Постанова № 177474, 13.10.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.10.2006 р. справа №25/102

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Запорощенка М.Д.

суддів

Волкова Р.В., Калантай М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:

не з"явився ( Фонд державного майна України)

Цвейкуш С.М., дов. № 36, юрисконсульт,

від відповідача:

від прокуратури:

Левертов Р.В., дов. б/н, юрист

не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвуглетехмонтаж" м.Донецьк

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

25.05.2006 року

по справі

№25/102

за позовом

Прокурора Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави та Фонду державного майна Україним.Київ в особі Міністерства аграрної політики України Державного департаменту продовольсьва Асоціації підприємств і організацій соледобувної промисловості України " Укрсіль" Солотвинського солерудника смт.Солотвино Закарпатської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвуглетехмонтаж" м.Донецьк

про

зобов'язання ТОВ "Спецвуглетехмонтаж" повернути 380000,00 грн., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540 та стягнення 160000,00 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок виходу з ладу насосних установок.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2006р. у справі № 25/102 позовні вимоги прокурора Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави та Фонду Державного майна України м. Київ в особі Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту продовольства, Асоціації підприємств і організацій соледобувної промисловості України „Укрсіль”, Солотвинського солерудника смт. Солотвино з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м. Донецьк про зобов’язання ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” повернути 380000,00грн., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540 та стягнення 160000,00грн. за шкоду, заподіяну внаслідок виходу з ладу насосних установок, задоволені частково в частині зобов’язання ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” повернути 380000,00грн., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540.

В частині стягнення 160000грн.00коп. шкоди - відмовлено за недоведеністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” на користь Солотвинського солерудника борг в сумі 380000грн.00коп.; в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 3800грн.00коп.; на користь ДП “Судовий інформаційний центр”118грн.00коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Донецької області обґрунтоване тим , що в матеріалах справи міститься лист від 17.11.2005, підписаний директором ТОВ „Спецвуглетехмонтаж”, в якому зазначено, що насоси виготовлені із неякісного матеріалу та достроково вийшли із строю. Тому, ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” зобов’язується до 05.12.2005 здійснити заміну насосних установок марки ЦНС 300х40 з електродвигунами ВЗВ 800 кВт 1500 об/хв. на солоний розсіл або повернути уплачену за них суму в розмірі 380000грн.00коп.

При цьому суд першої інстанції посилається на те , що стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Окрім цього, посилається на положення ст. 673 Цивільного кодексу України які закріплюють, що продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору.

Вважає, що ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” зобов’язання по заміні насосних установок або поверненню уплачених за них сум не виконав.

Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 160000грн.00коп. шкоди, рішення суду ґрунтується на недоведеності даного факту та відмові позивача у судовому засіданні 27.04.2006 від стягнення з відповідача шкоди в сумі 160000грн.00коп., що відображено в протоколі судового засідання від 27.04.2006.

Відповідач , Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 25.05.2006р.по справі № 25/102 , звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства , а також без об‘єктивного розгляду спору по суті.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на те , що вихід з ладу насосів зав. №№ 144,145 є наслідком неправильної експлуатації насосних установок та грубим порушенням Правил експлуатації насосних установок. Крім того , відповідач посилається на те , що жодної розписки від 17.11.05р. про повернення суми , сплаченої за насоси , доданої до позивної заяви , директор ТОВ „ Спецвуглетехмонтаж” не надавав. До того ж, зазначив , що технічна документація до насосних установок , що була представлена позивачем , не відповідає зовнішньому виду той технічній документації , яка була надана разом насосними установками.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив , що не заперечує факту одержання 2-х насосних установок заводські номери №№ 144,145. Зазначив , що за обставин , які склались фактично було складено два договори купівлі-продажу № 99 від 25.08.05р. та від 12.09.05р. Відповідно було виписано дві накладні за № 23 від 13.09.05р. та від 03.10.05р. При цьому , позивач зазначив , що фактично накладна від 03.10.05р. ніякого значення по справі не має , оскільки продукцію було прийнято по накладній від 13.09.05р. Позивач посилається на те , що 16.10.05р. спеціалістами позивача з участю головного механіка відповідача Ліщенко В.О. з дотриманням усіх вимог інструкції насосна установка була змонтована і введена в експлуатацію на шахті № 9. Після виходу з ладу насосної установки № 144 на Солотвинський солерудник прибув відповідач в особі директора Свіра Ю.П. з гол. механіком Ліщенко В.О. Позивач вважає , що відповідач безпідставно відмовляється від своїх підписів майже на всіх документах , які знаходяться у справі. З метою ухилення від відповідальності Свір Ю.П. свідомо змінював свої підписи на окремих документах.

