Постанова № 17702779, 19.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року 15 год. 56 хв. Справа № 2а-0870/4585/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі Ширшові А.А.

за участю представників

від позивача: Чулой І.С., Рейшер А.О.

від відповідача: Вовк Д.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000490801/0 від 12.07.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (далі ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі», відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000490801/0 від 12.07.2010 року, посилаючись на те, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.7.3 ст.7, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» шляхом не застосування до заробітної плати працюючих на підприємстві нерезидентів ставку податку у розмірі 30 % є необґрунтованим та такими, що суперечить податковому законодавству. Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до п.п.1.20.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV, фізична особа-резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Фізичні особи, вказані в акті, працюють в ВАТ «Запоріжсталь» на робочих посадах, їх факт постійного проживання в Україні підтверджується табельним обліком. Крім того, усі працівники мають дозвіл на проживання в Україні, постійну адресу проживання, за якою вони зареєстровані. Тому вказані в акті іноземці для цілей оподаткування в межах Закону про ПДФО є резидентами України. Крім того, вимогу податкового органу щодо обовязкового виконання наказу ДПА України від 05.10.2004 року №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу» та необхідністю отримання повідомлення/довідки, позивач вважає необґрунтованим, оскільки даний Порядок не є нормативно-правовим актом і жодне з положення Закону не зобовязує іноземців подавати заяву до податкового органу, а наявність або відсутність повідомлення не впливає на порядок оподаткування доходів іноземців. Таким чином, висновки податкового органу є не обґрунтованими, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те. що висновки в акті перевірки є законними та обґрунтованими, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено наступне.

В період 05.05.2010 року по 17.06.2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акту від 30.06.2010 року №376/08-01/00191230.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 130 Акту) перевіркою встановлено порушення п.7.3 ст.7, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за квітень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року на суму 37325 грн. 45 коп. А саме, на ВАТ «Запоріжсталь» працюють нерезиденти, заробітну плату яких оподатковували за ставкою 15% як резидентам України.

В ході перевірки був направлений лист до Запорізького обласного центру зайнятості від 17.05.2010 року №4247/10/08-08 про надання інформації стосовно громадян-нерезидентів, які були працевлаштовані на ВАТ «Запоріжсталь», на що була отримана відповідь від 19.05.2010 року №1054/11, що дозволи на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в порядку, встановленому Постановою Кабінету міністрів України від 08.04.2009 року №322, ВАТ «Запоріжсталь» не видавалися.

Крім того, податковий орган в акті перевірки зазначає, що фізична особа-іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус. Для цього фізичній особі-іноземця необхідно подати письмову заяву до податкового органу за місцем проживання в Україні з проханням вважати її резидентом для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Статус резидента України іноземців чи особи без громадянства набувають з податкового періоду, в якому податковим органом видано повідомлення/довідка, передбачена наказом ДПА України від 05.10.2004 року №581 «Про затвердження примірних форм Заяв фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу».

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом 12.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000490901/0, яким ВАТ «Запоріжсталь» визначено суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 111976 грн. 35 коп., в тому числі основного платежу - 37325 грн. 45 коп., фінансових санкцій 74650 грн. 90 коп.

З висновком податкового органу щодо встановленого порушення суд не погоджується виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізичною особою-резидентом вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Таким чином, відповідно до вимог вказаного Закону однією з основних підстав для доведення фізичною особою свого резидентського статусу є підтвердження того, що особа має місце постійного проживання на Україні.

Законодавчим актом, який визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземців і осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і встановлює порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом і виїздом з України, є Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.94 р. № 3929-XII (зі змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 7 цього Закону іноземці, які займаються в Україні підприємницькою діяльністю, мають такі самі права й обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України та законів України.

Щодо одержання та застосування іноземцями (нерезидентами) ідентифікаційних номерів, то відповідно до Закону «Про Державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.94 р. № 320/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб платників податків є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Нацбанку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі:

виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

укладання цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

відкриття рахунків в установах банків.

Таким чином, нерезидент, який прибув на територію України з намірами одержання доходу чи відкриття рахунків в установах банків, повинен одержати ідентифікаційний номер з Державного реєстру. Такий самий обов'язок є в нього і в разі, коли він має об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством (міжнародним або України), і зобов'язаний сплачувати податки та інші обов'язкові платежі щодо них.

Згідно зі ст. 5 Закону № 320/94-ВР реєстрація фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться органами державної податкової служби за місцем постійного проживання громадянина, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Підставою для такої реєстрації є облікова картка фізичної особи платника податків за формою № 1ДФ, яка повинна бути підписана платником податку, тобто нерезидентом.

