Постанова № 1774316, 24.04.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" квітня 2008 р. Справа № А18/078-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферреро Обухів ЛЛС"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників:

Позивач - Оніщенко О.В.

Відповідач - Бендюк А.В.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС»(далі –позивач) звернувся до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122301/6910 від 31.01.2008 року.

Провадження в адміністративній справі № А18/078-08 було відкрите відповідно до ухвали від 18.02.2008 року.

Вимоги позивача мотивовані тим, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» правомірно, керуючись ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не включило до бази оподаткування ПДВ грошові кошти, що були сплачені ТОВ «Ферреро Україна» на користь ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС» в якості відшкодування митних процедур, які були сплачені останнім на користь Північної регіональної митниці при здійсненні митного оформлення товарів.

В ході розгляду спору представник позивача надав усні та письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання з’явились та надали письмові та усні заперечення, в яких просили у позові відмовити повністю посилаючись на правильність висновків перевіряючих щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, відображених в акті перевірки №138/23-2/33003092 від 21.01.2008 року.

Розгляд справи відкладався в судових засіданнях 06.03.2008 року та 25.03.2008 року до 22.04.2008 року, в судовому засіданні 22.04.2008 року було оголошено переву до 24.04.2008 року.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, Господарський суд Київської області, -

встановив :

У період з 25 грудня 2007 року по 14 січня 2008 року Державною податковою інспекцією у Обухівському районі Київської області було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки було складено акт №138/23-2/33003092 від 21.01.2008 року (копія наявна в матеріалах справи), згідно з висновками якого позивачу визначено порушення п.п. 6.1.1. п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого, було донараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 60 241,49 грн.

24.01.2008 року позивач надіслав на адресу відповідача заперечення до акту №138/23-2/33003092 від 21.01.2008 року (копія листа є в матеріалах справи), 28.01.2008 року відповідач листом №175/10/231-11 повідомив позивача про те, що висновки Акту залишаються без змін (копія листа є в матеріалах справи).

На підставі акту перевірки №138/23-2/33003092 від 21.01.2008 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31січня 2008 року №0000122301/0, яким з посиланням на п.п. 6.1.1. п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 90 362,00 грн. з яких основний платіж 60 241,00 грн. та фінансові санкції у розмірі 30 121,00 грн. (копія листа є в матеріалах справи).

Висновки акту перевірки та заперечення проти адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферраро Обухів ЛЛС»судом не приймаються виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач вважає, що у період, який перевірявся, позивач безпідставно користувався пільгами по сплаті податку на додану вартість відповідно до п.п. 5.1.21 п.5.1 статті 5 Закону України «Про додану вартість», а також зазначає, що позивачем надавались митні процедури на користь ТОВ «Ферреро Україна»на загальну суму 301 207,47 грн., сума пільг при цьому становить 60 241,49 грн.

В акті №138/23-2/33003092 від 21 січня 2008 року відповідач також зазначає про порушення позивачем п.п. 6.1.1. п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»зважаючи на те, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»не включило до бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% надання митних процедур на користь ТОВ «Ферреро Україна»на загальну суму 301 207,47 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 60 241,49 грн.

Аналогічна позиція щодо заниження податку на додану вартість у сумі 60 241,49 грн. також вбачається із тексту заперечень відповідача на адміністративний позов (є в матеріалах справи).

З обставин справи також вбачається, що 02.08.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферреро Україна»(Комітент) та позивачем (Комісіонер) було укладено Договір комісії на купівлю №ОВ/СА 110101 (надалі - Договір) який був чинний і в період за який відповідачем було проведено перевірку (копія є в матеріалах справи додається).

Дія згаданого вище договору неодноразово подовжувалась шляхом укладення між ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»та ТОВ «Ферреро Україна»додаткових угод (копії є в матеріалах справи).

Згідно з п.1.1. Договору Комітент доручав Комісіонерові, а Комісіонер зобов’язувався укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічні договори купівлі товарів, істотні умови яких визначаються сторонами в Додатках до цього Договору, які є його частиною, та передати все набуте за згаданими договорами купівлі Комітентові.

Відповідно до п. 1.6 Договору комісіонера зобов’язаний забезпечити митне оформлення товару, зберіганні товару протягом його митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення товарів та сплату товару за зовнішньоекономічними контрактами за рахунок Комітента.

Згідно з п.3.1.4. Договору Комітент зобов’язаний відшкодувати Комісіонерові понесені ним витрати, які необхідні були для виконання доручення Комітента: а саме, мито, митні збори, комісію банку за купівлю валюти, транспортні, вантажно-розвантажувальні витрати, витрати на приймання товарів, зберігання товарів протягом їх митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення підтверджуючих документів.

За виконання доручень Комітент на підставі звітів (копії є в матеріалах справи) відшкодовував Комісіонеру витрати останнього, в том числі і витрати, що пов’язані розмитненням вантажів, які надходили на адресу ТОВ «Ферреро Україна». Зі звітів Комітента та довідки позивача про перерахування в рахунок Державної митної служби (є в матеріалах справи) вбачається, що позивач перераховував на рахунки Держаної митної служби державне мито, податок на додану вартість та сплачував митні процедури, які відповідно до умов договору комісії на купівлю №ОВ/СА 110101 повинні бути відшкодовані позивачу. Загальна сума коштів, що перерахована позивачем на рахунки у якості оплати митних процедур, а в подальшому сплачена ТОВ «Ферреро Україна»позивачу складає 301 207,47 грн. та не заперечується відповідачем.

Таким чином ТОВ «Ферреро Україна» фактично було відшкодовано позивачу грошові кошти у сумі 301 207,47 грн., які були сплачені позивачем на рахунки митного органу у якості митних процедур, як операцій, що пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Стаття 1024 ЦК України встановлює право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до п.п. 6.1.1. п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Поняття бази оподаткування визначене ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до якої, базою оподаткування податком на додану вартість є будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В п.3.1. ст. 3 вказаного закону встановлено операції, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. До них відносяться операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Проаналізувавши положення спеціального нормативно-правового акту з питань оподаткування податком на додану вартість в аспекті спірних правовідносин господарський суд, як адміністративний суд, дійшов висновку, що операції з компенсації вартості сплачених на виконання договору митних платежів (в тому числі і митних процедур) не є об’єктом оподаткування в розумінні цього Закону України.

Водночас суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що зі змісту п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що комісіонер повинен нарахувати податкові зобов’язання по ПДВ як на суму комісійної винагороди, так і на суми коштів, які пов’язані із відшкодуванням (компенсацією) понесених витрат відповідно до звітів комісіонера оскільки положення згаданої норми закону визначають базу оподаткування, а не об’єкт оподаткування до якого компенсація витрат комісіонера не відноситься.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про здійснення митних процедур ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»на платній основі, оскільки виходячи зі змісту ст. 1 Митного кодексу України митні процедури виконують виключно державні митні органи України.

Виходячи з необґрунтованості висновків відповідача та спростування їх доказами, які містяться в матеріалах справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.04.2007 року.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ДПІ у Обухівському районі Київської області не доведено правильність та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за ставкою 20% від вартості компенсації по оплаті митних процедур, отримання якої передбачено договором комісії та Цивільним кодексом України.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже судові витрати у сумі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. 71, 94, 160 - 163, 167, 254 КАС України, господарський суд Київської

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Обухівському районі Київської області від 31січня 2008 року №0000122301/0.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС»(08700, Київська область, м.Обухів, вул. Будьонного, 46, р/р 26002200294009 в АКБ «Сіті банк»м.Київ, МФО 300584, код ЄДРПОУ 33003092) 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Кошик А. Ю.