Рішення № 17729832, 26.07.2011, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

№ 2-118/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом житлово-будівельного кооперативу «Медик-2» до Ялтинської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

Житлово-будівельний кооператив «Медик-2» в особі його голови, уточнивши у судовому засіданні свої вимоги, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯА № 665647, оформлений 24 квітня 2006 року на імя ОСОБА_1, та визнати недійсним державний акт на право власності на ту саму земельну ділянку серії ЯГ № 337213, оформлений 3 квітня 2007 року на імя ОСОБА_2 Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача зазначав, що земельна ділянка, право на яку посвідчено оспорюваними державними актами, належала житлово-будівельному кооперативу, що виключало можливість її надання в порядку приватизації ОСОБА_1 та подальше відчуження ним за цивільно-правовою угодою на користь ОСОБА_2 В обґрунтування своїх вимог посилався на положення ст.ст. 152, 155, 158 ЗК України (а. с. 67-69).

Представник Ялтинської міської ради, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 до суду не зявилися, правом направити у судове засідання своїх уповноважених представників не скористалися. За наведених обставин, ураховуючи що немає необхідності у заслуховуванні особистих пояснень зазначених осіб, суд визнав можливим розглянути справу за їх відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки було визнано не поважною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Визначаючи компетенцію щодо вирішення справи, аналізуючи субєктний склад та характер правовідносин, суд дійшов висновку, що оскільки Ялтинська міська рада у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо житлово-будівельного кооперативу «Медик-2», а у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло речове право на землю, цей спір не є публічно-правовим та не має ознак справи адміністративної юрисдикції. Отже, не зважаючи на наявність серед осіб, які беруть участь у справі, органу місцевого самоврядування, ця справа є спором, на який поширюється компетенція загального суду, оскільки відповідно до частини 1 ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, що виникають із земельних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом безпосередньо встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Житлово-будівельний кооператив «Медик-2» є юридичною особою, інформацію про яку внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 446124, ідентифікаційний код 22329195, дата проведення державної реєстрації 29 листопада 1989 року) (а. с. 6-17).

Кооператив створено для задоволення потреб його членів управління, утримання та використання житлового 55-квартирного будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Ялтинської міської ради від 3 червня 2004 року № 113 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаража в районі будинку АДРЕСА_1 (а. с. 22).

Рішенням Ялтинської міської ради від 5 жовтня 2005 року № 246 проект землеустрою затверджено. ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0025 га (кадастровий номер 0111900000:01:003:0087) із земель Ялтинської міської ради у межах населеного пункту (а. с. 23).

На підставі зазначеного рішення 24 березня 2006 року оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 665647, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 010602100063 (а. с. 32).

3 квітня 2007 року на спірну земельну ділянку оформлено новий державний акт серії ЯГ № 337213, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 01070700085. Підставою для його оформлення став договір дарування, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 серпня 2006 року (реєстр. № 3377) (а. с. 45-47). Зі змісту листів управління головного архітектора Ялтинської міської ради від 17 квітня 2007 року № 4/1512, від 20 червня 2007 року № 4/2918, від 15 лютого 2008 року № 14/891 та рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 10 червня 2008 року № 1499 вбачається, що будівництво на спірній земельній ділянці індивідуального гаража з додержанням будівельних норм та правил (в частині дотримання відстані від жилого будинку до гаража) є неможливим (а. с. 24-28). Житлово-будівельний кооператив «Медик-2» вважає, що факт оформлення права власності ОСОБА_1 та, згодом, ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку порушує його субєктивне матеріальне право, оскільки ділянка знаходиться у користуванні кооперативу та розташована у безпосередній близькості від житлового будинку.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наступне.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають право власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Механізм отримання земельної ділянки визначено статтею 118 ЗК України, згідно з якою відповідний орган, реалізуючи функції власника державної чи комунальної землі, розглядає заяву особи, зацікавленої у приватизації, вирішує питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, розглядає представлений проект, затверджує його і передає земельну ділянку у власність.

В силу ст. 126 ЗК України первинним документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт.

Порядок складання, видачі та реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку врегульований Інструкцією, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (з наступними змінами).

В силу пунктів 1.4 та 1.16 Інструкції (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) державний акт на право власності на земельну ділянку у 2006-2007 роках видавався на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи на підставі цивільно-правові угоди (договір купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Аналізуючи обраний позивачем спосіб захисту свого права (визнання державного акта недійсним), суд бере до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК України).

За змістом частини 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Власник порушеного права має самостійно вирішувати, який саме спосіб захисту застосувати у певній (конкретній) ситуації. Особа, що звертається до суду, не обмежена у виборі способу захисту порушеного права.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та здійснюється юридичний вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься у частині 2 ст. 16 ЦК України. Наведений перелік не є вичерпним. Це дає підстави вважати, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом. Але у позадоговірних відносинах такий спосіб повинен бути обовязково передбачений законом.

Вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, як правило, заявляється як певний правовий наслідок, оскільки вирішення цього питання є похідним (реалізаційним) від встановлення, позбавлення або обмеження речового права на землю субєктів спірних матеріальних правовідносин.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує певне право та сам по собі не породжує юридичних наслідків для учасників земельних правовідносин. Він не має статусу акта (рішення як результату волевиявлення уповноваженого органу або посадової особи) в розумінні пункту 10 частини 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, пункту «г» частини 3 ст. 152 та частини 1 ст. 155 ЗК України, а носить похідний (посвідчувальний) характер, оскільки видається на виконання рішення компетентного органу або на реалізацію цивільно-правової угоди.

За змістом пункту 3.10 Інструкції, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, у випадку припинення права власності на земельну ділянку (скасування рішення органу влади чи визнання недійсним правочину, на підставі якого оформлено державний акт), він підлягає поверненню до архіву органу, що його видав.

Таким чином, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним (його анулювання) можливо виключно у випадку втрати чинності (втрати юридичної сили) документом, на підставі якого державний акт було оформлено.

З урахуванням викладеного, за наявності рішення Ялтинської міської ради від 5 жовтня 2005 року № 246, яке не оскаржено та не скасовано у встановлений законом спосіб, і договору дарування земельної ділянки від 16 серпня 2006 року (реєстр. № 3377), питання щодо визнання недійсним якого сторонами не порушувалося, вирішення питання про анулювання державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 665647 та серії ЯГ № 337213 є передчасним. Суд також звертає увагу, що, заявляючи вимоги, повязані із захистом права на земельну ділянку, представник позивача не надав суду жодного документа на підтвердження виникнення у житлово-будівельного кооперативу «Медик-2» права на неї.

Отже, посилання позивача на приписи ст.ст. 152 та 155 ЗК України, які встановлюють способи захисту речових прав на землю, є такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального закону.

За наведених обставин, у задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 21 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 212-215,224-226,232,233 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову житлово-будівельного кооперативу «Медик-2» до Ялтинської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів із дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в Апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки згідно ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

С у д д я