Постанова № 17772617, 15.07.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2989/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1-представника за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2- представника за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро"

до: Державної податкової інспекції м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Віойл-Агро” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.04.2011 року №0001642310.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи. Так, перевіркою зроблено висновок про нікчемність правочинів на придбання соняшнику, при цьому, не взято до уваги факт подальшого використання його у господарській діяльності товариства. Таким чином, позивач вважає необґрунтованим висновок ДПІ м. Вінниці щодо укладення договорів на придбання соняшника без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правильність висновків перевіряючого, викладених у акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

За даними довідки АА №023627 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ “Віойл-Агро” зареєстровано як юридичну особу з 21.03.2001 року.

Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля насінням та кормами для тварин, виробництво рафінованої олії та жирів, інші види оптової торгівлі (а.с.12).

12.04.2011 року головним державним податковим ревізором - інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці Литвин І.А. відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці № 1669/23 від 04.04.2011 року проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності відображення сум податку на додану вартість ТОВ «Віоіл-Агро» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 12.04.2011 року № №1484/23/31414911 ( а.с. 9-21).

З акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого товариством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року у розмірі 287403,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки ( а.с. 14) ревізором-інспектором на підставі даних автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено що ТОВ «Віоіл-Агро» відобразило в додатку № 5 «розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» обсяг придбання в сумі 193822, 3 грн. суму ПДВ 38764, 46 грн. по платнику податку (постачальнику) ТОВ «Магнолія-Л», яке знаходиться на обліку у ДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва.

ДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Магнолія-Л», про результати якої листом від 21.03.11 року було повідомлено ДПІ у м. Вінниці. Згідно вищезазначеного листа, перевіркою встановлено , що між ТОВ «Магнолія-Л» та ТОВ «Віоіл Агро» укладено договір купівлі-продажу насіння соняшнику від 06.12.10 року. Перевіркою також встановлено, що ТОВ «Магнолія-Л» за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р. виписано видаткові та податкові накладні на адресу ТОВ «Віоіл-Агро» на суму 23286,78 грн. в т. ч. ПДВ 38764,46 грн., проте товарно-транспортних накладних або будь-яких інших первинних документів на транспортування зернових культур не надано. Крім того, податковим органом робиться висновок про неможливість здійснення такого виду діяльності підприємством контрагента з огляду на відсутність виробничих можливостей та людських ресурсів.

Також, як вбачається із акту перевірки ДПІ м.Вінниці, ревізором-інспектором встановлено факт відображення позивачем в додатку № 5 «розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» обсяг придбання в сумі 1491832,50 грн. суму ПДВ 248638,75 грн. по платнику податку (постачальнику) ТОВ «Агрофірма Прогрес-В», яке знаходиться на обліку у Віньковецькій МДПІ Хмельницької області.

Як зазначено у акті перевірки ДПІ у м. Вінниці, Віньковецької МДПІ Хмельницької області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ « Агрофірма Прогрес-В», про результати якої листом від 17.03.11 року було повідомлено ДПІ у м. Вінниці. Згідно вищезазначеного листа, перевіркою встановлено , що між ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» та ТОВ «Віоіл-Агро» укладено договір поставки насіння соняшнику № 1031-21011253844 від 23.11.10 року. Відповідно до вищезазначеного листа МДПІ, для перевірки контрагентом позивача надано договір поставки та видаткові накладні, проте посадовими особами контрагента не надано акти приймання-передачі товару та товарно-транспортних накладних

ДПІ у м. Вінниці на підставі вищезазначених листів ДПІ Ленінського р-ну у м. Миколаєві та Віньковецької МДПІ Хмельницької області, робить висновок про безтоварність операцій між підприємством позивача та його контрагентами у звязку із відсутністю товарно-транспортних накладних. Разом з тим, ревізором не витребовуються у позивача та не досліджуються первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, як того вимагає положення п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України.

В подальшому, посилаючись на положення Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини купівлі-продажу податковий орган приходить до висновку про нікчемність вищезазначених правочинів.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Таким чином, керуючись нормами статей 215, 228 ЦК України та враховуючи встановлені перевіркою вищезазначені обставини, перевіряючий дійшов висновку про нікчемність правочинів та, як наслідок, завищення товариством сум валових витрат та сум податкового кредиту.

