Постанова № 17772360, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2011 р. (12:54) Справа №2а-15369/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю представників:

позивача ОСОБА_1 довіреність № 21 від 14.01.2010 року,

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 18/10 від 19.01.2011 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Азбо-Крим»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

Обставини справи: Приватне підприємство «Азбо-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 08.04.2010 року № 0006002303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3074,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.12.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Присутній у судовому засіданні 28.07.2011 року представник позивача наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних правовідносин було визначено Законом України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами є субєктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно із ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до плану графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на березень 2010 року (а.с.58-59) та направлення № 750/23-3 від 26.03.2010 року (а.с.17), посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим було проведено перевірку господарської одиниці магазину з кафетерієм (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/7), що належить позивачу, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт №003539/0441/01/09/23/32361845 від 02.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.11, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.18-21).

Присутня під час проведення перевірки продавець ОСОБА_3 з актом перевірки ознайомлена, акт нею підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі акту перевірки №003539/0441/01/09/23/32361845 від 29.03.2010 року, відповідно до п.6 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 08.04.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим прийнято рішення № 0006002303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3074,00 грн. (а.с.22).

Не погодившись з вказаним рішенням, ПП «Азбо-Крим» 21.04.2010 року звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації АР Крим (а.с.23).

Крім того, ПП «Азбо-Крим» було подано адміністративний позов до суду про оскарження рішення № 0006002303 від 08.04.2010 року.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту Закон).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обовязки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, відповідно до п. 11 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Суд зазначає, що використання режиму попереднього програмування найменування і цін товарів має забезпечувати відображення в касових чеках, які друкуються реєстраторами найменування кожного товару (послуги), його вартості, а також загальну вартість придбаних товарів. Крім того, видача покупцям таких касових чеків дозволяє в повній мірі реалізувати вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з даними, зазначеними в акті перевірки №003539/0441/01/09/23/32361845 від 29.03.2010 року, розрахункові операції ПП «Азбо-Крим» проводяться з використанням реєстратора розрахункових операцій Dates MP-50, зареєстрованого, опломбованого у встановленому законодавством порядку (заводський № 01006115; фіскальний № 0109004511; реєстраційне посвідчення № 0109004511 від 07.05.2003 року, видане Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим).

В ході перевірки здійснена розрахункова операція на загальну суму 42,00 грн. (покупка 1 пляшки горілки «Хлібний дар» за ціною 34,50 грн. та 1 пляшки лимонаду за ціною 7,50 грн.). За результатами проведеної операції роздрукований та виданий розрахунковий документ № 0537, однак в ньому не зазначено найменування проданого товару.

Судом було досліджено фіскальний чек № 0537 від 29.03.2010 року (а.с.43, зворотній бік) та встановлено, що у розрахунковому документі назва реалізованого товару була зазначена як напої (напої за ціною 34,50 грн. та напої за ціною 7,50 грн.).

Проте, визначення реалізованого товару як «напої» є загальною категорією, яка не містить належних відомостей про споживчі характеристики товару, зокрема чи є це напій алкогольний, безалкогольний, слабоалкогольний та ін.

Крім того, чек не містить інформацію про кількість проданого товару та ціну за одиницю проданого товару.

За таких умов, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Таким чином, суд вважає правомірним застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 85,00 грн. (17 грн.х5) згідно з рішенням № 0006002303 від 08.04.2010 року.

Що стосується порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Перевіркою позивача встановлено, що сума готівкових коштів, зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, становить 196,00 грн., та є меншою, ніж сума готівкових коштів, наявною на місці проведення розрахунків 192,00 грн. Отже, сума невідповідності становить 4,00 грн.

Цей факт підтверджується документами наявними в матеріалах справи. Так, згідно з денним звітом реєстратора розрахункових операцій за 29.03.2010 року (13:20) сума готівкових коштів за проведені розрахункові операції становить 196,00 грн. (а.с.43, зворотній бік).

