Рішення № 17704048, 22.07.2011, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2-1130/11

Рішення

Іменем України

22 липня 2011 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

при секретарі Дасюк Н. В., Страшна Т. П.

з участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Борзак Л.А., Ситенок Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про стягнення середнього заробітку,-

В с т а н о в и в:

16.05.2011 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про стягнення 1449 грн. 65 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.1-2). Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.03.2011 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі змінами в організації виробництва та праці. При звільненні, всупереч ст. 116 КЗпП України, не проведено повного розрахунку при звільненні. Зазначає, що згідно ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що становить за період з 09.03.2011 року по 22.03.2011 року в сумі 1 449 грн 65 коп.

У ході судового розгляду позивач збільшила позовні вимоги (а.с.38), просила стягнути з відповідача 1 977 грн 60 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до фактичного розрахунку, при цьому посилалась на обставини, викладені в позові. Зазначила, що її звільнення було заплановано, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову (а.с.14-15).

Вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши представлені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1 працювала у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на посаді заступника начальника. Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області, ОСОБА_1 з 09.03.2011 року звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у звязку зі змінами в організації виробництва та праці (а.с.3-4).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (а.с.30-36, 60), у день звільнення 09.03.2011 року ОСОБА_1 було виплачено лише 689 грн. 68 коп. вихідної допомоги. Розрахунок по заробітній платі в сумі 6068 грн. 05 коп. та по лікарняним в сумі 2147 грн. 04 коп проведено 14.03.2011 року, розрахунок по останнім лікарняним в сумі 801 грн 93 коп. проведено лише 21.03.2011 року.

Згідно положень ст. 117 КЗпП України та з врахуванням розяснень, викладених в частині 1 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього кодексу, підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Суд вважає необґрунтованими твердження представників відповідача щодо відсутності вини щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Крім того, відповідно до положень Постанови КМУ від 6 травня 2001 р. № 439 «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації», згідно з яким роботодавець виплачує суму лікарняних за всі робочі дні хвороби, але при цьому: витрати на оплату робочих днів, що припадають на перші 5 днів непрацездатності, роботодавець відносить на валові витрати згідно з положеннями пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону про податок на прибуток; витрати на оплату всіх інших робочих днів непрацездатності компенсуються роботодавцеві Фондом соціального страхування. Компенсація здійснюється шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок роботодавця або шляхом зменшення роботодавцем зобовязань за внесками до Фонду соціального страхування.

За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідач порушив права позивача на своєчасне отримання розрахунку, а отже середній заробіток підлягає стягненню з відповідача, що передбачено ст.117 КЗпП України.

Як вбачається з наданої Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області довідки № 04-10 від 21.06.2011 року (а.с. 29), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 164 грн. 80 коп.

Згідно п.8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Часом затримки розрахунку з позивачем є період з 09.03.2011 року по 21.03.2011 року, який має 9 робочих дні, середній заробіток складає 164 грн. 80 коп. х 9 = 1 483 грн. 20 коп.(без врахування обовязкових платежів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, зокрема: 120 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи та 51 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 57-61, 88, 208, 209, 214, 215, 218, 292 ЦПК України, КЗпП України, враховуючи розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „ Про практику розгляду судами законодавства про оплату праці”, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1 483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без врахування обовязкових платежів).

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи (одержувач державний бюджет м.Чернігова, Банк ГУДКУ у Чернігівській області р/р 31214259700002, код ЄДРПОУ одержувача 22825965, МФО одержувача 853592 ).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Н. В. Маслюк