Ухвала суду № 17687500, 15.08.2011, Красногвардійський районний суд

Справа № 4-с-13/11 р.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Проскурні С.М.,

при секретарі Грабовенко К.А.,

за участю: представника заявника ОСОБА_1,

державного виконавця Фахрієва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2, про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 25 липня 2011 року звернувся до суду із скаргою про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим Погодіної Л.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 11 липня 2011 року.

Скарга мотивована тим, що зазначена постанова суперечить нормам діючого законодавства України та порушує права і законні інтереси ОСОБА_2

У судовому засіданні представник заявника підтримав скаргу та викладені в ній доводи, зазначивши, що 11 липня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Погодіною Л.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копія якої була отримана боржником 13 липня. Вказаною постановою було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

На думку представника заявника державним виконавцем під час винесення вищезазначеної постанови були порушені вимоги статті 1, частини 1 статей 6, 31, частини 6 статті 52, частин 2, 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункти 1.7.2, 1.7.3, 1.7.4, 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Так, державний виконавець Погодіна Л.О. перед початком примусового виконання рішення суду не пересвідчилась, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження складена без використання бланку, відтак вважається недійсною.

Арешт накладений на все майно боржника, тоді як повинен був накладатися у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, повязаних з організацією і проведенням виконавчих дій.

Представник заявника просив задовольнити скаргу та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 липня 2011 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим Погодіної Л.О.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим Фахрієв А.М. доводи скарги не визнав, вважаючи її безпідставною.

Заперечення обґрунтовані тим, що під час примусового виконання виконавчого листа № 2-415, який було видано Красногвардійським районним судом 15 червня 2011 р. про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_6 суми боргу, державним виконавцем вчинено усіх передбачених законом дій щодо реального виконання судового рішення та в межах повноважень. Права чи свободи заявника порушено не було.

Вислухавши пояснення представників заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, в якій ухвалено рішення, інші письмові докази, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представник заявника у своїй скарзі просить скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем 11 липня 2011 року під час примусового виконання рішення Красногвардійського районного суду від 18 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на відшкодування боргу за договором позики та судових витрат 55523,55 грн.

Відповідно до положень ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI (далі Закон № 2677-VI) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, і це підтверджено матеріалами виконавчого провадження № 1061/8, що виконавчий лист, який було видано Красногвардійським районним судом 15 червня 2011 р. про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_6 суми боргу предявлено до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції 06 липня 2011 року.

Відповідно до ст.11 Закону № 2677-VI державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону № 2677-VI державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною 5 вказаної статті копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

11 липня 2011 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої в той же день було надіслано стягувачу та боржникові. У постанові державним виконавцем вказано про необхідність боржнику добровільно виконати рішення суду у строк до 18 липня 2011 року.

За заявою стягувача ОСОБА_6 державним виконавцем одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на все майно, що належить боржнику, та заборонено здійснювати його відчуження.

Частиною 1 статті 57 Закону № 2677-VI передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частин 2, 3 вказаної статті арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Виносячи 11 липня 2011 року постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_2 та заборону на його відчуження, державний виконавець Погодіна Л.О. зважала на суму стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій за відсутності достовірних даних про доходи та майно боржника.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону № 2677-VI боржник зобовязаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Посилання представника заявника як на підставу скасування оскаржуваної постанови, про те, що державний виконавець не пересвідчилась, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, суд відкидає.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону № 2677-VI у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені

можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Отже, несвоєчасне одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження за певних умов могло бути лише підставою для відкладення провадження виконавчих дій.

Не містить Закон України «Про виконавче провадження»і підстав для скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складеної без використання бланку. Вказаний Закон взагалі не містить вказівок щодо використання бланків під час винесення документів виконавчого провадження. Посилання представника заявника на відповідні пункти Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5, суд відкидає як такі, що суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Згідно з ч.6 ст.52 Закону № 2677-VI стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

У звязку з невиконанням боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 Закону № 2677-VI для самостійного його виконання, 19 липня 2011 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Окрім того, за запитом державного виконавця до відповідних органів з приводу наявності в боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, було встановлено, що ОСОБА_2 не є власником кв.25 в с. Петрівка, буд.3, грошового внеску в банку не має.

Таким чином твердження представника заявника про те, що рішенням державного виконавця Погодіної Л.О. були порушені права боржника ОСОБА_2, який не вчинив жодних дій щодо виконання рішення суду про стягнення з нього на користь стягувача грошового боргу в розмірі 55523,55 грн., є необґрунтованим.

Оскаржуване рішення державного виконавця було прийняте відповідно до закону, в межах повноважень і права чи свободи заявника порушено не було.

Оскільки судовий збір при зверненні до суду зі скаргою складає 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. 6 п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р.), відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ЦПК України слід повернути ОСОБА_2 зайво сплачених ним 05 грн. 10 коп.

Керуючись статтями 11, 25, 35, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження», 83, 383, 386-388 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1, поданої в інтересах ОСОБА_2, про скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красногвардійського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим Погодіної Людмили Олександрівни від 11 липня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, - відмовити.

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути з рахунку місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради код 22090100 № 31414537700131 МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494, банк ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь зайво сплачене держмито (судовий збір) в розмірі 05,10 грн. (Пять грн. 10 коп.) за квитанцією № 179 від 25 липня 2011р. на суму 08,50 грн. до місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району АР Крим на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя