Постанова № 17681318, 17.12.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2-а-11307/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Єфанової О.В.

при секретарі Кравець Є.С.

за участю:

представників позивача Золотаревська Р.В., Рукавішніков К.Р.

представник відповідача Малахова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську

адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинського

до Державної податкової інспекції м.Дніпродзержинськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинськогодо Державної податкової інспекції м.Дніпродзержинськ, в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000922301/0/2174 про донарахування податку на додану вартість у сумі 394414,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 197207,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією м.Дніпродзержинськ проведено документальну перевірку позивача за період з 01.07.01 по 01.04.02 та згідно з актом перевірки від 27.06.02 № 23-108/181 відповідачем донараховано позивачу податок на додану вартість у сумі 9 924 675 грн., у тому числі основний платіж - 6 616 450 грн., штрафні (фінансові) санкції 3 308 225 грн., про що було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001622301/023-108/05393043/9992/10 від 05.07.02 року. В ході судового оскарження Постановою Вищого господарського суду України вiд 18 грудня 2003 року у справi №17/56 рiшення господарського суду Днiпропетровської областi вiд 15.05.03 та постанову Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду від 26 серпня 2003 року у справi №17/56 змiнено. Резолютивна частина рiшення господарського суду Днiпропетровської області від 15.05.03 р. у справi №17/56 викладена в наступнiй редакції “Визнати недійсним податкове повiдомлення-рiшення державної податкової інспекції у м.Днiпродзержинську № 0001622301/023-108/05393043/9992/10 вiд 05.07.2002 року про донарахування податку на додану вартiсть в сумi 6 222 036 грн. та 3 111 018 грн. штрафних санкцiй. В рештi позову вiдмовити”. Таким чином, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000922301/0/2174 від 09.02.2004 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 394414,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 197207,00 грн. Прийняте за результатами судового оскарження податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є неправомірним., оскільки винесено за спливом 2-місячного терміну та не за результатами акту перевірки.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що Державною податковою інспекцією м.Дніпродзержинськ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинського, якою встановлені порушення норм чинного законодавства та винесено податкове повідомлення рішення № 0001622301/023-108/05393043/9992/10 вiд 05.07.2002 року. В ході судового оскарження відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000922301/0/2174 від 09.02.2004 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 394414,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 197207,00 грн. Прийняте рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому необхідно відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позову просили відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами документальної перевірки позивача за період з 01.07.01 р. по 01.04.02 р. згідно з актом перевірки від 27.06.02 року №23-108/181 державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську останньою донараховано позивачу податок на додану вартість у сумі 9 924 675 грн., у тому числі основний платіж - 6 616 450 грн., штрафні (фінансові) санкції 3 308 225 грн., про що було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001622301/023-108/05393043/9992/10 від 05.07.02 року.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Днiпропетровської областi вiд 15.05.2003р. у справi №17/56 визнано недiйсним податкове повiдомлення-рішення ДПI у м.Днiпродзержинську №0001622301/023-108/05393043/9992/10 вiд 05.07.02 року про донарахування податку на додану вартiсть у сумi 6 616 450 грн. та застосування штрафних (фiнансових) санкцiй у сумi 3 308 225 грн.

Постановою Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду вiд 26.08.2003р. у справі №17/56 рішення господарського суду Днiпропетровськоi областi вiд 15.05.2003р. у справi №17/56 залишено без змiн, а апеляцiйну скаргу ДПІ у м.Дніпродзержинську без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України вiд 18 грудня 2003 року у справi №17/56 рiшення господарського суду Днiпропетровської областi вiд 15.05.03 та постанову Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду від 26 серпня 2003 року у справi №17/56 змiнено.

Резолютивна частина рiшення господарського суду Днiпропетровської області від 15.05.03 р. у справi №17/56 викладена в наступнiй редакції “Визнати недійсним податкове повiдомлення-рiшення державної податкової інспекції у м.Днiпродзержинську № 0001622301/023-108/05393043/9992/10 вiд 05.07.2002 року про донарахування податку на додану вартiсть в сумi 6 222 036 грн. та 3 111 018 грн. штрафних санкцiй. В рештi позову вiдмовити”.

Таким чином, визнано правомiрним донарахування ДПІ у м.Днiпродзержинську позивачу податку на додану вартiсть в сумi 394 414 грн. та штрафних (фiнансових) санкцій у сумі 197 207 грн. за актом перевірки від 27.06.2002р. № 23-108/181.

Податкове повiдомлення-рiшення № 0000922301/0/2174 вiд 09.02.04 року про нарахування податку на додану вартiсть у сумi 394 414 грн. та застосування штрафних (фiнансових) санкцiй у сумі 197 207 грн. винесено за результатами розгляду господарськими судами справи №17/56 за позовом вiдкритого акцiонерного товариства “Днiпровський металургiйний комбінат iм.Дзержинського” до державної податкової iнспекцiї у м.Дніпродзержинську про визнання недiйсним податкового повiдомлення-рiшения ДПІ від 05.07.02 року № 0001622301/023-108/05393043/9992/10.

За ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Касацiйною iнстанцiєю мiж тими ж сторонами по тому ж акту перевiрки і винесеному на пiдставi цього ж акту перевiрки повідомлення-рiшення встановлено, що державна податкова iнспекція обгрунтовано донарахувала позивачу податок на додану вартiсть у сумi 394 414 грн. та застосувала до позивача фiнансовi санкцiї на пiдставi пiдпункту 17.1.3 статтi 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами”.

Таким чином, факт правомiрностi застосування фiнансових санкцiй за порушення законодавства про оподаткування встановлений Вищим господарським судом України і подальшому доказуванню не повинен пiдлягати.

