Постанова № 17705165, 10.08.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2011 р. Справа № 2-а-3672/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімова О. В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представника позивача - Матвєєва А. А.,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 9355,21 грн.,

встановив:

Херсонський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач або ХМЦЗ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач або ОСОБА_2.) про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 9355,21 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтовував їх наступним.

Так, до ХМЦЗ звернувся ОСОБА_2 із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання його працевлаштування. Згідно із наказом № НТ090910 від 10.09.2009 відповідачу присвоєно статус безробітного, в той же день його ознайомлено з правами та обов'язками, які він має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім цього, йому призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. У своїй заяві про надання йому статусу безробітного ОСОБА_2, зокрема, підтвердив, що не є субєктом підприємницької діяльності. Наказом № НТ100802 від 02.08.2010 ОСОБА_2 знято з обліку громадян, яким присвоєно статус безробітних, з 02.08.2010 у звязку із призначенням пенсії за віком.

Згідно із актом перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” №78/П від 15.04.2011 (далі по тексту - акт, акт перевірки) встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі по тексту - ЄДР) від 13.04.2011 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.11.1998. Виходячи з цього, на думку позивача, відповідач неправомірно отримав кошти матеріального забезпечення як допомогу по безробіттю у сумі 9355,21 грн., приховавши факт реєстрації його як фізичної особи-підприємця та відношення у звязку із цим до категорії зайнятого населення.

Листом № 08-11/2095 від 26.05.2011, направленим рекомендованою поштою, ОСОБА_2 запропоновано добровільно повернути кошти Херсонському міському центру зайнятості протягом пятнадцяти календарних днів від дня отримання поштового відправлення. Однак, відповідач у добровільному порядку не сплачує зазначену заборгованість, на підставі чого позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. Зокрема, пояснив суду, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі по тексту - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку та інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу та готові приступити до підходящої роботи. Тобто, зі змісту цієї статті випливає, що реєстрація фізичної особи підприємцем у випадку, коли вона не отримує доходи і не має доказів їх отримання не є підставою для відмови у реєстрації у державній службі зайнятості як безробітної. На підтвердження того факту, що ОСОБА_2 не отримував доходи у період перебування на обліку у ХМЦЗ, відповідач надав відповідну довідку Державної податкової інспекції у м. Херсоні. Крім того, зазначив, що 01.11.2001 господарським судом Херсонської області прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Те, що дане рішення не виконано і до ЄДР не внесено запис про припинення державної реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця відповідач вважає порушенням вимоги ст. 4-5 ГПК України про обовязковість судових рішень на всій території України. Стосовно порядку проведення перевірок достовірності страхових випадків, ОСОБА_2 вважає, що він порушений ХМЦЗ. Зокрема, на момент перебування його на обліку діяв Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62/7-1, згідно із яким розслідування страхових випадків проводиться шляхом перевірки достовірності даних, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Уразі встановлення недостовірності зазначених даних, особа ознайомлюється з актом, що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості. Разом з тим, таку перевірку проведено ХМЦЗ не під час реєстрації та не протягом перебування особи на обліку як безробітної, а значно за пізніший період. До того ж, ОСОБА_2 не ознайомлювався і не підписував акт. На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Законами України № 803-ХІІ та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі по тексту - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.

Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі по тексту - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що ХМЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.

Громадянин України ОСОБА_2 10.09.2009 звернувся до ХМЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просив до вирішення питання щодо його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім того, у зазначеній заяві відповідач підтвердив те, що на той момент не був зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займався, пенсії не отримував, на отримання пенсії за віком, в тому числі і на пільгових умовах, а також пенсії за вислугою років не мав права. Допомогу по безробіттю просив виплачувати два рази на місяць.

Наказом ХМЦЗ від 10.09.2010 № НТ090910 ОСОБА_2 присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 10.09.2009 по 01.08.2010. 02.08.2010 відповідачеві припинено виплати матеріального забезпечення у звязку із набуттям ним права на пенсію, на підставі чого наказом ХМЦЗ від 02.08.2010 № НТ100802 його знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні. Таким чином, відповідач перебував на обліку у державній службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 10.09.2009 по 02.08.2010.

Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Так, відповідно до копії персональної картки ОСОБА_2 № 212001809090300003, наявної у матеріалах справи, відповідач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент постановки на облік є особою працездатного віку. Протягом останніх 12 місяців перебував у трудових відносинах 44 тижні та сплачував страхові внески. Останнім місцем роботи ОСОБА_2 на момент звернення до ХМЦЗ є відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод", де 15.07.2009 він був звільнений за згодою сторін. Відповідно до заяви ОСОБА_2 про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю він зазначив, що не є субєктом підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугою років. Таким чином, на момент звернення до ХМЦЗ для надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно наданої відповідачем інформації він відповідав визначеним для цього законом умовам.

Згідно із ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Виходячи з того, що п. “б” ч. 3 ст. 1 Закону № 803-ІІІ фізичні особи-підприємці відносяться до категорії зайнятого населення, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому особа зобов'язана повідомляти державну службу зайнятості про наявність у неї такого статусу до постановки на облік та під час перебування на обліку. При цьому суд зазначає, що зайнята особа незалежно від її доходу не може вважатися безробітною.

Разом з тим, відповідно до змісту довідки з ЄДР від 13.04.2011, наявної у матеріалах справи, ОСОБА_2 з 02.11.1998 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Запис про припинення його державної реєстрації до ЄДР внесений лише 18.01.2011 за судовим рішенням, що не повязано з банкрутством. Тобто, на момент перебування на обліку у ХМЦЗ та отримання виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2 мав статус фізичної особи-підприємця. Відповідно до копії рішення господарського суду Херсонської області, рішення у справі № 3/44-0 державну реєстрацію ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця скасовано 01.11.2001.

На вимогу суду щодо надання пояснень стосовно правового статусу фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 підтвердив той факт, що під час постановки на облік та перебування на обліку у ХМЦЗ він мав статус фізичної особи-підприємця. Крім того, пояснив, що з моменту винесення рішення господарським судом про скасування його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця фактично підприємницькою діяльністю не займався, доходів від неї не отримував, з вересня 2010 р. почав подавати до органу державної податкової служби податкові декларації за минулі податкові періоди, відповідно до яких доходів від підприємницької діяльності не отримував. Про те, що судового рішення про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення відповідного запису до ЄДР недостатньо, а ще й необхідно відзвітувати до контролюючих органів, не знав.

Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином, оскільки зазначені обставини, а саме наявність статусу фізичної особи-підприємця, мали місце ще до моменту постановки ОСОБА_2 на облік у ХМЦЗ, сума матеріального забезпечення, виплачена йому, повинна бути повернута ним за весь період часу, протягом якого він перебував на обліку як безробітний.

Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.

15.01.2011 ХМЦЗ проведено перевірку достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовно ОСОБА_2 За результатами перевірки складено акт № 478/П, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні його на обліку у ХМЦЗ у статусі безробітного в той час, коли він був зареєстрований як фізична особа-підприємець. На підставі акту прийнято наказ № НТ110525 від 25.05.2011, відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані ОСОБА_2 як допомога по безробіттю, у період з 10.09.2009 по 01.08.2010 у розмірі 9355,21 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення направлене ОСОБА_2 27.05.2011 та отримане ним 30.05.2011, про що свідчить копія поштового повідомлення з відміткою про вручення у матеріалах справи. Однак, станом на момент подачі позову зазначений борг відповідачем не погашено.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача проти позовних вимог виходячи з наступного.

Так, відсутність доходів при наявності статусу фізичної особи-підприємця не вказується чинним законодавствам як підстава, яка надає право визнавати фізичну особу підприємця безробітною. Натомість, ст. 1 Закону № 803-ІІІ чітко встановлено, що фізичні особи-підприємці відносяться до категорії зайнятого населення, виходячи з чого вони автоматично не можуть визнаватись безробітними. Крім того, виходячи з визначення підприємництва, наведеного ст. 42 Господарського кодексу України, воно є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, зареєструвавшись підприємцем, фізична особа автоматично підтверджує свій намір займатися господарською діяльністю з метою отримання прибутку, з моменту такої реєстрації вона оцінюється іншими субєктами правовідносин, як така, що прагне отримувати та отримує прибуток від підприємницької діяльності. При цьому, вона вважається такою навіть і у випадку, коли фактично не отримує прибутки від своєї діяльності, але це є питанням реалізації особою свого права, яким вона розпоряджається на свій розсуд. Однак, у звязку набуттям статусу підприємця фізична особа набуває крім прав і цілий ряд обовязків, виконання яких є імперативним та не залежить від волі такої особи. До таких обовязків, зокрема, належить вчасне подання податкової звітності до органів податкової служби, а також інформувати у випадках встановлених законом про свій статус інших субєктів владних повноважень. Попри це, ОСОБА_2 порушував зазначені обовязки і вказав у заяві про присвоєння статусу безробітного недостовірну інформацію про те, що він не є субєктом підприємницької діяльності.