На виконання Закону № 320/94-ВР розроблено Положення про картку фізичної особи, зареєстроване наказом ДПА України «Про затвердження Положення про картку фізичної особи платника податків» від 27.01.98 р. № 43 за (текстом Положення № 43), пп. 2.4 п. 2 якого визначено, що видача картки іноземним громадянам здійснюється після виконання вимог Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 29.12.95 р. № 1074 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пп. 2.5 п. 2 Положення № 43 іноземні громадяни реєструються і одержують картку в державних податкових адміністраціях в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі при пред'явленні паспорта.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що на ВАТ «Запоріжсталь» працювали наступні іноземці: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відносно підтвердження фізичними особами-іноземцями свого постійного місця проживання, то позивачем були надані Посвідки на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, які видані відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Запорізькій області на підставі Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р. № 2491-III, із змінами та доповненнями (копії документів зберігаються в бухгалтерії підприємства).

Порядок в'їзду іммігрантів в Україну та видачі посвідки на постійне проживання встановлений статтею 11 Закону України «Про імміграцію».

Так, вказаною нормою Закону встановлено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що на підставі посвідок на постійне проживання, які надані фізичними особами-іноземцями, можна стверджувати про резидентський статус таких осіб для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Окрім того, всі фізичні особи-іноземці працюють на підприємстві на підставі безстрокових трудових договорів (контрактів), при цьому місце роботи на нашому підприємстві є постійним їх місцем роботи, таким чином, виконується ще одна умова для підтвердження резидентського статусу фізичними особами-іноземцями. А саме, такі фізичні особи перебувають в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Разом з тим, звертаємо увагу на положення п. 1.14 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідно до якого місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника вважаються "податковою адресою".

Отже, для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб місце постійного проживання є місцем податкової реєстрації фізичної особи як платника податків.

Порядок реєстрації фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів встановлений ст. 5 закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22.12.1994 p. № 320/94-ВР, із змінами та доповненнями.

Так, відповідно до ст. 5 вказаного Закону реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників. * Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі-платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової І інспекції за місцем проживання фізичної особи. Податкова інспекція за місцем проживання фізичної особи повідомляється таку особа про одержання ідентифікаційного номеру Довідкою. Таким чином, Довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру є документом, що підтверджує податкову реєстрацію фізичних осіб за місцем їх постійного проживання.

Всі фізичні особи-іноземці, що працюють на підприємстві мають ідентифікаційний номер, тобто пройшли податкову реєстрацію за місцем їх постійного проживання.

Крім того, в матеріалах справи наявні Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу, відповідно до яких вказаним іноземцям надано статуси резидентів України.

З урахуванням положення п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» суд вважає, що податкова реєстрація фізичних осіб-іноземців та наявність Довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів є додатковим підтвердженням резидентського статусу таких фізичний осіб.

На підставі вищенаведеного встановлено, що фізичними особами-іноземцями надано достатньо доказів їх резидентського статусу для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб, на підставі чого підприємством застосовувалася ставка податку в розмірі 15 відсотків до заробітної плати таких осіб-іноземців.

Таким чином, твердження податкової інспекції щодо порушення підприємством п. 7.3 ст. 7, абзацу першого пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п. 16.2, пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 «Про податок з доходів фізичних осіб» є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо посилання податкової інспекції на наказ ДПАУ від 05.10.2004 р. № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу» при визначені резидентського статусу, то суд зазначає наступне. Насамперед пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким встановлено порядок визначення резидентського статусу фізичної особи, не посилається на вищезазначений наказ ДПА України.

Окрім того, форми зазначених заяв та повідомлення є примірними (зразковими) формами, тобто не є обовязковими до виконання, у звязку з тим, що даний Порядок не зареєстрований Міністерством юстиції. З цього питання Міністерством юстиції України видано листи від 31.12.2009 р. № 2336-09-24 та від 11.01.2010 г. № 19485-0-33-09-20, в яких пропонується ДПАУ скасувати зазначений наказ, розробити в межах повноважень відповідний нормативно-правовий акт із зазначеного питання, узгодити його із заінтересованими органами та подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції у встановленому законодавством порядку.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки щодо виявлених порушень, не підтверджені належними доказами, а податкове повідомлення-рішення №0000490801/0 від 12.07.2010 року винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000490801/0 від 12.07.2010 року винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч. 3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 28 липня 2011 року.

Суддя М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі 28 липня 2011 року