Постанова № 1777218, 26.06.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" червня 2008 р.

Справа № 15/218

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Кіровограда в інтересах держави в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Кіровоград

до відповідача: ТЗОВ „Максим М” м. Кіровоград

про стягнення 13803 грн. 14 коп.

Представники сторін:

прокурор – Олаг О.С. посвідчення № 352

від позивача - Шевченко Н. С. довіреність № 04-04/3357 від 09.06.08р.

від відповідача – не з’явився

при секретарі судового засідання – Ю.П. Максименко

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до відповідача про стягнення 13601 грн. 86 коп. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2007 році та 201 грн. 28 коп. пені. В судовому засіданні прокурор і представник позивача позовні вимоги підтримали. Відповідач до суду не з’явився, про причини неявки не повідомив, ніяких клопотань не подавав, хоча належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач письмові пояснення не подав, позов не заперечив.

Справа розглядається за наявними в ній документами та при даній явці сторін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із звіту ЗАТ „Максим М” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників у 2007 році становила 107 чоловік, на підприємстві працювало два інваліда, при нормативі для працевлаштування чотири інваліда.

Частиною 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця.

Відповідно до ст. ст. 19-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік подавало ЗАТ „Максим М” м. Кіровоград, вул. Преображенська 17. В довідці управління статистики від 28.05.08р. зазначено, що станом на 28.05.08р. в ЄДРПОУ значиться ЗАТ „Максим М” м. Кіровоград вул. Преображенська 17, код 30330693.

Прокурор звернувся з позовом до ТЗОВ „Максим М” м. Кіровоград, вул. Преображенська 17 код 30330693, тобто до неіснуючої юридичної особи.

Прокурор і позивач в порядку ст. 52 КАС України не подавали до суду заяв про заміну неналежної сторони.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 52, 69 – 71, 86, 122, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному КАС України.

Суддя

К.М.Мохонько