Постанова № 17697399, 20.07.2011, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 2021/3-654/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

          20.07.2011 року                               м.Красноград

          Суддя Красноградського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г., розглянувши матеріали, що надійшли з Красноградської міжрайонної державної податкової інспекцієї Харківської області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Залінійне Зачепилівського району Харківської обласьті, працює:директором приватного підприємства фірма «Юкон Агро», мешкає за адресою 63343, АДРЕСА_1, за ст. 163-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2011 року Красноградською МДПІ в Харківській області при перевірці ППФ «Юкон-Агро», розташованого по вул. Радянській, 73, с. Наталине, Красноградського району, Харківської області, було встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, в результаті чого допущено заниження податку на додану вартість в сумі 273660 грн., заниження податку на прибуток в сумі 276243 грн., за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, чим було порушено п. 7.4.1 п. 7.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 5.1 п.п. 5.2.1 ст. 5 та п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»№ 283/97 від 22.05.1997 року.

Факт порушення був встановлений актом перевірки №466\23\34236955 від 28.04.2011 року.

В судове засідання ОСОБА_1 з’явився, свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та надав письмові пояснення по справі.

Як встановлено в судовому засіданні, у зв’язку з проведенням ППФ «Юкон Агро»операцій з ФОП ОСОБА_2, дані відображені ППФ «Юкон Агро»у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010року, 9 місяців 2010 року та за 2010 рік, обсяги придбання товару –не є дійсними на суму 128733 грн. , у зв’язку з чим ППФ «Юкон Агро»було порушено п. 5.1, 5.2.1 та п.п. 11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищено валові витрати за 2010рік на загальну суму 128733 грн., а також в порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит, по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 на суму 25 746 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість на таку ж суму за період січень 2010 року.

З акту перевірки ДПІ №466\23\34236955 від 28.04.2011 року також вбачається, що ППФ «Юкон Агро», в порушення п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит, по взаємовідносинах з ТОВ «Мобілон»на суму 195248 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість на таку ж суму за період грудень 2010 року.

В акті перевірки ДПІ містяться висновки про те, що всі договори укладені між ППФ «Юкон Агро», ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_2 суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже з посиланням на приписи ст. 215, 203 та 228 ЦК України - є нікчемним.

Але такі висновки Красноградської МДПІ викладені в акті перевірки №466\23\34236955 від 28.04.2011 року не можна вважати належним доказом вчинення посадовими особами ППФ «Юкон Агро»адміністративного правопорушення, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Обсяги цивільної правоздатності юридичної особи визначені ст. 91 ЦК України.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку. Відповідно із п. 11.2 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів,...або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Актом перевірки встановлено, що ППФ «Юкон Агро»отримав товар в повному обсязі, що підтверджується дійсними накладними та відповідними податковими накладними, копії яких оглядалися при перевірці, та на підставі даних документів оприбуткував товар та, відповідно, збільшив валові витрати виробництва (перша подія).

Відповідно до положень п.1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Претензій щодо оформлення і наявності первинних документів в акті перевірки не встановлено.

За таких підстав, висновок ДПІ щодо порушення ППФ «Юкон Агро»пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону N 283/97-ВР не відповідає дійсності.

Також, суд відзначає, що в акті перевірки відсутні докази, які б вказували на невідповідність договорів ППФ «Юкон Агро»актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. ДПІ не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку ППФ «Юкон Агро»та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому ППФ «Юкон Агро»мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює: “Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що “бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)”.

Згідно статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Також при перевірці повноти нарахування податку на додану вартість актом перевірки не встановлено претензій щодо наявності або оформлення первинних документів, у тому числі і податкових накладних, згідно яких підприємство має право на податковий кредит на підставі п.п.1.7. Закону України від 03.04.97 г. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої, судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначений законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За таких обставин вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, в судовому засіданні не встановлена і тому, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, справа відносно нього підлягає закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 163-1, 247, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області в 10-денний строк з дня її винесення через Красноградський районний суд Харківської області

Суддя