Постанова № 17705145, 03.08.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 2-а-3146/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімова О. В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представників позивача - Гніденка М. Ю, Саюшкіної Н. І.,

представників відповідача - Андрюка А. М., Тосік Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Новий Стиль” (далі по тексту позивач або ТОВ “ТД “Новий Стиль”) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту відповідач або ДПІ), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 13.01.2011 № 0000072301/0 та 0000082301/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств (далі по тексту податок на прибуток) та податку на додану вартість (далі по тексту ПДВ), а також застосування фінансових санкцій.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та обґрунтовували їх наступним.

28.12.2010 посадовими особами ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “Торговий дім “Новий Стиль”(код 34369867) щодо правових відносин з платником податків ТОВ “Арс-Юг”(код 36201149) за період з 01.02.2009 по 28.02.2009. За результатами перевірки складено акт №5585/23-5/34369867 (далі по тексту акт або акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення з боку ТОВ “ТД “Новий Стиль”вимог цивільного та податкового законодавства, а саме: 1). ст. 203, 215, 228, 236, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ “ТД “Новий Стиль” з постачальником ТОВ “Арс-Юг”, які визнані нікчемними та недійсними, а також п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі по тексту Закон № 334), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року в сумі 1229166,67 грн.; 2). ст. 202, 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ “ТД “Новий стиль”з постачальником ТОВ “Арс-Юг”, які визнані нікчемними та недійсними, а також пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.1. та 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі по тексту Закон № 168), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у лютому 2009 року у сумі 983333,33 грн. На підставі акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 № 0000072301/0, яким ТОВ “ТД “Новий Стиль” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 2458333,33 грн., з яких 1229166,67 грн. податок на прибуток, та 1229166,66 грн. штрафні (фінансові) санкції, а також № 0000082301/0, яким ТОВ “ТД “Новий Стиль” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1475000 грн., з яких 983333,33 грн. податок на додану вартість та 491666,67 грн. штрафні (фінансові) санкції. У порядку адміністративного оскарження даних рішень у ДПА у Херсонській області винесено рішення про результати розгляду скарги, відповідно до змісту якого податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 скасоване в частині застосування штрафної санкції у сумі 491666,67 коп. та застосовано штрафну санкцію у сумі 245833,33 грн., а також скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 в частині застосування штрафної санкції в сумі 1229166,67 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 307291,66 грн. Вказане рішення залишено без змін відповідним рішенням ДПА України. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ, прийнятими на підставі нього, у звязку із чим звернувся з позовом до адміністративного суду за захистом своїх прав. З урахуванням часткового скасування рішень ДПІ, що оскаржуються, ТОВ “ТД “Новий Стиль” зменшило відповідним чином позовні вимоги.

Відповідно до акту перевірки висновки ДПІ обґрунтовуються його посадовими особами наступним чином.

Так, актом перевірки встановлено, що у лютому 2009 р. ТОВ “ТД “Новий стиль” проведено фінансово-господарську операцію з ТОВ “Арс-Юг” щодо постачання товару на підставі укладеного договору від 05.01.2009 б/н. Для перевірки позивачем надана накладна та податкова накладна. Відповідно до цих документів позивач задокументував придбання товарів у ТОВ “Арс-Юг” на загальну суму 5900000,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 983333,33 грн. Як підставу для висновків перевірки посадовими особами відповідача також використано лист ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 29.12.2009 № 13379/7/231-12 “Щодо врегулювання розбіжностей ПДВ по ланцюгу постачання згідно Наказу ДПА України № 266”. Відповідно до зазначеного листа повідомлено, що в ході невиїзної перевірки ТОВ “Арс-Юг” щодо правових відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2008 р., січень-травень 2009 р. встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) у березні-грудні 2008р. та січні-березні 2009р. між ТОВ “Арс-Юг” та цілим рядом субєктів підприємницької діяльності, у тому числі і ТОВ “ТД “Новий стиль”. Зазначений факт, з точки зору посадових осіб ДПІ, свідчить про укладення ТОВ “Арс-Юг” угод без мети настання реальних наслідків. В силу положень ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) відповідач вважає їх нікчемними. Також, в ході виїзду працівників податкової міліції за місцем державної реєстрації ТОВ “Арс-Юг” встановлено, що дане підприємство за такою адресою не знаходиться. Крім того, повідомлено, що ТОВ “Арс-Юг” згідно баз даних “АІС РПП” ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва має стан “14”- “визнано банкрутом”. Підприємство визнано банкрутом на підставі ухвали господарського суду від 07.07.2009 № 5/174/09. Ліквідатором призначено Цуріка Михайла Вікторовича. Відомості щодо операцій з придбання ТОВ “Арс-Юг” товарів та послуг у постачальників відсутні, оскільки підприємством не надано будь-яких первинних документів щодо його діяльності. Така інформація отримана від ліквідатора ТОВ “Арс-Юг” Цуріка М. В. (вх. № 20175/10 від 11.12.2009) який повідомив, про неможливість надання підтверджуючих документів щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та щодо операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами. Щодо правового статусу ТОВ “Арс-Юг”, то його свідоцтво платника податку на додану вартість від 17.11.2009 № 100151111 анульовано 28.08.2009 на підставі акту № 122 від 28.08.2009. Згідно інформації, наведеної ТОВ “Арс-Юг” у податкових деклараціях (остання подана у І кварталі 2009 р.), у даної юридичної особи відсутні будь які трудові та матеріальні ресурси, складські та виробничі приміщення, за допомогою яких вона могла б здійснювати господарську діяльність, товарно-матеріальні цінності у базових звітних податкових періодах, що перевірялись, не придбавались. Відсутні товарно-транспортні накладні на товар, що поставлявся та придбавався ТОВ “Арс-Юг” відповідно до господарських операцій з іншими субєктами господарювання. Таким чином, факт реальності зазначених господарських операцій та правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на прибуток та ПДВ за ними неможливо підтвердити.

