Рішення № 17765915, 23.06.2011, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-108/11

Р І Ш Е Н Н Я

23.06.2011м. Полтава Ленінський районний суд м. Полтава у складі: головуючого судді Новака Ю.Д.,

при секретарі Томілович Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в залі Ленінського районного суду цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет договору іпотеки та позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, просив звернути стягнення на нерухоме майно, що надане ОСОБА_1. за договором іпотеки для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до кредитного договору №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. ЗАТ “ОТП Банк” надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 71 392,86 доларів США із фіксованою процентною ставкою, датою остаточного повернення кредиту 05.04.2013 р., а відповідач ОСОБА_1 зобовязався виконати умови кредитного договору і повернути кредитні кошти у встановлені строки.

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 надано нерухоме майно за договором іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р., укладеного із ЗАТ «ОТП Банк».

У звязку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 строків повернення кредитних коштів і сплати процентів позивачем направлялись повідомлення в адресу відповідача ОСОБА_1 про суми боргу та вимоги про дострокове погашення боргу відповідно п.1.9. ч.№2 кредитного договору. Протягом 30 днів з дати отримання досудової вимоги ОСОБА_1 повинен був достроково повернути суму кредиту, сплатити проценти та штрафні санкції.

З моменту надання кредиту ОСОБА_1 повернуто частину кредиту, а з грудня 2008 р. платежі припинені.

За розрахунком позивача станом на 06.05.2010 року заборгованість за Кредитним договором 63063,63 доларів США (розрахунок додається), що в еквіваленті по курсу долара США до гривні (на 06.05.2010 курс НБУ 1,0 дол.США/7,9259 грн.) становить 499836.03 грн.

Заборгованість Відповідача по сплаті процентів, нарахованих відповідно умов Кредитного договору, становить 7963.79 доларів США (розрахунок додається), еквівалент в гривнях по курсу НБУ (на 06.05.2010 курс НБУ 1,0 дол.США/7,9259 грн.)становить 63120.21 грн.

Сума пені 57482,84 грн. (розрахунок додається).

За неповернення кредиту Відповідачу нараховано штраф в розмірі 325,0 грн. (розрахунок додається).

Загальна заборгованість за Кредитним договором становить 71027.42 дол. США та 57807.84 гривень, що з урахуванням курсу долара США до гривні встановленого НБУ на 06.05.2010 р.- 7.9259 грн./1 долар США , станом на 06.05.2010 р. складає : 620764.07 грн. (шістсот двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривень і 07/100).

Також позивач просить звернути стягнення заборгованості на предмет договору іпотеки з наданням позивачу права продажу предмету іпотеки.

Ухвалою суду від 14.12.2010 р. у якості позивача у справі залучено замість ПАТ «ОТП Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна».

Також ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. та договору іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р недійсними, укладений між ними.

Ухвалою суду дані позови було об»єднано в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позовні вимоги підтримав, просив задовольнити вимоги у повному обсязі. Проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував в повній мірі та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити обгрунтовуючи їх поясненнями аналогічними викладеним у позовній заяві. В задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просили відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, вважає, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає задоволенню в повному обсязі, а позов ОСОБА_1 підлягає відхиленню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством “ОТП Банк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МL-D00/121/2008 про надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 71392,86 доларів США із фіксованою процентною ставкою за користування кредитом, розмір якої зазначений у п.3.ч.№1. договору. Дата остаточного повернення кредиту 05.04.2013 р., що зазначено в п.2.ч.№1 кредитного договору.

Згідно із кредитним договором та на підставі кредитної заявки ОСОБА_1 від 07.04.2008 р. позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 71392,86 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №5 від 07.04.2008 р.

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Закритим акціонерним товариством «ОТП банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №PМL-D00/121/2008 від 07.04.2008 р., який посвідчено 07.04.2008 р. приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 реєстровий №2478. В іпотеку надана квартира, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_1 не дотримувався зобовязань в частині повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом та строків внесення щомісячних платежів, позивачем направлена досудова вимога про погашення боргу в адресу ОСОБА_1 відповідно до п.1.9.ч.№2 кредитного договору. Протягом 30 днів з дати отримання досудової вимоги ОСОБА_1 повинен був достроково повернути суму кредиту, сплатити проценти і штрафні санкції.

З моменту укладення кредитного договору і одержання ОСОБА_1 кредитних коштів погашено частину кредиту,а з грудня 2008 р. припинено повернення кредиту і сплату процентів.

За розрахунком позивача станом на 06.05.2010 за Кредитним договором 63063,63 доларів США (розрахунок додається), що в еквіваленті по курсу долара США до гривні (на 06.05.2010 курс НБУ 1,0 дол.США/7,9259 грн.) становить 499836.03 грн.

