Постанова № 17675355, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011 № 36/368-9/63

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.05.2011 року

у справі № 36/368-9/63 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР", м. Київ,

до Київської міської ради, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Софія-1", м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), м. Київ,

про припинення права користування земельною ділянкою, -

за участю представників:

від позивача: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_1. представник (дов.№225-КР-594 від 20.05.2011 року);

від третьої особи-1: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

від третьої особи-2: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр “ТОР” (надалі ТОВ «НВЦ «ТОР», позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1439 га, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 31/9, укладеного 18.09.2003 року Київською міською радою та ТОВ «НВЦ «ТОР».

15.10.2010 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення позовних вимог, просив припинити правовідношення за договором оренди земельної ділянки загальною площею 0,1439 га, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 31/9, кадастровий номер 8000000000:79:032:0008, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «НВЦ «ТОР» від 18.09.2003 року, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у книзі записів реєстрації договорів 24.10.2003 року за № 91-6-00181.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року позов задоволено, правовідношення за вищевказаним договором припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року у справі №36/368 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року у справі №36/368 рішення господарського суду м.Києва від 08.11.2010 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2011 року позовні вимоги ТОВ «НВЦ «ТОР» задоволено повністю. Припинено правовідношення за договором оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1439 га, за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 31/9, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «НВЦ «ТОР» від 18.09.2003 року. Стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ «НВЦ «ТОР» 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 15, 16, 331, 377 Цивільного кодексу України, статей 120, 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України «Про оренду землі», дійшов висновку, що позиція відповідача щодо можливості розірвання договору з настанням факту вчинення новим власником обєкту нерухомості дій по укладенню нового договору оренди порушує права позивача. За відсутності такої згоди зі сторони Київської міської ради, договір підлягає розірванню в судовому порядку, а правовідношення за ним припиненню.

Київська міська рада, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від19.05.2011року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що спірне рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено на 30.06.2011 року.

За наслідками судових засідань 30.06.2011 року та 11.07.2011 року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 11.07.2011 року та 13.07.2011 року відповідно.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не зявились, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів, порадившись та врахувавши думку скаржника,, вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами без участі вищевказаних осіб з урахуванням пояснень, наданих ними у попередніх судових засіданнях.

13.07.2011 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 18.09.2003 року між Київською міською радою та ТОВ “НВЦ “ТОР” був укладений договір оренди земельної ділянки (т.1 а.с.19-21).

У відповідності до п.1 договору відповідач, на підставі рішення Київської міської ради від 26.09.2002 року № 19/179 передав, а позивач прийняв у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Предславинська 31/9 у Печерському районі м. Києва загальною площею 0,1439 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автомобільною стоянкою.

24.10.2003 року договір був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00181.

Пунктом 14 сторони передбачили підстави припинення дії договору у випадках:

- закінчення терміну, на який укладено договір;

- одержання орендарем земельної ділянки у власність;

- дострокового розірвання цього договору за згодою сторін;

- примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України;

- ліквідації юридичної особи орендаря;

- дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що прийняття в експлуатацію житлового будинку з підземною автостоянкою по вул.Предславинська, 31/9 в м. Києві відбулось 18.08.2003 року, про що свідчить акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, зареєстрований управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 185 (т.1 а.с.14-15).

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 19.12.2003 року № 1906 “Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на вул. Предславинській, 31/11” житловому будинку присвоєно адресу: вул. Предславинська, 31/11 (т.2 а.с.78).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний житловий будинок побудовано за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб інвесторів. Так, право власності на 100% квартир та нежилих приміщень вищевказаного будинку належить інвесторам, що підтверджується свідоцтвами про право власності, виданими Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (т.2 а.с. 9-65).

Зі статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Софія-1” (надалі ОСББ «Софія-1») вбачається, що останнє створене рішенням установчих зборів співвласників житлового будинку №31/11 по вул.Предславинській в м.Києві. Реєстрація такого обєднання була проведена Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 24.11.2005р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 037534 (т.1 а.с.32-46).

