Рішення № 17761247, 10.08.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-267/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:головуючого- судді Шевченка В.В.

при секретарі- Кримковій Н.В.

за участю позивача- ОСОБА_1

представника відповідача - Синило Н.П.

представника третьої особи - Зацарініна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Совєтський районний відділ Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим, начальник Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим, Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2010 року по 04 червня 2011 року у сумі 7631 гривень 16 копійок. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року його було поновлено на посаді пожежного 23-ої професійної пожежної частини Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим з 21 січня 2008 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач зазначає, що зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09 грудня 2008 року та набрало законної сили. Разом з цим, відповідач до теперішнього часу не прийняв відповідного акту про поновлення позивача на роботі. За таких обставин позивач, посилаючись на ст.236 КЗпП України, вважає, що є підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згодом позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2010 року по 04 липня 2011 року у сумі 8903 гривні 02 копійки, про що надав суду відповідну заяву. Після цього позивачем знову були збільшені позовні вимоги і він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 грудня 2010 року по 04 серпня 2011 року у сумі 10174 гривні 88 копійок, про що також надав суду відповідну заяву.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, позивач пояснив, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року його було поновлено на роботі на посаді пожежного 23-ої професійної пожежної частини Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим. При цьому, до теперішнього часу рішення суду не виконане, тому у відповідності до трудового законодавства України є всі підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача Синило Н.П., яка діє в інтересах Головного Управління МНС України в АР Крим та в інтересах третьої особи - начальника Головного Управління МНС України в АР Крим Недобіткова О.А. у судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що підстави для задоволення заявленого позову відсутні виходячи з наступного. Так, 25 вересня 2007 року позивачем був пройдений періодичний медичний огляд, за результатами якого він за станом здоровя не міг більше виконувати роботу пожежного, у звязку з чим Управління зобовязано було його звільнити. Також пояснила, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2011 року позивача було поновлено на роботі та стягнений заробіток за час вимушеного прогулу, при цьому зазначене рішення суду не виконане на думку представника відповідача з вини підрозділу примусового виконання судових рішень ВДВС Головного Управління Міністрества юстиції України в АР Крим. Також пояснила, що за станом свого здоровя позивач не може бути поновлений на посаді пожежного. При цьому зазначені спірні правовідносини на її думку повинні розглядатися не в порядку цивільного судочинства, а в порядку адміністративного судочинства, у звязку з тим, що положеннями ст.236 КЗпП України передбачено, що у разі, якщо власником не виданий наказ про поновлення на роботі, то працівник має право звернутись до суду саме зі скаргою на незаконні дії роботодавця, а не з позовом у порядку цивільного судочинства. Крім того зазначає, що положення ст.236 КЗпП України передбачають можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в межах одного року, при цьому рішення суду про поновлення на роботі було прийняте 04 липня 2008 року і на користь позивача був вже стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. За таких обставин, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим Зацарінін А.В. у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що повністю підтримує доводи представника відповідача.

Представник Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим у судове засідання не зявився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву, у якої просить розглянути справу за його відсутності, що суд вважає за можливе.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

04 липня 2008 року рішенням Совєтського районного суду АР Крим по справі №2-192/2008 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді пожежного 23-ої професійної пожежної частини Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим з 21 січня 2008 року зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 5527 гривень 96 копійок. Зазначене рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць у сумі 1271 гривня 86 копійок допущене до негайного виконання (а.с. 2-5). На виконання зазначеного рішення суду 04 липня 2008 року видані виконавчі листи №2-192/2008 р. про поновлення позивача на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.6,7).

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2008 року зазначене рішення Совєтського районного суду АР Крим було залишено без змін. Таким чином рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі набрало законної сили, що не заперечується сторонами.