Заборгованість Відповідача по сплаті процентів, нарахованих відповідно умов Кредитного договору, становить 7963.79 доларів США (розрахунок додається), еквівалент в гривнях по курсу НБУ (на 06.05.2010 курс НБУ 1,0 дол.США/7,9259 грн.)становить 63120.21 грн.

Сума пені 57482,84 грн. (розрахунок додається).

За неповернення кредиту Відповідачу нараховано штраф в розмірі 325,0 грн. (розрахунок додається).

Загальна заборгованість за Кредитним договором становить 71027.42 дол. США та 57807.84 гривень, що з урахуванням курсу долара США до гривні встановленого НБУ на 06.05.2010 р.- 7.9259 грн./1 долар США , станом на 06.05.2010 р. складає : 620764.07 грн. (шістсот двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривень і 07/100).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 статті 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Наслідки порушення договору позичальником визначені ст.1050 ЦК України, в тому числі право вимоги дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, що порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

За договором іпотеки (ст.6) відповідач надав позивачу право у разі несплати боржником (відповідачем) будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.6.2. ст.6 договору іпотеки відповідач надав позивачу право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги позивача негайно після виникнення будь-якої із таких обставин:

а) несплати боржником (відповідачем) іпотекодержателю (позивачу) будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі;

б) порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобовязань за ст.5 договору іпотеки;

в) інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та договором іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку», визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке право іпотекодержателя також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Таким чином, відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» та ст.6 Договору іпотеки при виникненні підстав для звернення стягнення на майно, що передане в іпотеку, позивач має право на вчинення дій по реалізації цього майна.

Стаття 38 Закону України «Про іпотеку» надає іпотекодавцю (позивачу) право на продаж предмета іпотеки за рішенням суду або за договором, а стаття 39 визначає порядок його реалізації за рішенням суду.

Також ст. 39 названого закону передбачено, що «суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предмет іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення».

З наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи випливає. Що відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір, умови якого не виконав. З метою виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки. Позивач має право вимоги повернення кредиту та нарахованих на нього відсотків, та реалізував це право, звернувшись до суду. За таких обставин вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно вимагає дострокового повернення суми кредиту а також сплату процентів, пені і штрафу у примусовому порядку, посилаючись на п.1.9. ч.№2 кредитного договору. Таке право також передбачене ч.2 ст.1050 ЦК України, яка застосовується до правовідносин за кредитним договором.

До ухвалення рішення судом сума заборгованості, визначена в розрахунку, відповідачем ОСОБА_1 не погашена і не зменшена.

У звязку із задоволенням позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. та договору іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р недійсними за безпідставністю виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Коли Позичальник (ОСОБА_1.) звернувся до Банку для отримання кредитних коштів, в Банку діяли різноманітні кредитні програми, згідно яких передбачалась можливість вибору різних валют для кредитування. Позичальником із всіх запропонованих варіантів добровільно була обрана валюта кредиту долар США, що підтверджується п.2 ч.1 Кредитного договору №МL-D00/121/2008 від 07.04.2008 р.

Позовні вимоги Позивача щодо недійсності Договору ґрунтуються на тому, що відповідно до чинного законодавства грошовою одиницею України є гривня, та відповідно до норм ч. 1 ст. 524 ЦК України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Однак, у ч. 2 цієї ж статті 524 ЦК України зазначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Тобто сторонам договору дозволяється фактично зафіксувати ціну договору (зобовязання) в доларах США.

Уклавши 07 квітня 2008 р. Кредитний договір №МL-D00/121/2008, сторони визначили, що кредит надається в іноземній валюті, а саме в доларах США (п. 2 частини 1 Кредитного договору), а зобовязання позичальника з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами має бути виконане в валюті кредиту (п. 1.11.1. частини 2 Кредитного договору) або, у випадку відсутності у позичальника коштів у відповідній валюті (долар США), шляхом конвертаційної операції в інших валютах згідно діючих тарифів Банку (п.1.11.2. частини 2 Кредитного договору).

Згідно ч. 1 і 3 ст. 533 ЦК України, в якій зазначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) (надалі Закон про НБУ) і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями) (надалі Декрет КМУ), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому предметом кредитного договору є грошові кошти в будь-якій валюті.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Тобто, підписавши Кредитний договір сторони підтвердили, що будь-які умови є для них істотними і підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим Кредитним договором (п.7.2. ч. 2 Кредитного договору).

Позичальник добровільно уклав кредитний договір, однією з умов якого було кредитування у іноземній валюті та відповідно погашення кредиту у цій валюті. Банк має відповідну ліцензію на проведення операцій з іноземними валютами, у тому числі і на видачу кредиту у доларах США. У випадку коливання курсу валюти в бік зменшення банк несе такий самий ризик як і Позичальник, а тому умови договору є справедливими.

