Постанова № 17700500, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2011 р. Справа №2а-5149/11/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопської об’єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Відкритого акціонерного товариства «Полівтор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продеко» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 6973\10\10-0,

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 7 від 10.01.2011 року,

                                         В С Т А Н О В И В:

Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з позовом, уточнивши вимоги якого просить суд стягнути з ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Торговий дім «Продеко» в дохід держави суму, одержану за укладеним між цими підприємствами договором № ПР-2505\01 від 25.02.2009 року у розмірі 128625 гривень, в тому числі ПДВ – 21437,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковою інспекцією була здійснена планова виїзна перевірка ВАТ «Полівтор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. Цією перевіркою було встановлено, що підприємство в перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Торговий дім «Продеко», а саме: 25.02.2009 року між ними був укладений договір на суму 128625 гривень. Проте, відповідно до інформації, що надійшла від ДПІ Вишгородського району Київської області, ТОВ «Торговий дім «Продеко» станом на 29.10.2010 року має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, не встановлено наявності в нього складських приміщень, виробничих потужностей, автотранспорту та на підприємстві працює лише одна людина, а тому фактичне здійснення між цими підприємствами господарської діяльності було неможливим. Таким чином, укладений між відповідачами 25.02.2009 року договір є нікчемним, не був спрямований на реальне настання наслідків, а тому порушує публічний порядок та інтереси держави.

Представник відповідача ВАТ «Полівтор» позовні вимоги не визнав, мотивуючі заперечення тим, що між підприємствами було укладено договір на виконання посередницьких послуг та він реально відбувся, що підтверджується всіма необхідними первинними документами, які підтверджують факт передачі та оплати послуг за укладеним договором. Вважає посилання позивача на лист ДПІ у Вишгородському районі Київської області необґрунтованими, оскільки інформація в цьому листі стосовно їх контрагента викладена станом на 29.10.2010 року, тоді як договір між ними був укладений значно раніше. Вважає, що будь-які ознаки нікчемності укладеного договору відсутні, а отже підстав для застосування позивачем наслідків нікчемності правочину не має.

Представник відповідача ТОВ «Торговий дім «Продеко» в судове засідання не з’явився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки у податкової служби взагалі відсутні повноваження щодо складання актів, на підставі яких визнаються нікчемними правочини, вчинені суб’єктами господарювання. Також зазначив, що підприємство знаходиться за своєю зареєстрованою юридичною адресою, періодично звертається до державного реєстратора з метою підтвердження відомостей про юридичну особу та жодних відомостей щодо відсутності підприємства за місцезнаходженням в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не має.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Полівтор» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку платників податку в Красноперекопській Державній податковій інспекції з 06 червня 1996 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість від 30 липня 1997 року. Видами діяльності підприємства в тому числі є: виробництво пластмас у первинних формах; виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас (а.с. 86-89).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продеко» з 18.08.2008 року зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відповідним свідоцтвом та видами його діяльності, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України в тому числі є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших комерційних послуг (а.с. 38, 39).

Красноперекопською об’єднаною Державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Полівтор» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої був складений акт № 1491\23-0\00426408 від 15.11.2010 року (а.с. 6-9).

Перевіркою, зокрема, було встановлене порушення ведення ВАТ «Полівтор» податкового обліку, яке виразилось в укладенні фіктивної угоди з ТОВ «Торговий дім «Продеко», а саме: договору на виконання посередницьких послуг від 25.02.2009 року на суму 128625 гривень, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 21437,50 гривень.

До висновку щодо фіктивності укладеної між цими підприємствами угоди податкова інспекція дійшла внаслідок надходження інформації ДПІ у Вишгородському районі стосовно ТОВ «Торговий дім «Продеко», відповідно до якої посадові особи підприємства за юридичною адресою не знаходяться. Станом на 29.10.2010 року ТОВ «Торговий дім «Продеко» має стан платника «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; директором, засновником та бухгалтером є одна особа; складські приміщення у підприємства не встановлено, виробничі потужності відсутні, автотранспорт на підприємстві не значиться; на підприємстві працює одна особа (а.с. 4).