Підсумовуючи вищевикладене, ДПІ вважає, що правочин щодо поставки товарів, укладений між ТОВ “ТД “Новий стиль” та ТОВ “Арс-Юг” у січні 2009 р., є нікчемним, таким, що не спрямований на настання реальних наслідків та досягнення розумної економічної мети, оскільки підтвердити його реальність неможливо. Натомість, діяльність ТОВ “Арс-Юг” спрямована виключно на надання податкової вигоди третім особам шляхом штучного формування податкового кредиту для них.

Представники позивача не погоджуються з висновками акту перевірки виходячи з наступного.

Так, між ТОВ “ТД “Новий Стиль”, ТОВ “Фірмовий комплекс “Корабел” та ТОВ “Арс-Юг” укладено договір підряду, відповідно до якого останній зобовязаний виконати за плату на виробничих потужностях ТОВ “Фірмовий комплекс “Корабел” роботи по виготовленню дверних полотен та комплектуючих до дверей, а ТОВ “ТД “Новий Стиль” зобовязано прийняти роботу та оплатити її. Висновок ДПІ про неможливість підтвердження зазначеної господарської операції ТОВ “ТД “Новий Стиль” з ТОВ “Арс-Юг” робиться не за наслідком перевірки контрагента, а на підставі інформації ліквідатора та інформації про визнання контрагента банкрутом значно пізніше, ніж відбулась господарська операція, податковий кредит за якою оспорюється. При цьому відповідач суперечить сам собі і до рангу первинних бухгалтерських документів відносить лист ліквідатора. Водночас, посадовими особами ДПІ не враховано той факт, що всі підтверджуючі документи зазначеної господарської операції наявні у позивача. Серед таких документів є: договір підряду, акт здавання-приймання робіт та податкова накладна, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Саме останній документ є підставою для включення до податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених платником податків за придбані товари (роботи, послуги). Стосовно висновку ДПІ про відсутність розумної економічної мети при укладенні правочину між ТОВ “ТД “Новий Стиль”та ТОВ “Арс-Юг”, представники позивача акцентують увагу на тій обставині, що виробництво дверей та комплектуючих дверей, торгівля ними є основною діяльністю позивача. Тому, укладення ТОВ “ТД “Новий Стиль” договору підряду щодо виробництва дверних полотен та комплектуючих до них з іншим субєктом господарської діяльності є цілком логічним та розумним, таким, що спрямоване на здійснення своєї основної статутної діяльності. Більше того, реальне виконання зазначеного правочину підтверджується податковими та видатковими накладними, відповідно до яких позивач реалізував поставлений йому від ТОВ “Арс-Юг” товар (дверні полотна та комплектуючі до них) іншим субєктам господарювання.

Щодо визнання договору підряду між ТОВ “ТД “Новий Стиль”та ТОВ “Арс-Юг” нікчемним та недійсним як такий, що не відповідає загальним вимогам дійсності правочинів та такий, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), представник позивача зазначає наступне. Так, у момент вчинення цього правочину сторони мали належну цивільну та податкову правосубєктність, і ТОВ “ТД “Новий Стиль”, і ТОВ “Арс-Юг” мали чинні свідоцтва платника ПДВ, їх волевиявлення було спрямоване на укладення та виконання договору підряду, правочин виконаний ними у повному обсязі, що підтверджується вищезгаданими документами. При цьому, посилається на правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену у інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, відповідно до суті якої визнання недійсними установчих документів та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не веде до недійсності угод, укладених таким платником до моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідних відомостей. Покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Більше того, зазначений договір підряду не може бути визнаний нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, оскільки не відповідає кваліфікаційним ознакам, встановленим для цього різновиду недійсного правочину ст. 228 ЦК України, які розтлумачив Пленум Верховного суду України у постанові № 9 від 06.11.2009. При цьому, для кваліфікації цього правочину необхідно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом такої вини може бути вирок суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним. Однак, такого доказу у ДПІ немає.