Пiд час проведення перевiрки Відкритим акціонерним товариством Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинськогобули надані відповідачу документи про залишок основних фондiв (обладнання) станом на 01.07.2001р.(початок перевiряємого перiоду) на суму 2 888 721 грн., якi надiйшли пiсля 01.10.1997р. Також були наданi документи про придбання обладнання на суму 1 195 777 грн., в т.ч.:

липень 2001р. - 159 461 грн.; серпень 2001р. - 261 578 грн.;

вересень 2001р.- 42 906 грн.; жовтень 2001 р. - 379 375 грн.;

листопад 2001р.- 12 904 грн.; грудень 2001 р. - 25 718 грн.

січень 2002 р. - 111 055 грн.; лютий 2002 р. - 84 200 грн.;

березень 2002 р. - 118580 грн.

введено в експлуатацію на суму 2 112 421 грн.., в т.ч.

липень 2001 р. - 361 078 грн.; серпень 2001 р. - 207 974 грн.;

вересень 2001р. - 389 336 грн.; жовтень 2001р. - 246 201 грн.;

листопад 2001 р. - 31 237 грн.; грудень 2001 р. - 52 634 грн.;

січень 2002 р. - 200 448 грн.; лютий 2002 р. - 347 433 грн.;

березень 2002 р. - 276 080 грн.

Залишок основних фондiв станом на 01.04.2002 р.(кiнець перевiряємого перiоду) в сумі 1 972 077 грн.

Таким чином, пiдприємством було придбано обладнання на суму 1 195 777 грн., а введено в експлуатацію на суму 2 112 421 грн. Це свiдчить про те, що за рахунок залишкiв основних фондів, які не були введенi в експлуатацію станом на 01.07.2001 року, було введено в періоді, що перевiрявся, основних фондiв на суму 916 644 грн. (2 888 721 грн. - 1972 077 грн.). Пiд час проведення перевiрки було нараховано ПДВ на суму залишкiв основних фондiв, якi не були введені в експлуатацію станом на 01.04.2002 року.

Відповідно до таблиці № 1 висновку № 1331 судово-економічної експертизи у даній справi дослiдженню пiдлягали тільки основнi фонди, придбані у липні, вереснi 2001 року та березнi 2002 року без урахування залишкiв обладнання станом на 01.07.2001 року, якi вводились в експлуатацiю в перiод з 01.07.2001 по 01.04.2002 року.

Наявнiсть залишкiв основних фондiв на металургiйному пiдприємствi обумовлена безперервним процесом виробництва, при веденнi якого необхiдно мати резерв обладнання, не введеного в сксплуатацiю, для проведення рiзних видiв ремонтiв.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи до переліку основних засобiв, що підлягали дослідженню, включені основні засоби, що не пiдпадають під категорії обладнання, згруповані у додатку № 51 до акту перевiрки. Основні фонди, наведені у таблиці №1 висновку № 1331 судово-економічної експертизи, не вiдносяться до обладнання, а є самостійними основними фондами, які не використовуються у виробничому процесі.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім.Дзержинського" на протязi перевiряємого перiоду вiдносило до податкового кредиту суми ПДВ по придбаним основним фондам.

Перевіряючими було зменшено податковий кредит на суму ПДВ, яка була вiднесена до податкового кредиту по придбанню основних фондiв, якi не були введенi в експлуатацiю на кінець перiоду. Крiм цього на протязi перевiряємого перiоду підприємство вводило в експлуатацію основнi фонди, які були придбанi до 01.07.2001р., суму ПДВ по яким було віднесено до податкового кредиту по факту придбання. За передчасне вiднесення суми ПДВ до податкового кредиту по придбаним основним фондам позивачу нараховано штрафну санкцiю в сумi 38 492 грн.

Крім того, акт перевiрки відкритого акціонерного товариства "Днiпровський металургійний комбiнат ім. Дзержинського" № 23-108/181 вiд 27.06.2002 року за період з 01.07.2001 року по 01.04.2002 року досліджувався та розглядався у судових iнстанцiях всiх рiвнiв.

З урахуванням викладеного висновок судово-економічної експертизи не може бути належним доказом у справі.

Згідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартістьвід 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів. що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації включаються до складу податкового кредиту, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи має платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Приписами статті 1 Закону №168 зокрема, визначено, що терміни валові витрати виробництва (обігу), основні фондита нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України Про оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввалові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів в розумінні статті 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, є поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Підпунктом 8.2.1 п.8.2. ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Якщо основний засіб не функціонує, не амортизується, то він не переносить свою первісну вартість на створюваний продукт діяльності підприємства, а значить не приймає участі у господарській діяльності підприємства і тому суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту з моменту їх участі у виробничій діяльності.

Отже. Відкрите акціонерне товариство Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Є.Дзержинськогоне мало право віднести до податкового кредиту ПДВ в сумі 394415 грн.. в тому числі: в липні 2002 р. - 908 грн.; в вересні 2001 р. - 337505 грн.; в березні 2002 р. - 56002 грн. - так як суми податкового кредиту сплачені (нараховані) за придбані основні фонди приймаються на розрахунки з бюджетом з моменту їх участі у господарській діяльності.

Що стосується посилання позивача на неправомірне застосування штрафних санкцій в період дії мораторію, то суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає: "Кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом".

Ст. 1 Закону України від 14.05.1992р. №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон України №2343-ХП) із змінами і доповненнями встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

На підставі пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що відповідальність платників податків за порушення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлена підпунктом 17.1.7 п.17.1 статті 17 цього Закону, у якому зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом розмірах.

Вказані штрафні санкції у цьому випадку були застосовані до позивача за порушення правил оподаткування згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за передчасне віднесення ПДВ до податкового кредиту по придбаним основним фондам нараховано штрафну санкцію.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 87,94, 99-100,158 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.12.2010 року.

Суддя О.В.Єфанова