Також судом встановлено, що 10 липня 2008 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Патель М.Д. відкрите виконавче провадження по виконавчому листу про поновлення на роботі позивача та боржнику - Головному Управлінню МНС України в АР Крим наданий семиденний строк для виконання рішення суду (а.с.39). У звязку з тим, що боржником добровільно не було виконане рішення суду в зазначений строк, 23 липня 2008 року на адресу Головного Управління МНС України в АР Крим надсилалася вимога про виконання рішення Совєтського районного суду АР Крим (а.с.43). Разом з цим, рішення суду не виконувалося, тому, як вбачається з акту державного виконавця від 09 жовтня 2008 року та 16 жовтня 2008 року ним проводилися виконавчі дії за місцезнаходженням боржника, під час яких було встановлено, що рішення суду не виконано, відповідного акту боржником про поновлення ОСОБА_1 на роботі не прийнято (а.с.54, 56). 27 жовтня 2008 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за тих обставин, що рішення Совєтського районного суду №2-192/2008 неможливо виконати без участі боржника (а.с.61). Таким чином рішення Совєтського районного суду АР Крим в частині поновлення позивача на роботі не виконано.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з ч.3 ст.61 зазначеного Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається зі змісту ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, останній має право на виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на викладене суд доходе висновку, що маються законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року в частині поновлення на роботі.

Як вбачається з рішення Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року, середньомісячна заробітна плата позивача перед днем його звільнення дорівнювала 1271 гривнам 86 копійкам.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде визначатися за наступною формулою: час вимушеного прогулу х 1271 гривня 86 копійок (середньомісячна заробітна плата позивача). Позивачем до стягнення заявлений середній заробіток за вісім місяців: 8 місяців х 1271 гривня 86 копійок = 10174 гривні 88 копійок. При цьому, враховуючи, що рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 24 грудня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 15 лютого 2011 року та набрало законної сили, з Головного Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в АР Крим на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2010 року по 04 грудня 2010 року, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає середній заробіток за період з 05 грудня 2010 року по 04 серпня 2011 року, оскільки за 04 грудня 2010 року середній заробіток вже стягнутий на користь позивача. Середньоденний заробіток позивача дорівнював 48 гривнам 92 копійкам, що підтверджується рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 04 липня 2008 року. Таким чином, стягненню на корить позивача підлягає: (1271 гривня 86 копійок х 8 місяців) 48 гривень 92 копійки (показник середньоденного заробітку позивача під час його роботи на посаді пожежного) = 10125 гривень 96 копійок (сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню).

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 за станом здоровя не може виконувати роботу пожежного, що підтверджено заключним актом за результатами періодичного медичного огляду працівників Совєтського РВ ГУ МНС України в АР Крим від 25 вересня 2007 року, суд не бере до уваги, оскільки відомості щодо стану здоровя ОСОБА_1, викладені в цьому заключному акті були підставою для звільнення позивача з роботи, цей заключний акт був предметом дослідження під час розгляду позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, якому надана відповідна правова оцінка і звільнення позивача за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України визнано судом незаконним.

Що стосується доводів представника відповідача, що позов не підлягає задоволенню з тих обставин, що положення ст.236 КЗпП України передбачають можливість стягнення середнього заробітку лише за період, який не перевищує одного року, то суд їх вважає неспроможними, оскільки положеннями зазначеної статті період стягнення середнього заробітку у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі не обмежений часом.

Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно необхідності розглядати спірні правовідносини у порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного. Так, частиною 5 статті 20 Закону України «Про пожежну безпеку» трудові відносини робітників та службовців, які уклали трудовий договір з державною пожежною охороною, регулюються законодавством про працю та згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Крім того, суд враховує, що справу про поновлення ОСОБА_1 на роботі було розглянуто в порядку цивільного судочинства, тому ці спірні правовідносини також повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 101 гривня 26 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, ст. 236 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2010 року по 04 серпня 2011 року у сумі 10125 (десять тисяч сто двадцять пять) гривень 96 копійок

Стягнути з Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим на користь держави судовий збір у розмірі 101 (сто одна) гривня 26 копійок на поточний рахунок № 31417537700291, одержувач місцевий бюджет, Совєтська селищна рада 22090100, банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Стягнути з Головного управління МНС України в Автономній Республіці Крим на користь держави 120 (сто двадцять) гривень за інформаційне-технічне забезпечення розгляду судової справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим, перерахувавши вказану суму на поточний рахунок № 31213259700290, банк: Головне Управління Державного Казначейства України в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431, одержувач місцевий бюджет Совєтського району АР Крим, код платежу 22050000, призначення платежу оплата за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.В. Шевченко