Підсумовуючи свої доводи, представники позивача зазначили, що відповідно до ст. 61 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини юридична відповідальність є індивідуальною, а тому платник податків не може відповідати за несвоєчасне виконання своїми контрагентами податкових обовязків. В тому числі, це не може впливати і на право платника на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат для визначення податку на прибуток.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали правову позицію, висловлену посадовими особами ДПІ у акті перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, обєктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

28.12.2010 посадовими особами ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ “Торговий дім “Новий Стиль” (код 34369867) щодо правових відносин з платником податків ТОВ “Арс-Юг” (код 36201149) за період з 01.02.2009 по 28.02.2009. За результатами перевірки складено акт № 5585/23-5/34369867, відповідно до якого встановлено порушення з боку ТОВ “ТД “Новий Стиль” вимог цивільного та податкового законодавства, а саме: 1). ст. 203, 215, 228, 236, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ “ТД “Новий Стиль” з постачальником ТОВ “Арс-Юг”, які визнані нікчемними та недійсними, а також п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2009 року в сумі 1229166,67 грн.; 2). ст. 202, 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ “ТД “Новий Стиль”з постачальником ТОВ “Арс-Юг”, які визнані нікчемними та недійсними, а також пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.1. та 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у лютому 2009 року у сумі 983333,33 грн. На підставі акту ДПІ прийнято остаточні податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 № 0000072301/0 та № 0000082301/0, якими позивачеві донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовано штрафні санкції. Позивач просить скасувати ці податкові повідомлення-рішення з урахування вже їх часткового скасування рішенням ДПА у Херсонській області.

Згідно із акту перевірки, суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до завищення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як обєкта оподаткування, а також неправомірне включення сум ПДВ, сплачених у звязку із зазначеними витратами, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобовязання з ПДВ. Тобто, для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність включення видатків, понесених ТОВ “ТД “Новий Стиль” у звязку із прийняттям результату робіт (виготовлених дверних полотен та комплектуючих виробів до них) у ТОВ “Арс-Юг”, до валових витрат, та правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у звязку із прийняттям зазначених результатів робіт, до податкового кредиту ТОВ “ТД “Новий Стиль” із ПДВ.

Оспорюваний податковий кредит з ПДВ та валові витрати для нарахування податку на прибуток позивач сформував у звязку із понесеними ним видатками на прийняття результатів робіт по виготовленню дверних полотен та комплектуючих виробів до них. Зазначені роботи проведені на підставі договору підряду від 05.01.2009 підрядником ТОВ “Арс-Юг” на виробничих потужностях виконавця ТОВ “Фірмовий промисловий комплекс “Корабел”.

Закони, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат та податкового кредиту, визначали наступні обставин.

Так, відповідно до Закону №334 платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Обєктом оподаткування встановлено прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у звязку із придбанням таких товарів. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи норми даної статті, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосубєктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Щодо податку на додану вартість, то він за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. Зокрема, відповідно до п. 1.3, ст. 1 Закону № 168, платником ПДВ є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Таким чином, при поставці товарів (робіт, послуг), що згідно із ст. 3 Закону №168 є обєктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обовязок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Стосовно податкової правосубєктності ТОВ “ТД “Новий Стиль” суд встановив, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрації юридичної особи позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 25.04.2006 за реєстраційним номером у ЄДР 14991070004005886. Згідно копії довідки головного управління статистики від 18.06.2010 видами діяльності ТОВ “ТД “Новий стиль”за КВЕД є: “51.90.0 Інші види оптової торгівлі”, “52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту”, “74.13.0 Дослідження конюктури ринку та виявлення суспільної думки”, “74.87.0 Надання інших комерційних послуг”, “45.21.1 Будівництво будівель”, “70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна”. Виходячи з цього, оптова та роздрібна торгівля, в тому числі такими товарами, як дверні полотна та комплектуючі вироби до них, є видом діяльності, який може здійснювати позивач. Стосовно статусу ТОВ “ТД “Новий Стиль” як платника ПДВ, він визнається обома сторонами, а тому в силу положень ч. 3, ст. 72 КАС України суд не витребовував документи, що його підтверджують. Таким чином, на момент укладення договору підряду від 05.01.2009 з ТОВ “Арс-Юг” ТОВ “ТД “Новий стиль” володіло належною податковою правосубєктністю, а саме: позивач був платником податку на прибуток та ПДВ, у звязку із чим мав право формувати податковий кредит з ПДВ та відповідні валові витрати.

