Рішення № 1773978, 20.03.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" березня 2008 р. Справа № 5/020-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Ельфа”, м. Київ

до

Закритого акціонерного товариства “Альба Україна”, м. Бориспіль

про

стягнення 64430,19 грн.

за участю представників:

позивача:

Шаповалова А. О. –дов. від 01.01.2008 р. № 2/2008

відповідача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “Ельфа” (далі –Позивач) до закритого акціонерного товариства “Альба Україна” (далі –Відповідач) про стягнення 64430,19 грн., з яких 62842,57 грн. основного боргу та 1587,62 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором купівлі –продажу № 62/08-01 від 26.08.2005 р., щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог подавши заяву від 20.03.2008 р., згідно якої просить суд в зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості стягнути з останнього 49509,42 грн. основного боргу та 1816,16 грн. пені.

В судовому засіданні 20.03.2008 р. представником позивача подано до суду заяву, в якій позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 49509,42 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з погашенням відповідачем зазначеної суми заборгованості в повному обсязі, решту позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1814,04 грн. просить задовольнити.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подана позивачем заява про припинення провадження у справі в частині основного боргу не суперечить діючому законодавству не порушує чиї –небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ГПК України, господарський суд вважає за можливе її прийняти, а провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в частині стягнення 1814,04 грн. пені та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач в судове засідання 20.03.2008 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі 26.08.2005 року було укладено договір купівлі –продажу № 26/08-01 (далі –договір) відповідно до умов якого, позивач зобов’язався на період дії договору передати у власність відповідача згідно з його замовленням косметичну продукцію (далі –товар), а позивач зобов’язався прийняти та оплатити її на умовах договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 3.6 договору доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином.

Згідно п. 5.3 договору остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться покупцем не пізніше 90 календарних днів з дати його поставки покупцю.

Відповідно до п. 11.2 договору зміни та доповнення до нього вносяться за спільним узгодженням сторін та оформляються як додаток до нього, за підписом обох сторін.

Сторони у справі уклали додаткову угоду № 3 від 16.08.2007р. до договору купівлі –продажу № 26/08-01, якою пункт 2.1 договору виклали в наступній редакції: “ кількість, асортимент, ціна товару та знижки зазначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки.”; пункт 5.2.2 договору виклали в наступній редакції: “оплата за товар проводиться на протязі 50 календарних днів з дня отримання товару відповідачем. Датою отримання товару вважається дата виписки видаткових накладних на товар.”; пункт 11.5 договору виклали в наступній редакції: “договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р. Якщо за два тижні до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила іншу про своє бажання припинити дію договору, то дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік.”.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 68848,59 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Станом на день розгляду справи відповідач в повному обсязі погасив суму основного боргу, що підтверджується банківською випискою позивача та платіжними дорученнями № 6037 від 03.12.2007р., № 8854 від 25.12.2007 р., № 6498 від 28.12.2007р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

За таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає припиненню із –за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Позивач на підставі п. 10.2 договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 1814,04 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1814,04 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову, які полягають в тому, що строк дії договору закінчився 31.12.2006р. і всі поставки після вказаного строку були здійснені позивачем не на виконання умов договору, а тому відсутні підстави для нарахування пені не приймаються судом до уваги при вирішенні спору оскільки сторону уклали додаткову угоду до договору в якій дійшли взаємної згоди щодо продовження строку дії договору з моменту його укладання до 31.12.2007р.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 49509,42 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Альба Україна” (08300, Київської обл., м. Бориспіль, вул. Шевченко, 100, код ЄДРПОУ 22946976) на користь Закритого акціонерного товариства “Ельфа” (03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 9, код ЄДРПОУ 24591419) 1814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 04 коп. - пені, 513 (п’ятсот тринадцять) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.