З приводу посилань позивача на договір купівлі-продажу № 99 від 25.08.05р. , судова колегія вважає необхідним зазначити , що даний договір не міститься в матеріалах справи , не був предметом розгляду в суді першої інстанції , крім того , як про це зазначає позивач та не заперечує відповідач , даний договір не містить в собі умов щодо оплати та не виконувався сторонами за договором , тому не може бути прийнятий до уваги при розгляді апеляційної скарги по справі № 25/102.

Представники прокуратури та Фонду державного майна України в нинішнє засідання суду не з’явились . Зважаючи на неповідомлення прокуратурою та Фондом поважних причин нез'явлення до суду їх повноважних представників , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після судового засідання , 12.10.06р. до суду надійшло письмове Уточнення № 3637 від 06.10.06р. Прокуратури Тячівського району Закарпатської області в якому прокурор підтримує своє позицію щодо заявленого позову.

Розпорядженням від 27.09.2006р. відповідно до ст.ст.28,29 Закону України “Про судоустрій” №3018-ІІІ від 07.02.2002 року була призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м.Донецьк.

Відповідно до положень ст.ст. 81(1), 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника скарги та прокурора судова колегія встановила наступне.

12.09.2005р. між Солотвинським солерудником та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” був укладений договір купівлі-продажу № 99 (а. с. 4).

Відповідно до п. 1.1 даного договору згідно з рішенням тендерного комітету від 16.08.2005 Продавець зобов’язується поставити Покупцю дві насосні установки марки ЦНС 300х540 з електродвигуном ВЗВ 800 кВт 1500 об/хв. на солений розсіл для ліквідації наслідків затоплення шахти № 9,8.

Згідно з розділом 3 „ Якість продукції” Договору № 99 якість виготовленої продукції повинна відповідати ТУ У 24166001.001-98 та сертифікату УКРСЕПРО № UAI 068.0001324-02. Після проведення монтажу та приймально-здавальних випробувань установок, в термін на протязі 72 годин, напрацьованих на відмову , продукція передається покупцю згідно акту прийому-передачі. При встановленні недостатньої якості продукції Покупець зобов‘язаний повідомити про це Продавця на протязі 24 годин з моменту виявлення дефекту продукції та його усунення.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 99 від 12.09.2005 відповідач передав позивачу –Солотвинському солеруднику дві насосні установки ЦНС 300х540 з електродвигуном ВЗИ 800 кВт на загальну суму 380000грн.00коп.

При цьому слід зазначити , що у підтвердження даного факту матеріали справи містять дві накладні за № 23 від 03.10.2005р. ( а. с. 5) та від 13.09.05р. ( а. с. 114).

Дослідивши вищевказані документи судова колегія вважає необхідним прийняти у якості доказів накладну за № 23 від 13.09.05р.( а. с. 114), оскільки підпис представника позивача, Поповича С.І., на даній видатковій накладній співпадає з підписом цього ж представника на довіреності серії ЯКК № 286036 від 08.09.2005р. виданої на ім’я Попович С.І.

Як про це стверджує позивач та не заперечує відповідач, 16.10.2005 насосна установка № 145 була змонтована і введена до експлуатації на шахті № 9.

20.10.2005 насосна установка вийшла з ладу, що підтверджується актом розслідування аварії на насосній установці № ЦНС 300х540 зав. № 145( а. с. 7).

Зазначений акт був складений за участю представника ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” Лішенко В.О. Висновком комісії в даному акті визначена можливість неякісного виготовлення кришки нагнітання, що стало причиною аварії.

