Постанова № 17772497, 18.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р. м. ВінницяСправа № 2а/0270/1967/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Томенка Р.В.

відповідача : Боценка Д.І., Супруна М.І., Непийводи І.А., Кудрика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс» (далі - ТОВ "Поділляагротранс") із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці), Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0006251600/0 від 14 вересня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 299 868 грн. позивач вважає протиправним, та таким , що суперечить Закону України „ Про податок на додану вартість”. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом порушено порядок проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки зазначені в акті перевірки документи - завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати позивачем товарів основним постачальникам за червень 2010 року, звітного періоду, у якому виникло від'ємне значення, не можуть бути предметом камеральної перевірки відповідно до визначення, яке міститься у п.п.7.7.8 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також тим, що податковим органом проігноровано звернення позивача щодо проведення позапланової виїзної перевірки та надання висновку по бюджетному відшкодуванню, що передувало діям органу державного казначейства щодо бюджетного відшкодування заявлених коштів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, мотивуючи це поясненнями, аналогічними, викладеним у позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити, письмові заперечення на адміністративний позов суду не надали.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 24.10.2007р. серія А01 № 520001, ідентифікаційний код - 33553300 (а.с.9).

Відповідно до довідки № 1955, виданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області, ТОВ "Поділляагроторанс" включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.10).

На податковий облік ТОВ "Поділляагротранс" як платник податку на додану вартість взяте у Державній податковій інспекції у м. Вінниці 31.05.2005 р. (а.с. 11).

08 вересня 2010 року головним державним податковим інспектором Кудриком В.В. відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс", поданої за липень 2010 року, про що складено акт № 1274/15/212 від 08.09.2010р. (а.с. 15-16).

В результаті проведеної перевірки перевіряючим було встановлено, що платником не подано для перевірки завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам за червень 2010 року звітного періоду, в якому виникло від'ємне значення, чим порушено п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а отже сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року підлягає зменшенню в розмірі 299 868 грн. (а.с.15)

В результаті акту перевірки № 1274/15/212 від 08.09.2010р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 14.09.2010р. № 0006251600/0, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 299 868 грн., а отже відмовлено у поверненні вказаної суми бюджетного відшкодування позивачу (а.с.13)

Суд критично оцінює вказані висновки податкового органу у зв'язку з наступним, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Так, стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість" ( чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначала порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до приписів абзацу першого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 вищевказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Визначення поняття "камеральна перевірка" міститься у п.п. 4.2.2 ст.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Таким чином, всупереч нормам чинного законодавства перевіряючий прийшов до неправомірних висновків про обов'язок платника податків подавати завірені копії первинних документів, що підтверджують право на отримання бюджетного відшкодування під час проведення камеральної перевірки, оскільки для дослідження первинних бухгалтерських документів документів п.п.7.7.5 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено проведення виїзної позапланової перевірки.

Оскільки відповідачем неправомірно зменшено суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року, а тому задекларовані суми ПДВ підлягають відшкодуванню.

Згідно п. 4.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акту перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.)

Відповідно до п.4.3. Порядку підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

За п. 4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Проте, податковим органом не було надіслано позивачу акту перевірки безпосередньо після його складення, жодним іншим чином не повідомлено про результати перевірки, не було надано можливості скористатись своїм правом на подання заперечень на акт перевірки, а також не було надіслано оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки позивачем отриманий 15.04.2011р. (а.с.17)

Водночас, слід зазначити, що заперечення органу державного казначейства судом до уваги не беруться виходячи з наступного.

Статтею 48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Указом Президента України «Про Державне казначейство України» від 27.04.95 р. №335/95 для управління коштами Державного бюджету України було створено Державне казначейство України. Пунктом 1 статті 2 зазначеного Указу передбачено, що одним з основних завдань Державного казначейства України є організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим.

Згідно з пунктами 1, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 р. №590, Державне казначейство, як система органів державної виконавчої влади, здійснює управління наявними коштами державного бюджету, коштами державних позабюджетних фондів та позабюджетними коштами установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, і на підставі підпункту 6 пункту 7 цього Положення здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Із вказаною нормою кореспондується пункт 4 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.97 р. №209/72, згідно з яким територіальні органи Державного казначейства України здійснюють бюджетне відшкодування податку на додану вартість платнику за висновками податкових органів.

Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку податкового органу чи рішенні суду.

Таким чином, з урахуванням повноважень, визначених у пунктах 6 та 7 "Положення про Державне казначейство України", відповідний територіальний орган Державного казначейства України є відповідачем у справі за позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість поряд з органом державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.7 п. 7.6. ст. 7 вказаного закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" право у платника податків на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації податковим органом. Зазначений строк може бути продовжено ще на 30 днів у разі прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової (виїзної) документальної перевірки з підстав, передбачених п.п.7.7.5 п. 7.7. ст. 7 цього Закону.

Варто відзначити, що аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10.

Судом встановлено, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки податковим органом не приймалось, тому право платника на бюджетне відшкодування виникло у жовтні 2010 року. Крім того, позивач звертався до ДПІ у м. Вінниці із листом від 23.12.2010р. про ініціювання проведення позапланової перевірки та інформування його про результати камеральної перевірки

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, передбаченого пп. 7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до абз.2 п.п.7.7.8. п.7.7. ст.7 вищезазначеного Закону після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, в разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатись правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення із позовом про стягнення відповідної суми коштів із Державного бюджету.

Аналогічний спосіб захисту слід використовувати в разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податковим органом грубо порушено права позивача на прийняття участі у проведенні перевірки та надання інформації, документів та інших доказів на підтвердження своїх прав та законних інтересів, на ознайомлення з актом перевірки та отримання його другого екземпляру, на надання заперечень на акт перевірки, а також на вчасне отримання податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи те, що позивачем було ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки сум заявленого бюджетного відшкодування, але податковим органом проігноровано таке звернення, враховуючи те, що ДПІ у м. Вінниці всупереч нормам законодавства не направлено органу державного казначейства висновок про відшкодування сум бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0006251600/0 від 14.09.2010р. є незаконним, а отже, підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилаються відповідачі заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції податкового органу, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 1703,40 грн. судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 14.09.2010р. № 0006251600/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року в розмірі 299 868 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1703,40 (одна тисяча сімсот три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович