Постанова № 1774295, 18.06.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 червня 2008 р. Справа № 14/65

За адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К", смт. В. Березний

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород

про скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської МДПІ від 10.08.2007р. №336/23-0/22101670/10810 та №338/23-0/22101670/10812,

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Горінецький В.Й. - представник за дов. від 14.11.2007р.

від відповідача: Гаврилик Ю.С. –заступник начальника Ужгородської МДПІ за дов. від 18.06.2008р. №7953/Г/10; Дунь М.А. –начальник відділу організації і проведення податкового аудиту, відбору платників податків та аналізу їх діяльності за дов. від 18.06.2008р.; Руденко Я.Г. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу за дов. від 21.02.2008р. №2269/Р/10; Сенькович Г.І. - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу аудиту юридичних осіб за дов. від 18.06.2008р. №7952/3/с/10.

від прокурора: Андрейчик А.М. - прокурор відділу Закарпатської облпрокуратури представництва інтересів держави та громадян у судах

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІО-К", смт. В. Березний (далі - позивач) звернулося до господарського суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Ужгородської МДПІ від 10.08.2007р. №336/23-0/22101670/10810 про зменшення суми 64969,14грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18251,77грн. та №338/23-0/22101670/10812 про визначення загальної суми 388916,90грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 291291грн. по основному платежу та сума 107625,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції).

Представником позивача листом від 25.04.2008р. (а.с.5 Т.2) було уточнено позовні вимоги, в зв”язку з чим підлягають до скасування податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 про зменшення суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому та №338/23-0/22101670/10812 про визначення загальної суми 388691,90грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 281291грн. по основному платежу та сума 107400,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції), як новоприйнятих, у зв”язку з частковим скасуванням ДПА у Закарпатській області рішенням від 21.12.2007р. №2489/10/25-055 про результати розгляду скарги платника податків –ТОВ „СІО-К” податкових повідомлень-рішень від 10.08.2007р. №338/23-0/22101670/10812 в частині 225грн. штрафної санкції та №336/23-0/22101670/10810 в частині 3181,51грн. штрафної санкції.

Позивач, як у позовній заяві (а.с.2-6 Т.1), так і його представник, як у додаткових поясненнях (а.с.158-159 Т.1, а.с.173-175 Т.2), так і у судових засіданнях по розгляду справи в обгрунтування позовних вимог в уточненому предметі, зокрема посилаються на те, що:

- є неправомірним застосування податковим органом при визначенні звичайної ціни приписів п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки дана норма застосовується лише у випадку, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 даного Закону та в акті не зазначено підстав неможливості визначення звичайної ціни у відповідності до даної норми (п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону). Крім того, наведена податковим органом у акті перевірки методика визначення звичайної ціни проведена без належного документального підтвердження, зокрема первинними документами.

За вищенаведених обставин, вважають неправомірним визначення товариству податкового зобов”язання по податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007р. №338/23-0/22101670/10812 та відповідно неправомірним застосування штрафної санкції.

- є безпідставним висновок податкового органу щодо виключення з бюджетного відшкодування товариства сум ПДВ, сплачених за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах та які також вважаються отриманими товариством від продавців у періоді їх виписки, оскільки висновок податкового органу ґрунтується на тому, що відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягають суми від”ємного значення по ПДВ, які сплачено за податковими накладними отриманими у попередньому податковому періоді. За таких обставин, перевіряючі вважали, що податкові накладні, які зазначені в акті перевірки, отримані товариством не в попередньому податковому періоді, який передував звітному податковому періоду, у якому було заявлено до бюджетного відшкодування відповідні суми ПДВ, а в інших попередніх податкових періодах.

Позивач та його представник стверджують про те, що податкові накладні включені товариством в реєстр отриманих податкових накладних, саме у періоді їх отримання від постачальників (продавців) та дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки. Про факт їх отримання у іншому звітному періоді, ніж період їх виписки, засвідчує обставина оплати товариством відповідних сум постачальникам (продавцям) за такими податковими накладними (в тому числі і зазначених у них сум ПДВ) саме у тих податкових періодах, у яких товариством віднесено по таким податковим накладним до податкового кредиту відповідного звітного періоду сплачені постачальникам (продавцям) суми ПДВ, а тому відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” товариство мало право на включення до бюджетного відшкодування відповідного звітного періоду, при наявності від”ємного значення по ПДВ, сплачені суми у попередньому податковому періоді, саме за такими податковими накладними.

