Постанова № 17772696, 01.08.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/2876/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніна О.С. при секретаріГрунт Ю.В. за участю: від позивача Мусаєва Р.М. від відповідача Довгопол О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №2а/0470/2876/11за позовом Колективного підприємства «Дніпропетровська автобаза №1»до Державного податкового інспектора Відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконним та скасування акту перевірки, скасування податкових повідомлень рішень,- ВСТАНОВИВ: У березні 2011року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного податкового інспектора Відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська та з урахуванням уточнень позовних вимог просить:

-визнати неправомірним дії державного податкового інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Лисова Владислава Адамовича, по складанню Акта № 2832/231/01236288 від 31 грудня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки КП «Дніпропетровська автобаза №1»;

-скасувати Акт № 2832/231/01236288 від 31 грудня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки КП «Дніпропетровська автобаза №1»(код ЄДРПОУ 01236288) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.03.2009року по 31.03.2009 рік» складеного державним податковим інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Лисовим Владиславом Адамовичем, повністю;

-скасувати податкові повідомлення рішення № 0000272302/0 від 22.02.2011 року та № 00002802/0 від 22.02.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, щоза результатами невиїзної перевірки КП «Дніпропетровська автобаза №1»відповідачем було складено акт від 31.12.2010 р.№ 2832/231/01236288, яким зафіксовано заниження податку на прибуток у І кварталі 2009 року на суму 2570 грн. та податку на додану вартість у березні 2009 року на 2056 грн.та прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення № 0000272302/0 від 22.02.2011 року та № 00002802/0 від 22.02.2011 року. Позивач вважає дії відповідача щодо складання акту перевірки та винесення податкових повідомлень рішень неправомірними, а сам акт та рішення такими, які підлягають скасуванню, оскільки укладений договір підряду між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не може вважатися фіктивним, як це стверджує податковий орган, бо він був спрямований на виконання будівельних робіт, що підтверджується необхідними документами та відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо дійсності правочинів.

Представник відповідача заперечував проти заявленого позову вказуючи на те, щовідповідно до акту від 14.10.2010 №823/23-10/34981754 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з питання дотримання податкового законодавства за період 01.08.2008 по 31.05.2010, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що фінансово-господарська діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «С.Дж.Р.Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»і контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Не підтверджено поставок товарів від ТОВ «С.Дж.Р.Груп» покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.Крім того, в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»Якимця Андрія Васильовича за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.

Тобто, беручи до уваги наведене, договір підряду між КП «Дніпропетровська автобаза №1»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»№ Р-03/09-1/02 від 02.03.2009 не є таким, який направлений на створення правових наслідків та є нікчемним, а тому висновки за результатами акту перевірки саме КП «Дніпропетровська автобаза №1»№ 2832/231/01236288 від 31.12.2010 та податкові повідомлення рішення № 0000272302/0 від 22.02.2011 року та № 00002802/0 від 22.02.2011 року є правомірними та обґрунтованими, оскільки по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»,позивач включив до складу податкового кредиту у березні 2009 року суму ПДВ у розмірі 2056 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на цю суму, також були завищені валові витрати з придбання товарів та послуг за І квартал 2009 року на загальну суму 10280 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2570 грн.

Розглянувши матеріали справи,оцінивши доводи позовної заяви тадослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне адміністративний позовзадовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що02.03.2009 між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в особі директора Якимця А.В. було укладено договір № Р-03/09-1/02,предметом якого було виконання по завданню Замовника робіт по технічному обслуговуванню електричних мереж в будівлі, розташованій за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Караваєва, 11. Додатком №1 до цього договору був перелік робіт та послуг, які складають предмет даного договору. Ціна договору склала 12336 грн., що включає в себе вартість робіт у сумі 10280 грн. та ПДВ у сумі 2056 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було здійснено перевірку позивачаз питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період 01.03.2009 по 31.03.2009, за результатами якої був складений акт № 2832/231/01236288 від 31.12.2010 р.

