Постанова № 17772602, 13.07.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2846/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників сторін:

позивача : Стратович С.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі

до: відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

про: стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі звернулось до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №2.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Станом на 31.05.2011 року за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за списком №2 в сумі: 40371,90 грн. (січень - травень 2011 року) + 26140,39 грн. (2010 рік) = 66512,29 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надала заяву, якою зменшила позовні вимоги, у зв'язку із частковою сплатою заборгованості відповідачем у розмірі 8074,38 грн., та просила стягнути з відповідача борг у розмірі 58437,91 грн.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.64, 65).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі не прибуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 була призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах за списком № 2, що підтверджується наданими у справу доказами (а.с.5-50).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне забезпечення (страхових внесків) відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР. (чинного на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.

Такий порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у звязку з набранням Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” чинності з 1 січня 2004р.

Абзацом третім п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” встановлено ставку на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п. 1 ст. 2 цього Закону.

Відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 1 п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

Підпунктом 6.8 п. 6 вищезазначеної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, виплачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за період 2010 року та за період з січня по травень 2011 року 58437,91 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, виплачених вищезазначеній особі, не сплатив.

Таким чином, виплачені управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькому районі Вінницької області пенсії за віком на пільгових умовах на загальну суму 58437,91 грн., підлягають відшкодуванню у порядку та строки, визначені Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та Інструкцією № 21-1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" (вул. Київська,1, смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 05518894, р/р 26006035536100 в АКІБ "УкрСибБанк", МФО 351005, р/р 26004035536102 АКІБ "УкрСибБанк", МФО 351005) на користь управління Пенсійного фонду України у Вінницькому районі 58437,91 грн. (п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять сім грн. 91 коп.) заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій за Списком №2.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя/підпис/Жданкіна Наталія Володимирівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

13.07.2011