Рішення № 1775783, 19.06.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2008 Справа № 10/114

За позовом ВАТ „Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Даніко Закарпаття”, м. Мукачево

про стягнення суми 502118,40 грн., в т.ч. 463507,79грн. основного боргу за відпущений товар, 14599,60грн. інфляційних, 10254,73грн. 15% річних, 13756,28грн. пені

Суддя І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Лілова І.Є., начальник юридичного відділу, довіреність від 23.05.08

від відповідача: Слободяник О.А., директор; Обривко В.П., представник

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 19.06.08 14 годин 30 хвилин

СУТЬ СПОРУ: ВАТ „Запорізька кондитерська фабрика”, м. Запоріжжя звернулась з позовом до ТОВ „Даніко Закарпаття”, м. Мукачево про стягнення суми 502118,40 грн., в т.ч. 463507,79грн. основного боргу за відпущений товар, 14599,60грн. інфляційних, 10254,73грн. 15% річних, 13756,28грн. пені.

Позов мотивує тим, що в порушення взятих на себе за договором дистриб”юції №18 від 16.01.08 зобов’язань відповідачем не оплачено своєчасно та в повному обсязі вартість товару, отриманого за видатковими накладними в період з 17.01.08 по 12.04.08, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 463507,79грн.

За допущену прострочку оплати відповідачу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано із простроченого боргу інфляційні в розмірі 14599,60грн. та 15% річних в розмірі 10254,73грн. (згідно з доданими розрахунками) та на підставі п.7.1 договору –нараховано пеню в розмірі 13756,28грн.

Представник позивача позов підтримала, посилаючись на обґрунтування та підтвердження підстав позовних вимог доданими документальними доказами.

Подала заяву №01/09-2005 від 17.06.08 з додатковими поясненнями до позову, у якій зазначено про часткове, в розмірі 2075,62грн., погашення відповідачем основного боргу в період після порушення провадження у справі, що підтверджено доданими банківськими виписками.

Окрім того, у додаткових поясненнях позивачем викладено мотивовані заперечення стосовно доводів відповідача про існування домовленості сторін про повернення частини товару та зменшення заборгованості на суму вартості цього товару. Зокрема, позивач наголошує на відсутності в даному випадку врегульованих законом підстав для повернення відповідачем частини отриманого ним товару. Окрім того, зазначено, що на звернення відповідача щодо повернення частини товару, йому було направлено відповідь листом № 01/21-1518 від 18.03.08, яким повідомлено про можливість повернення частини нереалізованого товару за умови погашення решти заборгованості в розмірі 350989,32грн. Однак, відповідач зобов’язання щодо оплати боргу не виконав, а отже домовленості про можливість повернення частини товару, як це передбачалось умовами п.4.9 договору, між сторонами не досягнуто.

Таким чином, позивач вважає доводи відповідача безпідставними.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов визнає наявність заборгованості в розмірі 461389,39грн., посилаючись при цьому на проведення додаткових платежів, які не враховано позивачем.

Виникнення заборгованості відповідач обґрунтовує з посиланням на відсутність коштів. Зазначає про проблеми збуту продукції ВАТ „Запорізька кондитерська фабрика”, оскільки контрагенти відмовлялись приймати продукцію, разфасовану вагою понад 3,5 кг/ящ., про що позивачу неодноразово повідомлялось. Окрім того, вказано, що з метою швидкої реалізації продукції в межах терміну придатності торгівельні агенти ТОВ „Даніко Закарпаття” змушені були продавати продукцію за цінами, нижчими від закупівельних.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ „Даніко Закарпаття” (м.Мукачево), як Дистриб’ютором, та ВАТ „Запорізька кондитерська фабрика” (м.Запоріжжя), як Компанією, укладено договір дистриб’юції №18 від 16.01.08, за умовами якого Компанія постачає Дистриб’ютору товар, а Дистриб’ютор здійснює його реалізацію за цінами, вказаними в прайс-листах Компанії, які є невід’ємною частиною договору, а також здійснює своєчасну оплату поставленого товару.

Умовами договору про порядок оплати, встановленими у п.5, передбачено, що оплата за поставлений товар має здійснюватись перерахуванням грошових сум на розрахунковий рахунок Компанії або в іншій не забороненій законом формі. Передбачено, що розрахунки мають бути здійснені на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару Дистриб’ютору.

Із фактичних матеріалів і обставин справи вбачається, що на підставі договору №18 від 16.01.08, за видатковими накладними №100108 від 17.01.08, №100109 від 17.01.08, №20084 від 17.01.08, №20085 від 17.01.08 (через Пинзеник А.І., уповноваженого довіреністю №665627 від 21.01.08), №100193 від 29.01.08, №100194 від 29.01.08, №200156 від 29.01.08 (через Пинзеник А.І., уповноваженого довіреністю №665625 від 01.02.08), №100306 від 12.02.08, №200248 від 12.04.08 (через Бачинського Р.М., уповноваженого довіреністю №665631 від 15.02.08) відповідачу було поставлено кондитерські вироби на загальну суму 473593,85грн.

За накладними від 05.02.08, від 08.02.08, від 25.02.08, від 27.02.08 (додано копії) відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 1086,06грн.

За отриманий товар відповідач здійснив часткову оплату шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 9000грн. (додано банківські виписки).

З урахуванням повернення частини отриманого товару та здійснення часткової оплати, за відповідачем утворилась заборгованість, що станом на день пред’явлення позову склала 463507,79грн.

Позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 463507,79грн. суд визнає доведеними позивачем документально та обґрунтованими відповідно до умов договору та вимог закону, не спростованими відповідачем в установленому порядку.

Суд погоджується із доводами позивача про відсутність підстав для повернення відповідачем частини нереалізованого товару, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості з цього приводу, що відповідно до п.4.9 договору є обов’язковою умовою для повернення товару.

Наявними у справі документальними доказами підтверджено, що в період після пред’явлення позову відповідач платіжними дорученнями від 22.05.08, від 23.05.08, від 26.05.08, від 18.06.08 провів часткову оплату заборгованості на загальну суму 2106,23грн.

Провадження у справі в частині 2106,23грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Позовні вимоги в частині стягнення решти основного боргу в розмірі 461401,56грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України відповідачу із простроченого боргу нараховано інфляційні в розмірі 14599,60грн. (згідно з доданим розрахунком). Окрім того, відповідно до ст..625 Цивільного кодексу України та п.7.4 договору нараховано із простроченого боргу 15% річних, розмір яких згідно з доданим розрахунком складає 10254,73грн.

Розрахунок інфляційних та річних визнано судом обгрунтованим, а отже вимоги в частині стягнення 14599,60грн. інфляційних та 10254,73грн. 15% річних підлягають задоволенню.

За допущену прострочку оплати відповідачу на підставі умов п.7.1 договору, відповідно до Закону України від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” нараховано пеню в розмірі 13756,28грн. (згідно з доданим розрахунком). Вимоги в частині 13756,28грн. пені судом визнано правомірними.

Разом з тим, при вирішенні спору в частині пені суд застосовує положення ст..233 Господарського кодексу України та, приймаючи до уваги характер правовідносин сторін, які за умовами договору №18 від 16.01.08 оформлено на тривалий (до кінця 2008р.) строк для здійснення діяльності з продажу продукції (кондитерських виробів) позивача в значних обсягах, а отже, враховуючи майнові та інші інтереси сторін, пов’язані із виконання умов договору до закінчення строку його дії, вважає наявними підстави для зменшення розміру нарахованої пені до 2000грн.

Таким чином, за результатами дослідження та правової оцінки всіх обставин і матеріалів справи в сукупності, суд виносить рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню підлягає сума 488255,95грн., в т.ч. 461401,56грн. основного боргу, 14599,66грн. інфляційних, 10254,73грн. 15% річних, 2000грн. пені.

Провадження у справі в частині стягнення 2106,23грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

В задоволенні решти вимог, а саме, в частині 11756,28грн. пені, суд відмовляє.

Відповідно до ст..49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 5021,18грн. та 118грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст. ст. 43, 49, п. 1.1 ст. 80, п.3 ст. 83, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ТОВ „Даніко Закарпаття” (м.Мукачево, вул.І.Франка,46, код 34433880) на користь ВАТ „Запорізька кондитерська фабрика” (м.Запоріжжя, вул.Артема,7, І.К 00382094) 488255,95грн. (в т.ч. 461401,56грн. основного боргу, 14599,66грн. інфляційних, 10254,73грн. 3% річних, 2000грн. пені) та 5139,18грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3.Провадження у справі в частині стягнення 2106,23грн. основного боргу припинити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя І.В.Івашкович

Рішення, оформлене відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України, підписано 24.06.08.