За вищенаведених обставин, вважають неправомірним зменшення товариству бюджетного відшкодування за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 та відповідно неправомірним застосування штрафної санкції.

В зв”язку з вищенаведеними обставинами, позивач та його представник вважають, що вищезазначені оспорювані податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 та №338/23-0/22101670/10812 підлягають до скасування.

Відповідач та його представники у судових засіданнях по розгляду даної справи проти позову заперечують з мотивів, викладених у запереченні проти позову (а.с.149-154 Т.1), зокрема посилаються на те, що:

- податковим органом при визначенні звичайної ціни було застосовано приписи п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки на момент проведення перевірки була відсутня інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах.

- за результатами визначення у відповідності до вимог п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайної ціни на продукцію - пиломатеріали, які реалізовувалась товариством на експорт, було встановлено, що така продукція була реалізована за цінами, які є нижчими за собівартість продукції та відповідно не відповідали рівню звичайних цін, що і призвело до заниження товариством його валових доходів. Тому вважають, що є правомірним визначення товариству відповідної суми податкового зобов”язання по податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням та відповідно застосування штрафної санкції по цій позиції.

- товариством в порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість” безпідставно включено до бюджетного відшкодування у відповідному звітному періоді суми ПДВ, сплачені за податковими накладними отриманими у попередніх періодах, раніших ніж попередній період, у якому виникало у товариства від”ємне значення по ПДВ. Тому вважають, що є правомірним виключення товариству з бюджетного відшкодування відповідної суми за спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вимогами вищезазначеного Закону передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми від”ємного значення в частині сум фактично сплачених у попередньому податковому періоді за отриманими податковими накладними у такому попередньому податковому періоді та відповідно правомірним застосування штрафної санкції від суми фактично відшкодованої на момент проведення перевірки.

З огляду на вищезазначені обставини, відповідач та його представники вважають, що є правомірним зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 та відповідно є правомірним визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388691,90грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 281291грн. по основному платежу та сума 107400,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції) за спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2007р. №338/23-0/22101670/10812.

Повна фіксація судового процесу по даній адміністративній справі технічними засобами судом не здійснювалась на підставі письмового прохання представників сторін, зазначеного у письмовій заяві від 11.03.2008р. та на підставі якої судовий розгляд даної справи розпочатий у попередньому судовому засіданні 11.03.2008р. (а.с.67 Т.1).

У судових засіданнях 11.03 та 08.04.2008р. оголошувались перерви відповідно до вимог ст.150 КАС України.

Ухвалою суду від 14.04.2008 року провадження у справі зупинялось на підставі п.п.4 ч.2 ст. 156 КАС України (а.с.3-4 Т.2).

У судовому засіданні 18.06.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив, що:

Актом від 30.07.2007р. за №77/23-0/22101670 „Про результати планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" код ЄДРПОУ 22101670 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2006 по 31.03.2007 року (далі –акт перевірки, а.с.8-59 Т.1) податковим органом встановлено порушення ТОВ "СІО-К", зокрема:

- п.п.5.3.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягало у включенні товариством до валових витрат товариства - витрат на відрядження , які не пов’язані з веденням господарської діяльності та включення до валових витрат - витрат по авансових звітах, які не підтверджені первинними документами;

- п.п.7.4.1 та п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що полягало у реалізації товариством продукції - пиломатеріалів на експорт за цінами, що не відповідали рівню звичайних цін;

- п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що полягало в завищенні товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 64969,16грн. за рахунок включення товариством до бюджетного відшкодування у відповідних звітних періодах загальної суми 64969,16грн. ПДВ, сплаченої за податковими накладними отриманими у попередніх періодах, раніших ніж попередній період, у якому виникало у товариства від”ємне значення по ПДВ.

За результатами розгляду матеріалів даного акту перевірки за вищезазначені порушення, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.08.2007р. №336/23-0/22101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,14грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 18251,77грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому (а.с.60 Т.1);

- від 10.08.2007р. №338/23-0/22101670/10812 про визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388916,90грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 291291грн. по основному платежу та сума 107625,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції) (а.с.61 Т.1).

Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки, ТОВ "СІО-К" вищенаведені податкові повідомлення –рішення оскаржувались в апеляційному порядку.

ДПА у Закарпатській області рішенням від 21.12.2007р. №2489/10/25-055, прийнятим за результатами розгляду скарги платника податку було частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.08.2007р. №336/23-0/22101670/10810 та №338/23-0/22101670/10812, в результаті чого Ужгородською МДПІ було прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому та №338/23-0/22101670/10812 про визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 388691,90грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 281291грн. по основному платежу та сума 107400,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції), які і є предметом судового оскарження по даній справі на підставі письмового уточнення позовних вимог представником позивача за листом від 25.04.2008р. (а.с.5 - 7 Т.2).

Проаналізувавши подані по адміністративній справі доказові матеріали щодо спірних питань та аналізуючи доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову в

уточненому предметі позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Отже, з аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що для виникнення у позивача права на податковий кредит з ПДВ, достатньою та єдиною необхідною підставою є податкова накладна, а датою виникнення права платника податку на такий податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "СІО-К" було включено до реєстру отриманих податкових накладних, податкові накладні отримані від постачальників (продавців) фактично у періоді їх отримання (дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки) та відповідно у періоді фактичної їх оплати, що підтверджено долученими до матеріалів справи представником позивача на підставі листа від 18.06.2008р. засвідченими копіями з платіжних документів позивача про сплату на користь постачальників (продавців) зазначених сум в таких податкових накладних, з окремим виділенням по ним сум ПДВ (а.с.127-172 Т2) та відповідно у даних звітних періодах було включено до податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у спірних періодах.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регулюються п.п.7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що законодавець визначає, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми від”ємного значення в частині суми ПДВ, яка була фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) в податковому періоді, який передував звітному податковому періоду (редакція Закону України „Про податок на додану вартість”, яка була чинною станом на 01.01.2008р.).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем та його представниками, товариством формування податкового зобов”язання та податкового кредиту та відповідно визначення різниці між ними, як від”ємного значення, здійснювалось у податкових періодах - грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р. правомірно та у відповідності до вимог вищевказаних норм Закону України „Про податок на додану вартість” (податкова декларація з ПДВ за звітний податковий період –грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р., а.с.160 –231 Т1).

Враховуючи те, що товариством правомірно формувалось згідно вищезазначених податкових декларацій з ПДВ від’ємне значення по ПДВ, яке було розраховано відповідно до норм пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у податкових періодах –грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р., що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, суд не вбачає наявність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ, сплаченої за вищезазначеними податковими накладними у періоді, що передував звітному податковому періоду, у якому було заявлено вищезазначені суми до бюджетного відшкодування, у зв”язку з наявністю від”ємного значення по ПДВ у попередніх податкових періодах (грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.), які передували відповідним звітним податковим періодам - січень –червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р., позаяк вона (сума 64969,16грн.) у повному обсязі була сплачена товариством саме у вищезазначених податкових періодах (грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.) постачальникам товарів (робіт, послуг) по податкових накладних отриманих від останніх, як було зазначено вище, у грудні 2005р., січні –травні, липні-грудні 2006р., січні-лютому 2007р., що підтверджено також даними з реєстру отриманих податкових накладних (дата їх отримання не співпадала з датою їх виписки).

Про вищезазначене також було наголошено у даному судовому засіданні представником позивача з посиланням на те, що вищезазначені податкові накладні і було включено до реєстру отриманих податкових накладних саме у тому податковому періоді, у якому товариством фактично було проведено оплату на користь постачальників товарів (робіт, послуг) за такими податковими накладними (в тому числі і виділені окремим рядком суми ПДВ).

Згідно з приписами Закону України „Про податок на додану вартість” зменшення бюджетного відшкодування здійснюється у випадку коли за результатами перевірки встановлено неправомірність формування платником податку податкового зобов’язання або податкового кредиту звітного податкового періоду, або визначена платником податку сума від’ємного значення такого звітного податкового періоду є несплаченою у попередньому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг), що у спірній ситуації не доведено перевіркою та не підтверджено відповідачем (п.2 ст.72 КАС України).

Враховуючи ту обставину, що згідно з п.п. 7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), та, як було зазначено вище, загальна сума 64969,16грн. ПДВ товариством була сплачена саме у попередніх податкових періодах (грудень 2005р., січень –травень, липень-грудень 2006р., січень-лютий 2007р.), які передували звітним податковим періодам (січень –червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р.), у яких товариством і було відображено вказану суму як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальних сумах бюджетного відшкодування у таких звітних податкових періодах.

Отже, є правомірним відображення товариством загальної суми 64969,16грн. ПДВ, як наявного бюджетного відшкодування у звітних податкових періодах січень –червень, серпень-грудень 2006р., січень - березень 2007р.

За вищенаведених обставин, позовні вимоги позивача в даній уточненій частині позову відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а заперечення відповідача судом не приймаються до уваги та спростовуються вищенаведеними обставинами та нормами чинного законодавства, а тому позов в даній уточненій частині позовних вимог підлягає до задоволення та відповідно підлягає до скасування в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26грн. штрафних (фінансових) санкцій.

2. Відповідно до вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "СІО-К" було включено у валові витрати товариства у 4кв. 2006р. загальну суму 3079грн. на підставі авансового звіту Лендєл Л.П. за №502 від 05.12.2006р. на суму 941,50грн. та авансового звіту Бранді Франко за №503 від 05.12.2006р. на суму 2137,50грн. Разом з тим, товариством не надано документальні докази, у підтвердження вищезазначеної обставини того, що відрядження вищезазначених осіб було пов”язано саме з господарською діяльністю товариства, в зв”язку з чим товариство не мало права включати загальну суму 3079грн. до валових витрат товариства у 4кв. 2006р.

Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В порушення вищезазначених вимог, ТОВ "СІО-К" було включено у перевіреному періоді до валових витрат товариства загальну суму 292,51грн. витрат по авансових звітах, які не підтверджені відповідними документами.

В зв”язку з вищезазначеними обставинами, оскільки ТОВ "СІО-К" не спростовано факт неправомірності включення до валових витрат товариства у перевірених періодах загальної суми 3371,51грн. та не підтверджено відповідними доказами, суд дійшов висновку про правомірність зменшення перевіркою валових витрат ТОВ "СІО-К" у загальній сумі 3371,51грн. та відповідно по цій позиції є правомірним визначення податковим органом товариству податкового зобов”язання по податку на прибуток у сумі 842,88грн. по основному платежу та відповідно є правомірним застосування штрафної (фінансової) санкції по цій позиції у сумі 510грн. на підставі п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за спірним податковим повідомленням-рішенням Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №338/23-0/22101670/10812.

3. Відповідно до вимог п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Нормою, яка регулює порядок визначення звичайної ціни є п.п.1.20.2 п. 1.20 ст.1 вищезазначеного Закону, якою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з листа ТОВ „СІО-К” від 23.07.2007р. №1 (а.с.179 Т.2), як відповідь на запит Ужгородської МДПІ від 17.07.2007р. №9757/10/23-0 (а.с.178 Т.2), товариством і було зроблено посилання на норми абзацу першого п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто з посиланням на те, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору та відповідно те, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Слід зазначити про те, що у тому випадку, коли податковим органом було б доведено те, що ціна реалізації пиломатеріалів не відповідає рівню звичайних цін, то податковий орган повинен був керуватися порядком визначення звичайної ціни, передбаченим п.п.1.20.2 п. 1.20 ст.1 вищезазначеного Закону, а керувався порядком, передбаченим п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 даного Закону, хоча дана норма Закону застосовується лише тоді, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, зокрема п.п.1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону. Податковим органом в акті перевірки, при наявності та дотримані вищезазначених умов, жодним чином не наведено підстав щодо неможливості застосування порядку визначення звичайної ціни, передбаченого вимогами п.п.1.20.2 п. 1.20 ст.1 вищезазначеного Закону, а в матеріалах справи відсутні документальні докази про неможливість податковим органом отримання від відповідних органів, зокрема органів статистики інформації щодо звичайних цін на ідентичні (однорідні) товари у співставних умовах на підставі укладених на момент продажу таких договорів тощо.

