання сама відмовилась працевлаштовуватись на посаду прибиральника службових приміщень після ознайомлення з умовами праці на ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля та стандартів» (Т. І а.с. 12)

Згідно з положенням ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, у цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Якщо специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати кількість лише тих робочих місць, які не пов'язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено що: "Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".

Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування самостійно. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів того, що ДП «Ровенькиантрацит» продовж 2010 року вжито передбачених чинним законодавством заходів щодо створення місць для працевлаштування інвалідів, а також проінформовано спеціально уповноважений державою орган з питань працевлаштування про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а також оцінюючи надані позивачем та відповідачем у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >

< Текст >

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2010 рік відмовити за необґрунтованістю.

< Текст >

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 08 серпня 2011 року.

Суддя Т.В. Смішлива