Даний акт став підставою для винесення відносно ТОВ “Віойл-Агро” податкового повідомлення - рішення від 21.04.2011 року за №0001642310, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на суму 287403,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафну фінансову санкцію у сумі 71851,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Права органів державної податкової служби чітко регламентовані ст..20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (надалі Податковий кодекс).

Відповідно до п.п. 75.1.2 вищезазначеного кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування

та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, утому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентується ст.. 78 Податкового Кодексу України. Відповідно до п. 78.1 цього кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для її проведення визначено п.п..78.1.4., п. 78.1 ст. 78, згідно якого виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.2. документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або

вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Всупереч вищезазначеним нормам Податкового кодексу, відповідачем не було дотримано порядку проведення даного виду перевірок, не було досліджено первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, як того вимагають приписи п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, що в свою чергу позбавило позивача можливості надання доказів на спростування висновків податкового органу.

Визначаючись щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів, суд зокрема виходив із наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачами не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину(правочинів) конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.

Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Віойл-Агро» та ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» було укладено договір поставки від 23.11.2010 на умовах FCA ДП ДАК «Хліб України» Богданівецький КХП», згідно якого підприємство позивача закупило у контрагента 342,95 т. соняшника на загальну суму 1491832, 50 грн., в т.ч. ПДВ 248638,75 грн.( а.с.22). Факт придбання та використання вищезазначеного товару підтверджується видатковою накладною № 11 від 23.12.2010 р.( а.с.33), податковою накладною № 101223001 від 23.12.2010 року (а.с.35), договором на переробку насіння соняшнику № к10/1 від 01.08.2010р., договором перевезення вантажу автомобільним транспортом № 0102/03 від 01.02.2010, товарно - транспортними накладними на приймання до переробки соняшнику, актами прийомки олієнасіння (а.с.27, 40-59).

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з його контрагентом ТОВ «Магнолія-Л», судом встановлено, що між товариствами було укладено договір поставки № 1031-21012074036 від 06.12.2010 року на умовах EXW франко-склад «Голованівське ХПП» , згідно якого позивач закупив у постачальника 54,090 тон соняшника, на загальну суму 232586, 78 грн, в т.ч. ПДВ 38764,46 грн.( а.с.24). Факт придбання вищезазначеного товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000444 від 06.12.2010 року (а.с.34), податковою накладною № 444 від 06.12.2010 року( а.с.36), договором складського зберігання № 1 від 14.06.2010р. ( а.с. 28-32), складською квитанцією № 384 від 06.12.2010 року (а.с.38), листом на переоформлення від 06.12.2010(а.с.37), актом приймання-передачі соняшника від 06.12.2010 р. (а.с.39).

Так, як зазначалось вище, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, не обґрунтовано жодними фактичними обставинами та базується виключно на аналізі відповідних норм Цивільного кодексу України. При цьому, акт не містить посилань на відсутність тих чи інших документів, які б свідчили про відображення товариством у податковому обліку господарських операцій за відсутності для цього правових підстав. Відсутні в акті перевірки також розрахунки з посиланням на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку щодо визначення податкових зобовязань за донарахованими платежами. Лише з наведених обставин висновки акту не можуть бути обєктивними.

В свою чергу порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Законом України “Про податок на додану вартість”(чинним на момент вчинення правочинів). За загальним правилом, установленим пунктом 1.7 статті 1 даного Закону, податковий кредит це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що підставами включення до податкового кредиту суми 287403,00 грн. є податкові накладні видані на виконання договорів поставки соняшника, належним чином завірені копії яких, наявні в матеріалах справи.

Водночас, як вже зазначалось, суду надані копії наступних документів: договорів поставки сояшника, за якими товариство придбавало продукцію; договорів на переробку давальницької сировини, серед якої, зокрема соняшник; договорів послуг, за якими виконавець виступає вантажоодержувачем, приймає, зберігає, подрібнює та відвантажує на вимогу власника (ТОВ “Віойл-Агро”) зерно, під визначення якого також підпадають олійні культури; договорів складського зберігання зерна; видаткові та податкові накладні на виконання договорів поставки та ін.

Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обовязковий вид обліку, який ведеться підприємством (стаття 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”). Податкова звітність ґрунтується саме на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про використання придбаного соняшника у господарській діяльності товариства.

Відтак, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення товариством валових витрат та податкового кредиту за господарськими угодами із ТОВ «Магнолія-Л» та ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010р., не можливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 3,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001642310 від 21.04.2011 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

15.07.2011