26.10.2005 був складений акт монтажу і випробування насосної установки ЦНС 300х540 зав. № 144 ( а. с. 10) , в якому зазначалось, що насосна установка змонтована 22.10.2005. При запуску установки під навантаженням, установка пропрацювала 30хв. та була зупинена. При демонтажі заднього кронштейну було виявлено знос диску розвантаження на кришці нагнітання, який був замінений. Відновлення роботи насосу –22.10.2005 з 13год.00хв. насос працює. Встановлено – зборка насоса проводилася з неякісних комплектуючих запчастин. Даний акт був підписаний представником ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” .

Позивачем на адресу відповідача був скерований лист № 924 від 14.11.2005р. яким позивач викликав представника відповідача для виявлення детальних причин аварії при запуску насосних установок №№ 144,145 ( а. с. 6).

17.11.05р. представниками ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” та Солотвинського солерудника в смт. Солотвино були складені акти ( а. с. 83,84,85).

З зазначених актів вбачається, що представники Солотвинського солерудника відмовилися підписувати акт про відсутність на шахті № 9 формуляра, паспортів та керівництв по експлуатації 3 16.10.2005 по 17.11.2005; до 17.11.2005 документація на насоси та електродвигуни не передавалися на шахту № 9; комісією із представників позивача та відповідача встановлено, що причиною виходу із строю насосу зав. № 144 стало упущення розбігу ротора насосу більш допустимої – 4 мм, тому комісія вважає, що претензій до заводу- виготовлювача немає, оскільки причина полягає в порушенні правил експлуатації насосу.

Матеріали справи містять лист від 17.11.2005, що був складений в смт. Солотвино директором ТОВ „Спецвуглетехмонтаж”, в якому він зазначає, що насоси виготовлені із неякісного матеріалу та достроково вийшли із строю. Тому, директор ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” зобов’язується до 05.12.2005 здійснити заміну насосних установок марки ЦНС 300*540 з електродвигунами ВЗВ 800 кВт 1500 об/хв. на солений розсіл або повернути уплачену за них суму в розмірі 380000грн.00коп.

08.12.05р. Солотвинським солерудником на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „ Спецвуглемонтаж” була надіслана претензія в якій позивач просить відповідача поставити насос марки ЦНС 300/540 замість аналогічного , який вийшов з ладу із-за неякісної зборки , що підтверджено актом комісії за участю представника відповідача Ляшенко В.О. ( а. с. 11).

Прокурор Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави та Фонду Державного майна України м. Київ в особі Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту продовольства, Асоціації підприємств і організацій соледобувної промисловості України „Укрсіль”, Солотвинського солерудника смт. Солотвино звернувся до господарсього суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м. Донецьк про зобов’язання ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” повернути 380000грн.00коп., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540 та стягнення 160000грн. за шкоду, заподіяну внаслідок виходу з ладу насосних установок.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2006р. у справі № 25/102 позовні вимоги задоволені частково в частині зобов’язання ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” повернути 380000грн.00коп., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540.

В частині стягнення 160000грн.00коп. – шкоди відмовлено за недоведеністю.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та невідповідність оскарженого судового акта зі справи фактичним обставинам справи з таких підстав.

Як це позначено вище, розділом 3 „ Якість продукції” Договору № 99 сторони обумовили, що якість виготовленої продукції повинна відповідати ТУ У 24166001.001-98 та сертифікату УКРСЕПРО № UAI 068.0001324-02. Після проведення монтажу та приймально-здавальних випробувань установок, в термін на протязі 72 годин, напрацьованих на відмову , продукція передається покупцю згідно акту прийому-передачі. При встановленні недостатньої якості продукції Покупець зобов‘язаний повідомити про це Продавця на протязі 24 годин з моменту виявлення дефекту продукції та його усунення.

Жодних інших умов щодо встановлення випробувального строку для обладнання, права покупця щодо повернення отриманих насосів продавцю та отримання покупцем сплачених за насоси грошових коштів в договорі передбачено не було.

Змін та доповнень до договору в установленому законом порядку сторонами не вносилось.

При цьому, судова колегія критично ставиться до листа без номера датованого 17.11.2005 р., на який посилається позивач як на підставу для повернення коштів, сплачених за спірні насоси в зв’язку з тим, що:

- по-перше, вказаний в цьому листі річний випробувальний строк для насосів не передбачений договором від 12.09.2005 р.;

- по-друге, зобов’язання щодо заміни в строк до 5.12.2005 р. провести заміну насосів або повернути сплачену за них суму коштів викладено від першої особи без посилання на прийняття такого зобов’язання стороною за договором від 12.09.2005 р.;

- по-третє, підпис від імені директора відповідача зроблено невідомою особою, так як цей підпис візуально не співпадає з підписом директора ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” Ю.П.Свіра;

- по-четверте, даний лист не містить будь-яких позначень про те, що він змінює умови договору від 12.09.2005 р., не підписаний позивачем.

