Постанова № 17700644, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2011 р. (13:26) Справа №2а-467/11/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача ОСОБА_1, головний бухгалтер, дов.№001/3 від 10.01.2011р., ОСОБА_2, начальникюр.відділу, дов.№001/12 від 30.09.2010р.,

відповідача Феодосійської МДПІ ОСОБА_4, заступник начальника відділу, дов.№5 від 17.06.2010р., ОСОБА_5, начальник відділу, дов.№16 від 09.03.2011р., , ОСОБА_6, заступник начальника, дов.№43 від 22.02.2011р.,

відповідача ГУ ДКУ в АР Крим ОСОБА_7, головний спеціаліст, дов.№11.0-27/04 від 04.01.2011р., ОСОБА_8., головний спеціаліст, дов.№11.0-27/03 від 01.01.2011р., ОСОБА_9, дов.№11.0-27/174 від 16.05.2011р.,

прокурора Афанасенко К.В., прокурор відділу прокуратури АР Крим, посвідчення №10040, Єрьоменко А.М., старший прокурор відділу прокуратури АР Крим, посвідчення №11118,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом позовомВідкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м.Феодосія,

до відповідачів:

Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Феодосія,

Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, м.Сімферополь

за участю Прокуратури АР Крим

простягнення 1661740,00 грн.,

Обставини справи:Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовомдо Феодосійської МДПІ та Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання неправомірними дійподатковоїінспекції щодо ненадання висновків про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010р. на загальну суму 1661740,00 грн. та про стягнення з Державного бюджету України сумибюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1661740,00грн. у формі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковою інспекцією безпідставно не надано висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010р. на загальну суму 1661740,00 грн., оскільки за даними перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування підтверджено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010р. у сумі 1616379,00 грн. Разом з тим, неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 45361,00 грн. з мотивів відсутності матеріалів зустрічних перевірок є безпідставною, оскільки відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податків на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від факту надходження матеріалів зустрічних перевірок контрагентів.

Заявою (т. 1 а.с.213) позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати неправомірною бездіяльність податкової щодо ненадання висновків про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010р. на загальну суму 1661740,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1661740,00 грн. у формі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Заявою (т.2 а.с.179-180) позивач повторно уточнив позовні вимоги та просить стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1661740,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2011р. адміністративний позов в частині визнання неправомірною бездіяльностіФеодосійської МДПІщодо ненадання висновків про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень 2010р. на загальну суму 1661740,00 грн., залишено без розгляду у звязку з відкликанням.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов в частині відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Відповідач Феодосійська МДПІ проти задоволення позову заперечує. У запереченнях на адміністративний позов зазначає, що за результатами перевірки дійсно підтверджено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р. у розмірі 1616379,00 грн., при цьому податковий кредит позивача складається із сум податку сплачених постачальниками за рахунок коштів отриманих від Державної компанії з експорту і імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», який є комісіонером за договором комісії USE-16.4-400-D/K-08 від 22.12.2008р. та зобовязується від імені комітента (ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море») укласти з зовнішньоекономічний контракт із замовником (Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного управління Озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю) щодо суднобудування кораблів. Разом з тим, з метою протидії факту незаконного відшкодування ПДВ з бюджету податковою інспекцією прийнято рішення про зупинення відшкодування позивачу до моменту оформлення ВМД, оскільки тільки після фактичного перетину товарами кордону України комітентом (власником товару) визначаються податкові зобовязання за нульовою ставкою податку на додану вартість. Суму бюджетного відшкодування в розмірі 45361,00 грн. неможливо підтвердити по основним постачальникам внаслідок відсутності результатів перевірок постачальників.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в АР Крим проти задоволення позову заперечує. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, доведеної Державною податковою службою, Державна казначейська служба перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку.

Листом вих.№05/1-4966-11 від 25.02.2011р. Прокуратура АР Крим повідомила про вступ представника прокуратури АР Крим в процес у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши думку прокурора, пояснення представниківсторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» є юридичною особою, ідентифікаційний код 14309008, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Феодосійський МДПІ.

Позивачем надіслані відповідачу Декларація з податку на додану вартість за вересень 2010р. (т. 1 а.с.80-81), разом з якою надана заява про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1 а.с.89), відповідно до якої позивач просить перерахувати на його поточний рахунок визначену у податковій декларації суму бюджетного відшкодування в розмірі 2328666,00 грн. Декларація має відмітку ознаки підприємства суднобудування.

В період з 03.11.2010р. по 23.11.2010р. Феодосійською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувався в період вересень 2010р., за результатами якої складено Акт №1835/23-4/14309008 від 13.12.2011р.

Відповідно до висновків вищезазначеного акту перевірки підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010р. у сумі 1616379,00 грн., не підтверджено (завищено) заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р. на суму 666926,00 грн. та не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010р. в розмірі 45361,00 грн., у звязку з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок по постачальникам, по яким сформовано податковий кредит за період, що перевірявся.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «субєкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю субєкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого субєкта, який є учасником спору.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Враховуючи зазначене, позивач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із здійсненням повноважень позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Поставкою товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунківрегламентувалися пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.(п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.6 «Особливі правила для підприємств суднобудування і літакобудування» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація України №166 від 30.05.1997р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованих у порядку, передбаченому в підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7Закону, таким підприємствам відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку, у порядку і строки, передбачені у пункті 7.7 статті 7 Закону. При цьому сума, відображена в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного податкового періоду зазначених підприємств, переноситься до рядка 23.1 податкової декларації цього самого звітного періоду.