На підставі цієї інформації податковою інспекцією при проведенні перевірки ВАТ «Полівтор» був зроблений висновок, що ТОВ «Торговий дім «Продеко» не могло йому поставити послуги за договором від 25.02.2009 року, а ВАТ «Полівтор» відповідно не могло їх прийняти, тобто фактично господарська діяльність між цими підприємствами була відсутня, а укладений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 Господарського Кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин, згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач вважає, що договір, укладений між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Торговий дім «Продеко» є нікчемним, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що порушує публічний порядок та не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Як встановлено судом, 25 лютого 2009 року між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «Торговий дім «Продеко» був укладений договір доручення № ПР-2502\01, відповідно до якого Довіритель (ВАТ «Полівтор») доручив, а Повірений (ТОВ ТД «Продеко») зобов’язався від імені і за рахунок Довірителя вчинити організаційні послуги по пошуку потенційних постачальників сировини, за що Довіритель зобов’язався сплатити Повіреному винагороду у розмірі 128625 гривень, в тому числі ПДВ – 21437,50 гривень. Договори були підписані посадовими особами обох підприємств (а.с. 52-54).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що виконавець по цьому договору – ТОВ «ТД «Продеко» не міг надати послуги за цим договором, оскільки на підприємстві фактично працює одна людина, в нього не встановлено складських приміщень, виробничих потужностей та автотранспорту, що вказує на неможливість фактичного здійснення цим підприємством господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням не первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушенням податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно п. 2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Як встановлено судом, відповідачем ВАТ «Полівтор» при проведенні його перевірки були надані податковій інспекції первинні документи, які підтверджують його господарські взаємовідносини з ТОВ «Торговий Дім «Продеко» - акт здачі – приймання роботи від 30.04.2009 року по договору поруки № ПР-2502\01 від 25.02.2009 року з переліком наданих послуг та їхньої вартості, податкова накладна на суму договору, яка була виписана платником податку на додану вартість (а.с. 62, 63). Відповідно до копії податкової декларації з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкове зобов’язання позивача по факту його взаємовідносин з ТОВ «ТД «Продеко» було ним задекларовано (а.с. 55-61). Проте, зазначені документи не були прийняті позивачем до уваги при проведенні ним перевірки.

Щодо обставин, які встановлені податковою інспекцією відносно ТОВ «ТД «Продеко» станом на 29.10.2010 року, що стосуються діяльності цього підприємства, то суд вважає, що вони не можуть впливати на наслідки укладеного цим підприємством договору, якій мав місце значно раніше, - 25.02.2009 року та був фактично виконаний згідно акті здачі – приймання робіт 30.04.2009 року.

Ніяких обставин, які б свідчили, що саме на час укладення та виконання цього договору ТОВ «ТД «Продеко» не мало можливості здійснювати господарську діяльність ні в листі ДПІ у Вишгородському районі Київської області, на підставі якого був зроблений відповідний висновок при проведенні перевірки ВАТ «Полівтор», ні в акті перевірки ТОВ «ТД «Продеко» не викладено.

Більш того, в укладеному між відповідачами договорі мова йшла лише про надання послуг по пошуку постачальників сировини, а тому суд вважає, що посилання податкової інспекції на відсутність у ТОВ «ТД «Продеко» людей, складських приміщень та автомобілів не може однозначно свідчити про неможливість надання цим підприємством таких послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного доказу, якій би свідчив що договір, укладений між ВАТ «Полівтор» та ТОВ «ТД «Продеко» був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В матеріали справи не надані докази, які б свідчили, що посадові особи відповідачів, які мали право на вчинення правочинів притягувались до кримінальної, адміністративної відповідальності, будь-які інші докази, які б могли свідчити про намір відповідачів на вчинення нікчемних правочинів.

Тобто, зважаючи на всі факти і обставини, які встановлені судом з урахуванням наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду ніяких доказів, які б свідчили, що укладені між сторонами угоди призвели до порушення фінансово – економічних інтересів держави та її бюджетної системи, а тому вимоги Красноперекопської об’єднаної Державної податкової інспекції є безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.07.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.08.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Красноперекопської об’єднаної Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Відкритого акціонерного товариства «Полівтор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продеко» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином – відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Кононова Ю. С.