Таким чином, означений лист не може бути сприйнятий в якості належного доказу наявності у позивача права на повернення коштів, що були сплачені за насосні установки.

Далі, всупереч умовам договору від 12.09.2005 р. акти прийому-передачі, після проведення монтажу та приймально-здавальних випробувань установок, в термін на протязі 72 годин сторонами, сторонами складено не було.

В матеріалах справи наявні акти розслідування аварій від 20.10.2005 р. відносно насосу № 145 та від 26.10 2005 р. відносно насосу № 144.

З цих актів вбачається, що в обох випадках: комісіями не було встановлено точної причини аварії, був порушений передбачений договором 72-годинний строк для проведення випробувань з подальшим складенням акту про прийом-передачу насосів, насоси після аварії були знову були запущені до експлуатації.

За вказаними фактами в подальшому не було вчинено ніяких дій з метою достеменного встановлення причин аварії, тому численні посилання позивача про вину завода-виробника у аваріях насосів не можуть вважатись обґрунтованими.

Судова колегія, разом з тим, не приймає до уваги посилання відповідача на встановлені ним в актах від 17.11.2005 р. порушення з боку позивача в частині відсутності на місті експлуатації насосів документації до них, оскільки: по-перше, складення такої документації та її знаходження в певному місті та вимоги до її заповнення не обумовлювались сторонами в договорі, жодних позначень про приймання покупцем документації на насоси та обов’язковість дотримання її вимог в договорі між сторонами відсутні; по-друге, акти від 17.11.2005 р. складені лише однією з сторін, позначення в них про відмову представників іншої сторони від підписання цього акту не взяті судом до уваги, так як це позначення не завірено підписом будь-яких незацікавлених осіб.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, про необґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено.

Таким чином, рішення господарського суду в цій частині прийнято з неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга має бути задоволена.

Інші доводи, що були наведені сторонами, не мають значення для вирішення скарги по суті та не взяті судовою колегією до уваги.

Окрім викладеного, необхідно зазначити наступне.

З представленого позивачем до суду статуту (витяг з якого приєднаний до матеріалів справи) вбачається, що ДП „Солотвинський солерудник” є державним унітарним комерційним підприємством та має статус юридичної особи.

Відповідно до приписів ст.ст. 62, 73, 74 Господарського кодексу України позивач самостійно здійснює свою господарську діяльність, не несе відповідальності по зобов’язанням держави, а держава та орган, до сфери управління якого входить підприємство, не несуть відповідальності за його зобов’язаннями.

Тобто, подання позову прокурором в даному випадку здійснено не в інтересах держави, а в інтересах самостійного підприємства, що суперечить положенням ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу.

Внаслідок цього, судова колегія вважає, що, з урахуванням приписів рішення Конституційного суду України „ У справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України” від 08.04.1999 р. позов в даному випадку заявлено прокурором в інтересах неналежних позивачів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.2 103, п.1 ст. 104 , 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2006р. у справі № 25/102 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2006р. у справі № 25/102 скасувати .

У задоволенні позовних вимог прокурора Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави та Фонду Державного майна України м. Київ в особі Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту продовольства, Асоціації підприємств і організацій соледобувної промисловості України „Укрсіль”, Солотвинського солерудника смт. Солотвино з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Спецвуглетехмонтаж” м. Донецьк про зобов’язання ТОВ „Спецвуглетехмонтаж” повернути 380000грн.00коп., що були сплачені за дві насосні установки марки ЦНС-300х540 та стягнення 160000грн. за шкоду, заподіяну внаслідок виходу з ладу насосних установок –відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Головуючий Запорощенко М.Д.

Судді: Волков Р.В.

Калантай М.В.

Надруковано: 7 прим.

1-2. позивачу

3. відповідачу

4 у справу

5 ДАГС

6.ГСДО

7.Прокуратурі