Щодо правового статусу ТОВ “Арс-Юг”, під час судового засідання суд зобовязував позивача надати належним чином завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника ПДВ зазначеної юридичної особи. Однак, у звязку із тим, що відносини між ТОВ “ТД “Новий Стиль” та ТОВ “Арс-Юг” відбулись достатньо давно, позивач не зміг їх надати. Разом з цим, відповідно до акту перевірки та листа ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №4705/7/234-11 від 15.04.2010 року ТОВ “Арс-Юг” було юридичною особою, та в період часу з 17.11.2008 року по 28.08.2009 року було платником податку на додану вартість, а сому суд вважає правосубєктність ТОВ “Арс-Юг” як платника податку на прибуток та ПДВ встановленою. При цьому зазначає, що відповідно до листа ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №4705/7/234-11 від 15.04.2010 року ТОВ “Арс-Юг” (ст.3) проводило в т.ч. діяльність з виробництва меблів.

ДПІ в підтримку позиції стосовно відсутності у ТОВ “Арс-Юг” належної правосубєктності посилається на ті обставини, що ТОВ “Арс-Юг” визнано банкрутом відповідно до ухвали господарського суду, його свідоцтво платника ПДВ анульовано і за місцем державної реєстрації знайти дану юридичну особу неможливо. Щодо цього суд зазначає наступне. Так, відповідно до змісту акту перевірки, ухвала господарського суду, якою ТОВ “Арс-Юг” визнано банкрутом, датована 07.07.2009. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ “Арс-Юг” анульоване 17.11.2009. Тобто, ТОВ “Арс-Юг” втратило статус платника податку на прибуток та платника ПДВ вже після того, коли ним укладено договір підряду з ТОВ “ТД “Новий Стиль”. Незнаходження ТОВ “Арс-Юг” за місцем його державної реєстрації також не є тією обставиною, яка свідчить про відсутність його належної правосубєктності, оскільки такий факт встановлений вже після проходження тривалого періоду часу коли відбувались взаємовідносин між ТОВ “ТД “Новий Стиль” та ТОВ “Арс-Юг”. Доказів відсутності ТОВ “Арс-Юг”за місцем його державної реєстрації на момент укладення та виконання договору підряду від 05.01.2009 ДПІ не надано. Виходячи з цього, суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача та вважає встановленим факт належної податкової правосубєктності ТОВ “Арс-Юг” під час тривалості його взаємовідносин з ТОВ “ТД “Новий Стиль”. При цьому суд зазначає, що визнання юридичної особи банкрутом та анулювання її свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Під час судового розгляду справи позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано копії документів, що в силу Законів № 334 та № 168 є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підтверджують факти укладення договору підряду від 05.01.2009 між ТОВ “ТД “Новий Стиль”, ТОВ “Фірмовий комплекс “Корабел”та ТОВ “Арс-Юг”, а також його виконання сторонами у повному обсязі. Такими доказами є копії наступних документів: договору підряду від 05.01.2009; акт здавання-приймання виконаних робіт від 25.02.2009 між ТОВ “ТД “Новий Стиль”та ТОВ “Арс-Юг”; акт (російською мовою) сдачи-приемки работ (оказания услуг) № УОУ-000002 між ТОВ “ТД “Новий Стиль”та ТОВ “ФК “Корабел”; видаткова накладна № 11 від 01.02.2009 видана ТОВ “Арс-Юг”до ТОВ “ТД “Новий Стиль”на товар: дверні полотна та комплектуючі вироби до них на загальну суму 5900000,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 983333,33 грн.; податкова накладна № 15 від 01.02.2009 видана ТОВ “Арс-Юг” до ТОВ “ТД “Новий Стиль”на товар: дверні полотна та комплектуючі вироби до них на загальну суму 5900000,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 983333,33 грн.; розрахункових документів, що підтверджують факти оплати робіт по виготовленню дверних полотен та комплектуючих виробів до них: платіжні доручення № 122 від 09.02.2009, № 139 від 11.02.2009, №129 від 10.02.2009, від 27.02.2009 б/н, від 20.02.2009 б/н, від 11.02.2009 б/н, від 10.02.2009.

На запитання суду щодо того, чи враховувались предявлені позивачем документи під час складання висновків акту, чи правильно оформлені податкові накладні, видані від ТОВ “Арс-Юг” до ТОВ “ТД “Новий Стиль” представники відповідача конкретної відповіді не надали, пояснили, що висновки акту перевірки складались на підставі інформації, наданої ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва. Таким чином, достовірність документів, наданих позивачем як докази укладення та виконання договору підряду від 05.01.2009, ДПІ не оспорюється, жодних зауважень щодо їх належного оформлення у ДПІ не виникало. Зі свого боку, судом під час дослідження зазначених первинних документів не виявлено порушень правильності їх складання, вони оформлені відповідно до вимог закону, а тому мають враховуватись при визначенні податкових зобовязань платника податків.

Крім того, реальність здійснення господарської операції між ТОВ “ТД “Новий Стиль” та ТОВ “Арс-Юг” підтверджується фактами реалізації поставлених за цією операцією товарів (дверних полотен та комплектуючих виробів до них) іншим субєктам господарської діяльності. Так, позивачем у судове засідання надані копії наступних документів, що підтверджують зазначені обставини: видаткові накладні, видані ТОВ “ТД “Новий Стиль ”у звязку із продажем дверних полотен та комплектуючих виробів до них: ОСОБА_6 ТОВ № 82/000564 від 25.02.2009 на суму 127144,70 грн. у т. ч. ПДВ на суму 21190,78 грн.; ОСОБА_7 ЧП № 82/001254 від 02.02.2009 на суму 66290,00 грн. у т. ч. ПДв на суму 11048,33 грн., № 82/001744 від 02.02.2009 на суму 92605,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 15434,25 грн., № 82/001746 від 02.02.2009 на суму 18817,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3136,25 грн., № 82/004109 від 28.02.2009 на суму 19082,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3180,33 грн., № 82/003978 від 28.02.2009 на суму 90287,75 грн. у т. ч. ПДВ на суму 15047,96 грн., № 82/003879 від 28.02.2009 на суму 88099,70 грн. у т. ч. ПДВ на суму 14683,28 грн., № 82/004114 від 28.02.2009 на суму 19816,05 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3302,07 грн., № 82/003753 від 27.02.2009 на суму 208616,55 грн. у т. ч. ПДВ на суму 34769,42 грн., № 82/003536 від 25.02.2009 на суму 176517,70 грн. у т. ч. ПДВ на суму 29419,62 грн.; ВІСТА-ПЛЮС ПП № 82/002000 від 10.02.2009 на суму 72051,35 грн. у т. ч. ПДВ на суму 12008,56 грн., № 82/001816 від 10.02.2009 на суму 102122,70 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17020,45 грн., на суму 61380,95 грн. у т. ч. ПДВ на суму 10230,16 грн., № 82/003359 від 26.02.2009 на суму 50260,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 8376,70 грн., № 82/003617 від 26.02.2009 на суму 94664,35 грн. у т. ч. ПДВ на суму 15777,39 грн.; ТАКО-БУД ТОВ № 82/001314 від 04.02.2009 на суму 220298,55 грн. у т. ч. ПДВ на суму 36716,42 грн., № 82/003361 від 26.02.2009 на суму 181465,60 грн. у т. ч. ПДВ на суму 30244,27 грн.; Платан ПП № 82/000206 від 02.02.2009 на суму 3937,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 656,17 грн., № 82/001826 від 02.02.2009 на суму 27770,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4628,33 грн., № 82/002002 від 02.02.2009 на суму 10106,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 1684,42 грн., № 82/001984 від 02.02.2009 на суму 85632,45 грн. у т. ч. ПДВ на суму 14272,07 грн., № 82/001461 від 03.02.2009 на суму 22581,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3763,50 грн., № 82/001468 від 03.02.2009 на суму 16965,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 2827,50 грн., № 82/001996 від 02.02.2009 на суму 26404,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4400,70 грн., № 82/002103 від 03.02.2009 на суму 25974,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4329,00 грн., № 82/002177 від 04.02.2009 на суму 91555,45 грн. у т. ч. ПДВ на суму 15259,24 грн., № 82/001271 від 03.02.2009 на суму 39546,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 6591,00 грн., № 82/002193 від 04.02.2009 на суму 22746,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3791,00 грн., № 82/002230 від 04.02.2009 на суму 19120,75 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3186,79 грн., № 82/002297 від 05.02.2009 на суму 14879,60 грн. у т. ч. ПДВ на суму 2479,93 грн., на суму 49007,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 8167,92 грн., на суму 106415,15 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17735,86 грн., № 82/002544 від 07.02.2009 на суму 41718,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 6953,00 грн., № 82/002545 від 07.02.2009 на суму 21557,25 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3592,87 грн., № 82/002551 від 07.02.2009 на суму 55132,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9188,70 грн., № 82/002330 від 05.02.2009 на суму 66261,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 11043,50 грн., № 82/002546 від 07.02.2009 на суму 36882,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 6147,00 грн., № 82/002544 від 07.02.2009 на суму 41718,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 6953,0 грн., № 82/002747 від 10.02.2009 на суму 47737,80 грн. у т. ч. ПДВ на суму 7956,30 грн., № 82/002655 від 10.02.2009 на суму 25447,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4241,25 грн., № 82/002656 від 10.02.2009 на суму 97324,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 16220,75 грн., № 82/002754 від 10.02.2009 на суму 35651,90 грн. у т. ч. ПДВ на суму 5941,98 грн., № 82/002755 від 10.02.2009 на суму 53267,40 грн. у т. ч. ПДВ на суму 8877,90 грн.,№ 82/002969 від 12.02.2009 на суму 79639,70 грн. у т. ч. ПДВ на суму 13273,28 грн., № 82/002994 від 