Договором передбачено можливість дострокового погашення кредиту Позичальником, але останній таким правом не скористався.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).

Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими в іноземній валюті.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

У положеннях ч. 2 ст. 44 ЗУ «Про Національний банк України», в якій зазначено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Відповідно до норм пп. «г» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями) (надалі Закон про банки) зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України. Так отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Невідємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з валютними цінностями (додається).

Таким чином, правових перешкод для того, щоб ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мало право укладати кредитні договори, видавати кредити та відповідно, вимагати виконання зобовязання в іноземній валюті немає.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у звязку з фінансовою кризою істотно змінилися обставини, якими Сторони керувалися при укладенні Кредитного договору, виходячи зі змісту позову такою обставиною він визначає зміну курсу долара США. Однак, укладаючи договір сторони розраховували на належне його виконання і досягнення поставлених цілей та у відповідності до 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Разом з цим жодна умова цієї статті не може застосовано до суті спірних правовідносин, так:

1. Виходячи з соціально-економічних умов розвитку України та нестабільної політичної ситуації, кризові явища в економіці є доволі частим явищем, а курс гривні по відношенню до дол. США з 1999 року впав з 3,48 до 5,05 гривень за 1 дол. США на 2008 рік (момент укладення договору), саме тому посилання ОСОБА_1 про неможливість передбачити зміну істотних обставин, зімну курсу доларів США не є обґрунтованими.

2.Позивач міг усунути ці обставини, сплачуючи кредит у межах своєї можливості та зверненням до банку за реструктуризації кредитної заборгованості або переведення суми кредиту у національну валюту гривню.

3. Зміна обставин є однаково негативна як для Позивача, так і для Відповідача. Підвищення курсу долара США, як обставина, на яку посилається ОСОБА_1 по відношенню до національної валюти України, гривні, є однаково негативним явищем як для Позивача, так і для ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Долар США, що є валютою кредиту, є не власними коштами Відповідача і Відповідач не є їхнім емітентом, а залученими на зовнішньому та внутрішньому ринку валютними ресурсами. У звязку з цим банк, як фінансова установа має власні грошові зобовязання перед населенням України, юридичними особами, а саме тому не існує порушення співвідношення майнових інтересів сторін. Виконання кредитного договору не позбавило заінтересовану сторону (Позивача) того, на що вона розраховувала при укладенні договору, адже Позивач, отримавши кредит в доларах США використав його в своїх цілях, зазначених в Кредитному договорі. Крім того ОСОБА_1 в період з 04.2008 року по 10.2008 року, коли середній курс становив 4.84 за дол. США, не звертався за зміною умов кредитного договору, при цьому приймаючи на себе валютні ризики.

4. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Відповідно до вищевказаного, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_1 усвідомлював, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Зважаючи на зазначене вище, Кредитний договір укладений відповідно до положень чинного законодавства та з дотриманням вимог ст. ст. 203, 205, 207, 208, ч. 2 ст. 524 і ст. 533 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV(із змінами та доповненнями), та в межах повноважень ТОВ «ОТП Факторинг Україна», щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, а позовні вимоги щодо недійсності Договору про надання кредиту на підставі визначення суми кредиту в іноземній валюті - є безпідставними та необґрунтованими.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по справі були понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,0 грн., по оплаті послуг ІТЗ 252,0 грн, всього 1952,0 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 47, 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 ЗУ «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст. 192, 524, 533, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, 60 122, 128, 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути із ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 01033, м.Київ, вул.Фізкультури, 28 - Д, рах.№ 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421 суму заборгованості за кредитним договором №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. 620764,07 грн. (шістсот двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривень і 07 копійок); а також судові витрати судовий збір - 1700,0 грн. та витрати по інформаційно-техічному забезпеченню судового процесу 252,0 грн.

3. Для стягнення заборгованості за кредитним договором №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. на суму 620764.07 грн. (шістсот двадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривень і 07 копійок) і судових витрат 1952,0 грн. із відповідача ОСОБА_1 - звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно договору іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р., що укладений із ОСОБА_1, з наданням позивачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві і отримання коштів від продажу обєкта нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р., а саме - квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з наданням позивачу - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» всіх прав продавця названого майна, включаючи право виготовлення дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації, отримання Витягу з реєстру прав власності, підписання договору купівлі-продажу, з наданням доступу уповноважених представників Банку до зазначеної квартири з метою реалізації всіх прав продавця.

4. Виселити осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

5. У позові ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг України» про визнання кредитного договору №ML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р. та договору іпотеки №РML-D00/121/2008 від 07.04.2008 р недійсними - відмовити за безпідставністю.

6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за подачу позову, а саме держмито в сумі 1700 гривень та ІТЗ в сумі 120 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак