Рішення № 17755715, 25.07.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2 909/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого суддіМірошніченко Л. Е.

При секретаріГраневської О.В.

За участю позивачаОСОБА_1

Представника позивачаадвокатаОСОБА_2

представника відповідачівОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Словянської міської ради, ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Словянської міської ради, ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, обґрунтувавши свої доводи тим, що з 23.06.2003 року він працював на посаді начальнику відділу з питань захисту прав споживачів Словянської міської ради. 15 листопада 2010 року за пропозицію міського голови, Словянською міської радою було прийнято рішення № 34-11-6 від 15.11.2010 року про реорганізацію відділу з питань захисту прав споживачів та скорочення посади його працівників. Через два місяці після надання згоди профспілковим комітетом на звільнення позивача, 31.01.2011 року його було звільнено, на підставі розпорядження міського голови №31 від 31.01.2011 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України зі скороченням чисельності працівників. Оскільки власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної організації, вважає, що був звільнений незаконно. Крім того, внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_5 в нього збільшилось психоемоційне навантаження, зявилися проблеми зі здоровям, він був змушений звертатися за медичною допомогою, був госпіталізований, та поніс матеріальні витрати на медикаменти у розмірі 798 грн., також від протиправних дій міського голови постраждали його рідні, дружина та мати, які також були госпіталізовані в кардіологічне відділення ім. Леніна, де проходили курс лікування. У звязку з чим просить суд визнати розпорядження №31 від 31.01.2011 року Словянського міського голови на своє звільнення незаконним та скасувати його, поновити його на роботі на посаді начальника відділу з питань захисту прав споживачів Словянської міської ради, стягнути з відповідача Словянської міської ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2011 року по день постановлення рішення суду, виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 4032 грн., стягнути з відповідача на свою користь заподіяну матеріальну шкоду в сумі 2798 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви та просив їх задовольнити, також просив суд вирішити питання про повернення на його користь помилково сплаченого ним державного мита у розмірі 2500 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 75 грн. та стягнути на його користь з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 798 грн. 00коп.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі договору про надання юридичної допомоги від 28.02.2011 року (а.с.23) підтримав доводи позивача та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3, що діє на підставі довіреностей від 04.05.2011 за №01.01-12/763 (а.с.83) та від 04.05.2011 року за №01.01.-12/762(а.с.84), позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з Розпорядженням № 58 від 23.06.2003 року позивач прийнятий на посаді завідуючого відділом з питань захисту прав споживачів Словянської міської ради (а.с.8).

15.11.2010 року № 33-ІІ-6 згідно рішення Словянської міської ради затверджена загальна чисельність апарату Словянської міської ради та його виконавчих органів у кількості 293 одиниці та затверджена структура апарату міської ради та її виконавчих органів (а.с.9).

Відповідно до Рішення Словянської міської ради від 15.11.2010 року № 34-ІІ-6 реорганізований відділ з питань захисту прав споживачів Словянської міської ради 2 шт. одиниці. Шляхом приєднання до відділу торгівлі та сфери послуг 1 шт. одиниця (а.с.10).

Розпорядженням міського голови Словянської міської ради № 174 від 29.11.2010 року “Про скорочення чисельності” скорочені наступні посади відділу з питань захисту прав споживачів: начальник відділу, головний спеціаліст та попереджений про наступне вивільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із скороченням чисельності: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.12).

29.11.2010 року міським головою Словянської міської ради був попереджений ОСОБА_1 про наступне вивільнення посади начальника відділу з питань захисту прав споживачів з 29.01.2011 року у звязку з скороченням чисельності, а також запропоновані йому були вакантні посади у кількості пяти посад(а.с.11).

З виписки із протоколу засідання профспілкового комітету Словянської міської ради від 29.11.2010 року позивач від запропонованих йому посад відмовився, оскільки вони не відповідали його посаді, у зв'язку з чим профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за скороченням чисельності у звязку з реорганізацією відділу з питань захисту прав споживачів (а.с.14).

31.01.2011 року на підставі розпорядження міського голови Словянської міської ради № 31 “Про звільнення ОСОБА_1” на підставі розпорядження міського голови № 174 від 29.11.2010 року “Про скорочення чисельності” ОСОБА_1 начальника відділу з питань захисту прав споживачів звільнити 31.01.2011 року у звязку зі скороченням чисельності, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.15).

Аналогічний запис був зроблений у трудовій книжці позивача “№ 17 від 31.01.2011 року, звільнений у звязку зі скороченням чисельності, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України” (а.с.8 -оборот).

1, 2. Вирішуючи питання про визнання незаконним розпорядження міського голови Словянської міської ради № 31 “Про звільнення ОСОБА_1.” від 31.01.2011 року та поновлення на роботі, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Пункт 1 статті 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку (в т.ч.) скорочення чисельності або штату працівників.

Скорочення штату працівників може відбуватись без фактичного скорочення чисельності працівників у разі зменшення (скорочення) штату саме на вакантні посади (на яких не перебувають у трудових відносинах з підприємством наймані працівники). На відміну від вищезазначеного, скорочення чисельності працівників одразу потягне за собою також скорочення (зменшення) штату працівників (виключення якщо працівник перебував у трудових відносинах з підприємством поза штатом).

Відповідно до п. 19 постанови "Про практику розгляду су дами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скоро чення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. Суди, розглядаючи позови про поновлення на роботі, повинні вивчати структурні й організаційні зміни, що відбулися на підприємстві, в установі, організації у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, з'ясувати, чи не спричинили ці зміни тільки зміну найменування посад та чи дійсно мало місце їх скорочення. Неправомірним є звільнення працівника, якщо змінюється лише найменування посади, а характер трудової функції залишається колишнім.