12.02.2009 на суму 24355,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4055,92 грн., № 82/003071 від 13.02.2009 на суму 32024,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 5337,42 грн., № 82/003154 від 14.02.2009 на суму 104221,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17370,17 грн., № 82/003151 від 14.02.2009 на суму 58311,25 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9718,54 грн., № 82/002268 від 13.02.2009 на суму 58435,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9739,17 грн., № 82/003205 від 18.02.2009 на суму 118908,60 грн. у т. ч. ПДВ на суму 19818,10 грн., № 82/003312 від 18.02.2009 на суму 127015,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 21169,17 грн., № 82/003316 від 18.02.2009 на суму 27451,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4575,17 грн., № 82/004139 від 28.02.2009 на суму 77274,80 грн. у т. ч. ПДВ на суму 12879,13 грн., № 82/003249 від 17.02.2009 на суму 29665,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4944,20 грн., № 82/003246 від 17.02.2009 на суму 56711,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9451,83 грн., № 82/003244 від 17.02.2009 на суму 46354,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 7725,67 грн., № 82/003248 від 17.02.2009 на суму 29051,60 грн., № 82/003190 від 17.02.2009 на суму 177855,30 грн. у т. ч. ПДВ на суму 29642,55 грн., № 82/003155 від 17.02.2009 на суму 32181,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 5363,50 грн., № 82/004142 від 28.02.2009 на суму 79691,25 грн. у т. ч. ПДВ на суму 13281,87 грн., № 82/003492 від 26.02.2009 на суму 83159,75 грн. у т. ч. ПДВ на суму 13859,96 грн., № 82/003785 від 26.02.2009 на суму 94664,35 грн. у т. ч. ПДВ на суму 15777,39 грн., № 82/003876 від 27.02.2009 на суму 132872,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 22145,33 грн.; Алиан ЧП № 82/004035 від 27.02.2009 на суму 24957,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4159,50 грн., № 82/003908 від 27.02.2009 на суму 106559,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17759,92 грн., № 82/003938 від 27.02.2009 на суму 43830,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 7305,00 грн.; Укрбізнес-Альянс ТОВ № 82/003215 від 27.02.2009 на суму 118976,35 грн. у т. ч. ПДВ на суму 19829,39 грн., № 82/0040235 від 27.02.2009 на суму 55619,40 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9269,90 грн.; ОСОБА_8 ФОП № 82/003607 від 28.02.2009 на суму 179790,60 грн. у т. ч. ПДВ на суму 29965,10 грн.,№ 82/003106 від 18.02.2009 на суму 70505,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 11750,87 грн., № 82/003083 від 18.02.2009 на суму 101813,60 грн. у т. ч. ПДВ на суму 16968,93 грн.; Аккад ТОВ ВКП № 82/002361 від 18.02.2009 на суму 138854,80 грн. у т. ч. ПДВ на суму 23142,47 грн.; Солід ТОВ № 82/002167 від 06.02.2009 на суму 50670,80 грн. у т. ч. ПДВ на суму 2912,00 грн., № 82/002169 від 06.02.2009 на суму 106587,05 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17764,51 грн., № 82/003077 від 17.02.2009 на суму 127269,90 грн. у т. ч. ПДВ на суму 21211,65 грн., № 82/003734 від 28.02.2009 на суму 105740,05 грн. у т. ч. ПДВ на суму 17623,34 грн.; ОСОБА_9 ФОП № 82/003210 від 18.02.2009 на суму 72355,79 грн. у т. ч. ПДВ на суму 12059,30 грн.; ФОП ОСОБА_10 № 82/002482 від 13.02.2009 на суму 53841,64 грн. у т. ч. ПДВ на суму 8973,61 грн., № 82/002734 від 13.02.2009 на суму 21303,40 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3550,57 грн.; ТОВ ТД “Сучасний дім”№ 82/001399 від 02.02.2009 на суму 155792,05 грн. у т. ч. ПДВ на суму 25965,34 грн., № 82/001897 від 02.02.2009 на суму 5999,00 грн. у т. ч. ПДВ на суму 999,83 грн., № 82/003061 від 19.02.2009 на суму 99007,40 грн. у т. ч. ПДВ на суму 16501,23 грн., № 82/003243 від 19.02.2009 на суму 40355,45 грн. у т. ч. ПДВ на суму 6725,91 грн.; Сокєр ТОВ на суму 33585,50 грн. у т. ч. ПДВ на суму 5597,58 грн., № 82/002923 від 12.02.2009 на суму 109908,45 грн. у т. ч. ПДВ на суму 18318,07 грн.; Ж. А. К. ТОВ № 82/003011 від 20.02.2009 на суму 62894,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 10482,37 грн.; Донбас-Бакалея 2002 ПП № 82/002648 від 11.02.2009 на суму 181670,20 грн. у т. ч. ПДВ на суму 30278,37 грн.; ЧП ОСОБА_4 № 82/002590 від 10.02.2009 на суму 23884,95 грн. у т. ч. ПДВ на суму 3980,82 грн.; ОСОБА_5 ФОП № 82/002392 від 10.02.2009 на суму 17438,65 грн. у т. ч. ПДВ на суму 2906,44 грн., № 82/002391 від 10.02.2009 на суму 27863,15 грн. у т. ч. ПДВ на суму 4643,86 грн.; ОСОБА_2 ФОП № 82/001414 від 05.02.2009 на суму 164887,75 грн. у т. ч. ПДВ на суму 2747,96 грн., № 82/001405 від 05.02.2009 на суму 57023,65 грн. у т. ч. ПДВ на суму 9503,94 грн.; ОСОБА_3 ФОП № 82/000785 від 05.02.2009 на суму 210020,55 грн. у т. ч. ПДВ на суму 35003,42 грн.; ОСОБА_16 № 82/001651 від 02.02.2009 на суму 55666,15 у т. ч. ПДВ на суму 9277,69 грн.

Щодо доводів ДПІ з приводу відсутності трудових ресурсів, основних фондів у ТОВ "Арс-Юг", яка могла б виконати вищезазначений обсяг поставки суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено, як вимогу для здійснення підприємницької діяльності наявності трудових ресурсів, основних фондів тощо. Поставку будь-якого товару може виконати одна особа, яка є посередником від виробника до кінцевого споживача, при цьому використовуючи трудові ресурси та транспорт інших субєктів господарювання.

Підсумовуючи вищевикладене, ТОВ “ТД “Новий Стиль” при укладанні та прийманні результатів робіт за договором підряду, датованим 05.01.2009, від ТОВ “Арс-Юг” діяло в межах своєї статутної діяльності, придбало результат робіт (дверні полотна та комплектуючі вироби до них) з метою використання їх у подальшій господарській діяльності, що виражається наступною реалізацію результатів таких робіт іншим субєктам господарської діяльності. Тобто, під час укладання договору підряду у позивача була наявна розумна економічна мета отримати вигоду від продажу товарів іншим субєктам господарювання, що вироблені в результаті замовлених робіт. При цьому, вказаний товар реалізований ТОВ “ТД “Новий Стиль” в межах розумного строку у той же місяць, у якому було прийнято виконання робіт по створенню товарів. Зазначені обставини підтверджені позивачем, що свідчить про реальність господарської операції між ТОВ “ТД “Новий Стиль”та ТОВ “Арс-Юг”. До того ж, дані юридичні особи на момент укладення договору підряду володіли належною податковою правосубєктністю, ними оформлено всі належні первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, що дає право позивачеві відповідно до Законів № 334 та № 168 право на формування валових витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ у звязку із видатками, понесеними ним за таким договором підряду.

Також відповідно до акту перевірки (ст.4) згідно бази даних АІС «Податковий кредит» при опрацюванні відхилень встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту ТОВ ТД «Новий стиль» та його контрагентів, не встановлено відхилення з ТОВ «Арс-Юг». Тобто ТОВ «Арс-Юг» в деклараціях з ПДВ відобразило податкові зобовязання, які виникли внаслідок реалізації товару позивачу.

При цьому, суд не погоджується з твердженням ДПІ у акті перевірки (арк. 5-6) про те, що оскільки податковий кредит ТОВ “Арс-Юг”, як правило, сформовано за рахунок постачальників, які декларують відсутність оподатковуваних операцій у відповідних звітних періодах та не відображають в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, будь-які фінансово-господарські взаємовідносини з платником податків ТОВ “Арс-Юг”, можна дійти висновку щодо неправомірності формування ТОВ “Арс-Юг” податкового кредиту за всі перевіряємі періоди. Так, відповідно до загальної теорії права, будь-яке правопорушення має юридичний склад (субєкт, обєкт, субєктивну та обєктивну сторони), наявність всіх складових якого повинна доказуватись під час встановлення кожного факту порушення вимог законодавства, в тому числі і податкового. Виходячи з цього, суд вважає неправомірним застосування підходу у доказуванні правопорушень, відповідно до якого наявність порушень у взаємовідносинах одного субєкта з іншим автоматично свідчить про порушення вимог закону у взаємовідносинах цих субєктів з іншими особами, а також наявність порушень в інших періодах часу.