Відповідно до опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків, який було складено 29.03.2010 року під час перевірки (а.с.43, зворотній бік), сума готівкових коштів за проведені розрахункові операції становить 192,00 грн. В описі зазначено, що на місці проведення розрахунків особисті кошти продавця відсутні. Опис підписаний продавцем ОСОБА_3 без заперечень.

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджені висновки акту перевірки в частині не забезпечення позивачем відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 4,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відтак, суд вважає правомірним застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 20,00 грн. (4 грн.х5) згідно з рішенням № 0006002303 від 08.04.2010 року.

Згідно з даними акту №003539/0441/01/09/23/32361845 від 29.03.2010 року в ході проведеної перевірки позивача встановлено також порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суб'єкти господарювання при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з даними акту перевірки в магазині, що належить ПП «Азбо-Крим», здійснена реалізація алкогольних напоїв на суму 1484,50 грн. Первинні документи на вказаний товар (накладні, товарно-транспортні, податкові накладні, акти закупівлі товару, чеки та ін.), що підтверджують право власності на товар на момент перевірки відсутні.

Посадовими особами податкового органу було складено Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 29.03.2010 року при перевірці господарської одиниці магазину по вул. Севастопольській, 41/7 у м. Сімферополі (а.с.43). До відомості включено товар (алкогольні (горілчані) напої) на загальну суму 1484,50 грн.

В зауваженнях до акту перевірки продавцем ОСОБА_3 було зазначено, що накладні на товар, що реалізується, знаходяться в бухгалтерії, та будуть представлені у встановлені строки.

Згідно з супровідним листом від 31.03.2010 року копії накладних, які були у головного бухгалтера підприємства на момент перевірки, були направлені на адресу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (а.с.65).

У судовому засіданні позивач також наполягав на тому, що товари, включені відповідачем у відомість, на загальну суму 1484,50 грн. були обліковані належним чином.

На підтвердження своїх доводів позивачем були представлені:

- фіскальні чеки, що підтверджують закупівлю товару (а.с.61,63),

- звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, що підтверджують факт видачі представникові позивача коштів на закупівлю товару (а.с.60,62),

- видаткова накладна (а.с.64).

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 «Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання» зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Як було зазначено судом вище, первинним документом є документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції.

З даних акту перевірки вбачається, що перевірка проведена посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим в магазині-кафетерії, що належить позивачу, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/7.

Тобто, в даному випадку перевірку проведено не за місцем зберігання товару ПП «Азбо-Крим», а за місцем його реалізації.

Таким чином, облік товарних запасів на даній господарській одиниці повинен здійснюватися шляхом обліку накладних, що підтверджують рух товару з місця його зберігання до місця його реалізації. Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна є юридичним документом, що засвідчує факт перевезення товару (його поставки) та облік виконаної роботи. Відтак, облік товарно-транспортних накладних повинен бути забезпечений за місцем зберігання товару, а не за місцем його реалізації.

Як було зазначено судом вище, накладні були направлені до податкового органу після проведення перевірки господарської одиниці, що належить позивачу.

За таких умов, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином ведеться облік товарних запасів на місці проведення реалізації товару, у звязку з чим висновки податкового органу в зазначеній частині є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вказаної норми закону, відповідачем до позивача згідно з рішенням № 0006002303 від 08.04.2010 року застосовані штрафні санкції у розмірі 2969,00 грн. (1484,50 грн.х2).

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доводу, який би свідчив про правомірність прийнятого рішення щодо застосування до позивача 2969,00 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від № 0006002303 від 08.04.2010 року в частині застосування 2969,00 грн. таким, що прийнято протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

В матеріалах справи наявне квитанція від 24.11.2010 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.(а.с.3).

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 02.08.2011 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0006002303 від 08.04.2010 року в частині застосування до Приватного підприємства «Азбо-Крим» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2969,00 грн.

3. В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Азбо-Крим» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/7) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.