Разом з тим, як було зазначено вище, податковим органом не було враховано вищезазначену відповідь товариства про підтвердження рівня звичайних цін рівню справедливих ринкових цін. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом звичайна ціна була визначена за методом „витрати плюс”.

Як було зазначено вище, даний метод визначення звичайної ціни у відповідності до вимог п.п.1.20.9 п.1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону може бути застосований лише до платників податку, визначеними як природні монополісти відповідно до Закону. Таким природним монополістом –ТОВ „СІО-К” не являється, а зворотнього податковим органом не доведено.

Як вбачається з долученої товариством до матеріалів справи бухгалтерської довідки від 26.05.2008р. №222 (а.с.102 Т.2), собівартість 1куб. м. готової продукції по видам затрат за період 2006р. та 1кв. 2007р., відповідно у 2006р. собівартість пиловника букового обрізного складала 1240,20грн. та пиловника дубового обрізного - 2258,20грн. та відповідно у 1кв. 2007р. собівартість пиловника букового обрізного складала 1290,90грн. та пиловника дубового обрізного - 2720,90грн.

Ціна реалізації у 2006р. пиловника букового обрізного складала 1348,07грн. та пиловника дубового обрізного - 2732,46грн. та відповідно у 2007р. ціна пиловника букового обрізного складала 1614,94грн. та пиловника дубового обрізного - 2787,61грн., про що зазначено в таблиці 1 на стор. 16-17 акту перевірки (а.с.23-24 Т.1) та відповідно є вищою за її фактичну собівартість, яка зазначена вище. Разом з тим, в акті перевірки зазначено про те, що товариством реалізовувалась продукція за цінами, що були нижчими за фактичну собівартість, що є помилковим, з огляду на вищевикладене, а тому не може вважатися таким, що ціна реалізації товариством вищезазначеної продукції пиломатеріалів у вищенаведених періодах не є звичайною ціною та яка не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що висновок податкового органу про те, що вищевказані ціни на реалізовану товариством продукцію –пиломатеріали у вищенаведених періодах не відповідають рівню звичайних цін є помилковим та таким, що спростовується фактичними обставинами та матеріалами справи та суперечить вимогам п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону, оскільки, як було зазначено вище, вважається, що податковим органом у відповідності до вимог п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 даного Закону не доведено те, що товариством у перевіреному періоді реалізовувалась продукція - пиломатеріали на експорт за цінами, що не відповідали рівню звичайних цін.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в даній уточненій частині позову підтверджені в повному обсязі матеріалами справи, фактичними обставинами та відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення відповідача в даній частині позову судом не приймаються до уваги та спростовуються вищенаведеними обставинами та матеріалами справи, а тому позов в даній частині уточнених позовних вимог підлягає до задоволення та відповідно підлягає до скасування частково податкове повідомлення - рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №338/23-0/22101670/10812 в частині визначення ТОВ „СІО-К” загальної суми 387 339,02грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 280448,12грн. по основному платежу та сума 106 890,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції).

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111, 121п.3, 122, 150, 156, 159-163, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково, в уточненому предметі позовних вимог.

2. Скасувати:

- повністю податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. №336/2/23-022101670/10810 про зменшення ТОВ "СІО-К" суми 64969,16грн. бюджетного відшкодування по ПДВ та застосування суми 15070,26грн. штрафних (фінансових) санкцій по ньому;

- частково податкове повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 28.12.2007р. в частині визначення ТОВ "СІО-К" загальної суми 387 339,02грн. податкового зобов”язання по податку на прибуток (в тому числі сума 280448,12грн. по основному платежу та сума 106 890,90грн. по застосованій штрафній (фінансовій) санкції).

3. У задоволенні іншої частини уточнених позовних вимог, відмовити.

4. Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

5. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, шляхом подання заяви про намір апеляційного оскарження або шляхом подання безпосередньо апеляційної скарги.

Суддя В.І. Карпинець

Постанову суду виготовлено в повному обсязі та підписано 23.06.2008р.