Не погоджується суд і з доводами відповідача щодо діяльності ТОВ “Арс-Юг” виключно з метою формування податкової вигоди для інших субєктів господарювання. Тобто, посадові особи ДПІ мають на увазі, що зазначена юридична особа є фіктивною, оскільки створена та діє для здійснення виключно незаконної діяльності без мети провадження господарської діяльності. Разом з тим, відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України передбачено підстави для звернення до суду щодо припинення юридичної особи, яка є фіктивною, ст. 205 Кримінального кодексу України встановлено кримінальну відповідальність за здійснення фіктивного підприємництва. Виходячи з цього, чинне законодавство України містить підстави та порядок визнання юридичної особи фіктивною та її подальше припинення у звязку з цим. Однак, ДПІ не надало рішення суду, відповідно до якого ТОВ “Арс-Юг” визнано фіктивним підприємством, вироку у кримінальній справі, відповідно до якого визнано винними фізичних осіб щодо створення фіктивного підприємства ТОВ “Арс-Юг”. Натомість, у акті перевірки (арк. 5) є посилання на ухвалу господарського суду про визнання ТОВ “Арс-Юг” банкрутом. Тобто, зазначену юридичну особу припинено не у звязку із наявністю ознак фіктивності, а у звязку із неспроможністю виконувати підприємством у подальшому своєчасно свої зобовязання. Виходячи з цього, доводи ДПІ щодо спрямованості діяльності ТОВ "Арс-Юг" виключно на формування податкової вигоди для третіх осіб є необґрунтованими.

Щодо нікчемності угоди між позивачем ТОВ “Арс-Юг”, суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки (арк.. 7-8) та пояснень представників ДПІ договір підряду від 05.01.2009 на виконання робіт щодо створення дверних полотен та комплектуючих виробів до них, який укладений між позивачем та ТОВ “Арс-Юг”, є нікчемним у звязку з тим, що він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним. Крім того, зазначений правочин визнано таким, що в силу ст. 228 ЦК України є нікчемним, оскільки завідомо суперечить інтересам держави, суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Згідно ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Тобто для констатації факту того, що правочин є недійсним внаслідок його нікчемності не потрібно рішення суду, так як є норма, яка це встановлює, а для констатації факту недійсності правочину, з інших підстав (крім нікчемності) потрібне окреме рішення суду.

Отже доводи ДПІ в частині визнання зазначених договорів нікчемним, у звязку з не спрямуванням їх на реальне настання правових наслідків не обґрунтовуються законом, так як з цих підстав договір може бути визнаний недійсним виключно за рішенням суду. Того рішення суду немає.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції зі змінами від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин, який ймовірно відповідає зазначеним критеріям не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже констатація в актах перевірки факту того, що правочин між зазначеними субєктами господарювання не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Виключно суд може визнати його недійсним.

Верховним Судом України в своїх постановах було викладено правову позицію відповідно до якої правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається. Щодо цього суд зазначає наступне. На час постановлення зазначених постанов правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у звязку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним.

Відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ДПІ не надала суду доказів, які б підтверджували, що визнаний нею нікчемним договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Щодо незаконного заволодіння майна держави, суд не вважає, що несплата платником податків свідчить про заволодіння ним майном держави. Так, термін “заволодіння” походить від галузі кримінального права. Для підтвердження факту заволодіння особою майном, необхідне рішення суду яке набрало законної сили (вирок про кримінальній справі, постанова по КУпАП), чого немає в наявності у ДПІ. За таких обставин, договір між вищезазначеними субєктами господарювання не є таким, що порушує публічний порядок, а отже не є нікчемним.

Виходячи з цього, суд вважає, що ДПІ немала законних підстав збільшувати позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток керуючись нікчемністю договору підряду, який укладений між позивачем та ТОВ “Арс-Юг”.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що доводи ДПІ, якими обґрунтовано порушення податкового законодавства позивачем, ґрунтуються виключно на інформації, наданої ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, а також на припущеннях щодо фіктивності діяльності контрагента позивача ТОВ “Арс-Юг”, яка не доведена у встановленому законом порядку. При цьому, можливе невиконання ТОВ “Арс-Юг” своїх податкових зобовязань по сплаті податку на прибуток та ПДВ вважається ДПІ фактом, що впливає на право ТОВ “ТД “Новий Стиль” формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ у звязку із видатками, понесеними на оплату вартості робіт, виконаних ТОВ “Арс-Юг”. У звязку з цим суд вказує на положення п.10.2 ст.10 Закону №168, яким встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. За таких обставин суд вважає, що обовязки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету то саме він має за це відповідати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ “ТД “Новий Стиль” вимог Законів №168 та № 334 та про правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.01.2011 № 0000072301/0 та 0000082301/0.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Новий Стиль” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2011 № 0000072301/0 та 0000082301/0 підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 13.01.2011 року, №0000072301/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 13.01.2011 року, №0000082301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль" документально підтвердженні судові витрати, а саме розмір судового збору у сумі 6 (шість) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 серпня 2011 р.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 8.2.6