Відповідно до вказаного акту, правочин, який був вчинений міжКП «Дніпропетровська автобаза №1» з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, бо не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.Отже, перевіркою встановлені порушення ст.. 203,215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Таким чином, позивач, в порушення п.п. 7.2.3 п.п. 7.2.6 п.7.2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР(зі змінами та доповненнями) та п.5.1, абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»включило до складу податкового кредиту у березні 2009 року суму ПДВ у розмірі 2056 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на цю суму, також були завищені валові витрати з придбання товарів та послуг за І квартал 2009 року на загальну суму 10280 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2570 грн.

При цьому, як вбачається із змісту акту, при прийняті вищевказаних висновків, податковим органом було враховано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.10.2010р. №823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп»код ЄДРПОУ 34981754 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010р., яким, як вже зазначалось встановлено, щофінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

22.02.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272302/0 про стягнення з КП «Дніпропетровська автобаза №1»податкового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3220,50 грн., що включає в себе зобов`язання за основними платежами на суму 2570 грн. та за штрафними санкціями на суму 642,50 грн. і податкове повідомлення-рішення № 00002802/0 про стягнення з КП «Дніпропетровська автобаза №1»податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2570 грн., що включає в себе зобов`язання за основними платежами на суму 2056 грн. та за штрафними санкціями на суму 514 грн.

Проте, суд вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем було прийнято необґрунтовано з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, що діяла на час перевірки податковим органом позивача), визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що позивачем при перевірці було надано достатньо первинних документів в підтвердження укладення та виконання договору № Р-03/09-1/02 від 02.03.2009, а саме: акт №1967 за березень 2009 року приймання-передачі виконаних підрядних робіт на суму 12336 грн.; локальний кошторис технічного обслуговування об`єкта; розрахунок ціни договору підряду; податкова накладна №1967 від 31.03.2010 на суму 12336 грн.: платіжне доручення №3962 від 21.05.2009р.

Крім того, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»при укладанні договору підряду, на підтвердження своїх прав займатися будівельною діяльністю, було надано відповідну ліцензію серії АВ №316541 від 04.06.2007.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори підряду щодо виконання технічного обслуговування електричної мережі не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Таким чином, висновок податкового органу в акті перевірки від 31.12.2010 стосовно того, що правочин, який був вчинений між КП «Дніпропетровська автобаза №1»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, бо не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, є не доведеним.

Акт перевірки від 31.12.2010 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Отже, оцінюючи усі наявні у справі докази, судом враховується, що судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні. Не надано суду також і вироку відносно посадових осіб як ТОВ «С.Дж.Р.Груп», так і посадових осіб позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не було доведено суду правомірності прийняття податкових повідомленнь рішеннь№ 0000272302/0 та № 00002802/0 від 22.02.2011, а тому вони підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій державного податкового інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб Лисова Владислава Адамовича по складанню акта № 2832/231/01236288 від 31.12.2010, оскільки він діяв відповідно до покладених на нього обовязків, а саме ЗУ «Про державну податкову службу».

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога КП «Дніпропетровська автобаза №1»щодо скасування акту перевірки від 31.12.2010р. виходячи з наступного.

Положеннями ч. 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення терміну правовий акт індивідуальної дії.

Проте, оскаржуваний акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обовязків платника податків, не містить обовязкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскарженим до адміністративного суду.

Крім того, відповідно до абз.2 п.3 Наказу ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на орган державної податкової служби.

У вказаному пункті Порядку № 984, акт зазначається, як джерело інформації для прийняття в подальшому рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки, а не як рішеня, яке має правові наслідки.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Керуючись ст.ст.158-163, 254КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Колективного підприємства «Дніпропетровська автобаза №1» до Державного податкового інспектора Відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконним та скасування акту перевірки, скасування податкових повідомлень рішеньзадовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 0000272302/0 та № 00002802/0 від 22.02.2011 скасувати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 20липня 2011року.

Суддя О.С. Луніна