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у загальновстановленому порядку.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону №168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджетуВідповідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст.7 Закону№168 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, визначалися Законом України «Про податок на додану вартість», яким і повинна була керуватися податкова при відшкодуванні сум ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Сума податку на додану вартістьв розмірі 1616379,00 грн.за вересень 2010 року, яка підлягає відшкодуванню, підтверджена вищезазначеною перевіркою відповідача Феодосійською МДПІ, однак відшкодування зазначеної суми не здійснено, бюджетна заборгованість по декларації за вересень 2010 року з податку на додану вартість, що підтверджена відповідачем складає 1616379,00 грн., у звязку з чим відсутні підстави для відмови у наданні відповідачем бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1616379,00грн. за вересень 2010р.

Щодо суми бюджетного відшкодування в розмірі 45361,00 грн., неможливість підтвердження якої податкова повязує з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок, суд виходить з наступного.

Згідно письмових пояснень податкової до акту перевірки, (т. 2 а.с.51), до суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування, включені суми в загальному розмірі 45361,00 грн. по наступним контрагентам:

-ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера» в розмірі 6320,00 грн.;

-ТОВ «Українська компанія «Альфа-Метал» в розмірі 33450,00 грн.;

-ТОВ «СПС Компані» в розмірі 5591,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, товари (роботи), придбані позивачем відповідно до низки угод, укладених між позивачем та контрагентами: ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера», ТОВ «Українська компанія «Альфа-Метал», ТОВ «СПС Компані», що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: господарськими договорами, актами прийнятих виконаних робіт, рахунками, видатковими і товарними накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами та податковими накладними, звітами комісіонера (т. 1а.с. 132-212, т. 1 а.с.228-т.2 а.с.43).

У звязку виконанням вищезазначених господарських зобовязань контрагентами позивача видані наступні податкові накладні:

1.ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера»:

§№441 від 29.09.2010р. на суму 37920,00 грн. в т.ч. ПДВ 6320,00 грн.

2.ТОВ «СПС Компані»:

§№21047 від 01.09.2010р. на суму 24075,00 грн. в т.ч. ПДВ 4012,50 грн.;

§№21070 від 16.09.2010р. на суму 25704,00 грн. в т.ч. ПДВ 4284,00 грн.;

§Розрахунок №9/21043 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 10.08.2010р. №21043 на суму -16231,27 грн. в т.ч. ПДВ -2705,21 грн.

3.ТОВ «Українська компанія «Альфа-Метал»:

§№51 від 03.09.2010р. на суму 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 66,67 грн.;

§№52 від 03.09.2010р. на суму 487,92 грн. в т.ч. ПДВ 81,32 грн.;

§№53 від 03.09.2010р. на суму 34184,14 грн. в т.ч. ПДВ 5697,36 грн.;

§№54 від 07.09.2010р. на суму 400 грн. в т.ч. ПДВ 66,67 грн.;

§№55 від 07.09.2010р. на суму 1308,00 грн. в т.ч. ПДВ 218,00 грн.;

§№56 від 07.09.2010р. на суму 1010,00 грн. в т.ч. ПДВ 168,33 грн.;

§№58 від 07.09.2010р. на суму 35254,24 грн. в т.ч. ПДВ 5875,71 грн.;

§№59 від 13.09.2010р. на суму 800,00 грн. в т.ч. ПДВ 133,33 грн.;

§№60 від 13.09.2010р. на суму 85983,04 грн. в т.ч. ПДВ 14330,51 грн.;

§№61 від 14.09.2010р. на суму 12,60 грн. в т.ч. ПДВ 2,10 грн.;

§№62 від 14.09.2010р. на суму 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 66,67 грн.;

§№64 від 14.09.2010р. на суму 1010,00 грн. в т.ч. ПДВ 168,33 грн.;

§№65 від 14.09.2010р. на суму 39450,35 грн. в т.ч. ПДВ 6575,06 грн..

При цьому перевіркою підтверджено факти поставки та сплати вартості поставленого товару (послуг), проте внаслідок відсутності результатів зустрічних перевірок постачальників, податковою надано висновок про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 45361,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відносився і Закон України «Про податок на додану вартість».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративний судом України у Довідці про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобовязань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, на момент вирішення спору від ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя, ДПІ в м.Сімферополі АР Крим та Дніпровської МДПІ Дніпропетровської області надійшли відповідні довідки (т.2 а.с.158-162) про відсутність розбіжностей субєктів господарювання (ВАТ «Севастопольське підприємство «Ера», ТОВ «Українська компанія «Альфа-Метал», ТОВ «СПС Компані») з відомостями, отриманими від ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море».

Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Аналогічні приписи містить також Податковий кодекс України, зокрема пункт 200.13 статті 200, згідно з якою на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги засновані на чинному законодавстві України про оподаткування, повністю підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 28.07.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено та підписано 02.08.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 14010200, р/р № 31114030700024, код ЄДРПОУ 34740749, банк Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників,1; р/р № 26040002030463 в АТ «Місто Банк», МФО 328760; ЄДРПОУ 14309008) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1661740,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»(98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників,1)судовий збір у розмірі 1700,00грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.