В судовому засіданні, з наданих штатних розкладів встановлено, що 01.10.2010 року був затверджений міським головою Словянської міської ради штатний розклад у кількості 110 штатних одиниць (а.с.99-100).

15.11.2010 року був затверджений міським головою Словянської міської ради штатний розклад у кількості 115 штатних одиниць (а.с.198-199).

Згідно довідки Словянської міської ради від 14.07.2011 року між 01.10.2010 року та 15.11.2010 року змін до штатного розкладу не вносилося.

Суд не приймає до уваги пояснення представника відповідача стосовно того, що незважаючи на те, що мається запис у розпорядженні про скорочення чисельності, фактично позивач був звільнений у звязку з реорганізацією, і це не має правового значення.

Скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності і працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників з це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Таким чином в суді встановлено, що фактично скорочення чисельності працівників апарату Словянської міської ради та її виконавчих органів не відбулося, а тому не можна погодитися з доводами представника відповідача, що звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено до вимог закону. З цих підстав розпорядження міського голови Словянської міської ради № 31 “Про звільнення ОСОБА_1.” від 31.01.2011 року у звязку зі скороченням чисельності не можна вважати законним, оскільки сумарна чисельність працівників не зменшилась а навіть збільшилася на 5 одиниць.

Суд приймає до уваги доводи позивача та його представника про порушення порядку звільнення позивача.

Стаття 43 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених (в т.ч.) пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В судовому засіданні встановлено, що розірвання трудового договору з позивачем (31.01.2011 року), відбулося через два місяця після згоди профспілкового органу (29.11.2010 року), що є порушення порядку звільнення позивача.

3. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, орган який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки № 05/238 від 13.07.2011 середньоденна заробітна плата позивача складає 169 грн. 68 коп. За час з 01.02.2011 року (дня звільнення) по 25.07.2011 року (дня винесення рішення) 118 робочих днів. Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 20 022 грн. 24 коп. та підлягає стягненню з відповідача.

4. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача міського голови Словянської міської ради матеріальної шкоди у розмірі 798 грн. суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України, загальними підставами відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди, неправомірні дії чи бездіяльність винної в цьому особи.

В судовому засіданні позивач зазначив, що матеріальна шкода складається з придбання ним лікарських препаратів, які йому знадобилися у звязку з перебуванням у лікарні (а.с.19-21).

Разом з тим, в судовому засіданні позивачем не було надано доказів, які б підтвердили той факт, що між звільнення позивача та придбанням ним ліків для лікування у клініці є прямий причинний зв'язок, тому у задоволенні вимог позивача в цій частині необхідно відмовити.

5. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У звязку з цим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем підстав та порядку звільнення сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

6. Приймаючи рішення стосовно стягнення з відповідача судових витрат, повязаних з оплатою праці адвоката, суд виходить з того, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до додатка до Постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590, який регулює це питання, розмір компенсаційних витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалене рішення, не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, що по даній справі складає 384 грн. (1 година).

В судовому засіданні позивач ставить питання про стягнення 2000 грн. відповідно до акту рахунку приймання та сдачі послуг від 28.02.2011 рок № 123 (а.с.24), а саме “вивчення наданих документів, правовий аналіз ситуації та підготовка позову до суду”. Разом з тим, позивачем не надано доказів та не обґрунтовано, який фактичний час був затрачений адвокатом та не наданий розрахунок, тому в задоволенні в цій частині вимог необхідно відмовити.

7. Вирішуючи питання стосовно судових витрат, суд виходить з наступного.

Сума сплаченого ОСОБА_1 судового збору відповідно до квитанції №2868/0007 №1 від01.03.2011 року становить 2500 грн.00 коп. (а.с.1).

Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито”, п. п. 16,17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України 22.04.1993 р. №15, державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на підставі поданої заяви на протязі одного року з дня зарахування в бюджет.

Сума сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до квитанції №2868/0007 №3 від 01.03.2011 року становить 75 грн. 00 коп. (а.с.2).

Відповідно до п. 13 “Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ”, затвердженого постановою КМ України від 21 грудня 2005 р. N 1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи.

Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

Таким чином вимога позивача про повернення йому помилково сплаченого судового збору в розмірі 2500 грн. та 75 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи підлягають задоволенню, оскільки згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК ці вимоги ґрунтуються на законі.

Разом з тим, на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача Словянської міської ради судовий збір у розмірі 17 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 235 ч.2 237-1 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Словянської міської ради, ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Словянської міської ради № 31 “Про звільнення ОСОБА_1.” від 31.01.2011 року.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді завідуючого відділом з питань захисту прав споживачів Словянської міської ради.

Стягнути з відповідача Словянської міської ради Донецької області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що складає 20022 грн. 24 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, у звязку з відсутністю підстав.

Стягнути з Словянської міської ради судовий збір на користь держави у розмірі 17 грн. 00 коп. на р/р 31417537700075 УДК в Донецькій області МФО 834016 Код ОКПО 34686605 Код платежу 22090100 та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу Словянського міськрайонного суду Донецької області в сумі 37 грн. 00 коп. на р/р 31212259700075, ЄДРПОУ 34686605, МФО 834016 банк ГУ ДКУ у Донецькій області.

Зобовязати Відділ державного казначейства України у м. Словянську повернути ОСОБА_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1, сплачену ним суму судового збору за квитанцією №2868/0007 №1 від 01.03.2011 року у розмірі 2500 грн. 00 коп., та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за квитанцією №2868/0007 №3 від 01.03.2011 року в сумі 75 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Словянського

міськрайонного суду Л.Є.Мірошніченко