Щодо винесеного стосовно ОСОБА_2 рішення господарського суду про скасування державної реєстрації фізичної особи-підприємця у 2001 р. суд зазначає наступне. Так, відносини припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця регулюються Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від15.05.2003 № 755-ІV (далі по тексту Закон № 755), а на час постановлення зазначеного рішення господарського суду регулювались Законом України “Про підприємництво” 07.02.1991 № 698-ХІ (далі по тексту Закон № 698) та Порядком державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року, №740 (далі по тексту Порядок №740).

Відповідно до змісту положень обох Законів, а саме ст. 47,49 Закону № 755 та ст. 8 Закону № 698 та Порядку, випливає, що самого рішення суду про припинення підприємницької діяльності (скасування державної реєстрації) фізичної особи-підприємця недостатньо для внесення відповідного запису до ЄДР. При цьому, фізична особа повинна подати до органу державної реєстрації документи, які, зокрема, підтверджують відсутність її заборгованості перед державним бюджетом та держаними позабюджетними цільовими фондами. Тобто, виконання судового рішення про припинення підприємницької діяльності покладається саме на фізичну особу, щодо якої воно постановлене. При цьому суд зазначає відповідно до положень ч.7 ст.59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє субєкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Субєкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Разом з цим, відповідач після постановлення рішення про скасування державної реєстрації як фізичної особи-підприємця щодо нього не вчинив жодних дій, спрямованих на його виконання. Подавати документи до органу державної реєстрації стосовно внесення запису до ЄДР про припинення його підприємницької діяльності ОСОБА_2, за його словами, почав лише у 2010 р. При цьому, він посилається на незнання ним встановленої процедури ліквідації субєкта підприємницької діяльності. Разом з тим, суд не може приймати такі доводи до уваги, оскільки відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Стосовно встановленого Порядку розслідування, то він також дотриманий ХМЦЗ.

Так, відповідно до п.2 Порядку розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, а відповідно до п. 3 цього Порядку перевірка проводиться, якщо під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Згідно ч.4 ст.38 Закону №1533-ІІІ строки давності в разі стягнення штрафних санкцій, адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

ОСОБА_2 має перед ХМЦЗ заборгованість, а отже в даному випадку строки давності щодо її стягнення не застосовуються.

Тобто комплексно аналізуючи норми Закону №1533-ІІІ та Порядку суд прийшов до висновку, що Порядком встановлюється період, який ХМЦЗ може перевірити за наявності законних підстав. Зазначене кореспондуються з принципом невідворотності покарання, а саме якщо особа незаконно отримала кошти, то вона має нести відповідну юридичну відповідальність, в даному разі вона має ці кошти повернути ХМЦЗ у повному обсязі.

При цьому суд визнає, що ХМЦЗ порушені певні процедурні вимоги до складення акту, передбачені п. 5 Порядку, а саме: особа, стосовно порушень якої складено акт, повинна бути ознайомлена з актом, що засвідчується її підписом. У випадку відмови особи підписати акт, спеціалістом центру зайнятості робиться у ньому відповідна відмітка. Однак, відповідно до змісту копії акту, наявної у матеріалах справи, підпис ОСОБА_2, яким засвідчено його ознайомлення з актом, відсутній. Відмітка спеціаліста ХМЦЗ про відмову відповідача підписати акт також відсутня. Разом з тим, дане процедурне порушення суд вважає незначним та таким, що не впливає на зміст прав та обовязків ОСОБА_2 Під час оцінки цього факту таким чином суд керувався загальноправовим принципом недопустимості переваги форми над змістом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача з повернення коштів матеріального забезпечення підлягає стягненню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 9355,21 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Херсонського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 35219574) отримані ним кошти матеріального забезпечення у розмірі 9355 (девять тисяч триста пятдесят пять) грн. 21 коп. на р/р 37173001004936, ГУДКУ у Херсонській обл. МФО 852010.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 серпня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.2.3