01.12.2008 року ТОВ «НВЦ «ТОР» на підставі акту прийому-передачі житлового комплексу передало зі свого балансу на баланс ОСББ “Софія-1” житловий будинок № 31/11 по вул.Предславинській в м.Києві (т.1 а.с.16).

Оскільки будинок з підземною автостоянкою, як цілісний майновий комплекс, знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці та перебуває у власності іншої юридичної особи, позивач ініціював питання про припинення права користування земельною ділянкою з подальшим її відведенням ОСББ «Софія-1», направивши Київській міській раді відповідне клопотання за № 03-85/23284 від 05.08.2010 року, а разом з ним клопотання ОСББ «Софія-1» про надання дозволу на розробку документації з землеустрою для безоплатної передачі у власність земельної ділянки (т.1 а.с.29).

З посиланням на рішення Київської міської ради від 24.12.2009 року № 930/2999 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві», відповідач інформував позивача та ОСББ «Софія-1» про можливість розгляду їх клопотань за умови оформлення та подачі таких у відповідності до вимог вищевказаного рішення Київської міської ради (т.1 а.с.30,31).

Розцінюючи таку відповідь, як формальну, що порушує право орендаря на припинення правовідношення за договором оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок переходу до третьої особи права власності на обєкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці, що передана в оренду за спірним договором, право користування нею переходить до цієї особи, а у позивача таке право втрачається.

З такою позицією судова колегія не погоджується та вважає її помилковою з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" визначає поняття оренди землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічні положення містить пункт «е» статті 141 Земельного кодексу України, у відповідності до якого підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Стаття 377 Цивільного кодексу України, як і частина 2 статті 120 Земельного кодексу України, регулюють питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при придбанні за договором житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача.

Однак, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави зробити висновок, що такі диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування земельною ділянкою, оскільки таке право не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з обєктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця, тобто автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до іншої особи не відбувається.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи.

Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено статтями 82, 92, 116, 123 та 124 Земельного кодексу України, а також Тимчасовим порядком передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року №457/1867 з подальшими змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 року №547/1603, яким затверджено:

- форму клопотання (заяви) про вибір місця розташування земельної ділянки відповідно до постанови КМ України від 18.02ю2009 року № 113 згідно з додатком № 2 до цього рішення;

- форму клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з додатком № 3 до цього рішення;

- форму клопотання про продовження терміну дії дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно з додатком №4 до цього рішення;

- форму клопотання (заяви) про передачу (надання) земельної ділянки за проектом відведення згідно з додатком №5 до цього рішення

- форму клопотання (заяви) про передачу (надання) земельної ділянки без проекту відведення згідно з додатком №6 до цього рішення;

- форму заяви громадянина про приватизацію земельної ділянки згідно з додатком №7 до цього рішення.

Згідно п.2 розділу 9 «Прикінцеві положення» цього Положення, відмова Київської міської ради у передачі (наданні) земельної ділянки в користування (у власність) або залишення клопотання (заяви) без розгляду може бути оскаржена в судовому порядку.

Як пояснив суду представник позивача та третьої особи, бездіяльність відповідача, яка проявилась, на їх переконання, у наданні формальних відповідей на клопотання, останніми до суду не оскаржувалась.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 цього Кодексу).

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми закону, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилковість висновку місцевого господарського суду про доведеність вимог позивача, оскільки питання про припинення договору оренди земельної ділянки та передачу такої ОСББ «Софія-1» Київською міською радою не розглядалось, а доказів на підтвердження протилежного, позивач не надав.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що умовами спірного договору щодо обов'язків орендаря, визначених пунктом 7.2 вказаного договору, останній зобовязаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та своєчасно вносити орендну плату.

З п. 1.1 договору слідує, що орендар прийняв земельну ділянку у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автомобільною стоянкою.

При цьому п.2.1 договору містить положення про те, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності.

Отже, позивач передбачав користування земельною ділянкою з метою експлуатації житлового будинку після його побудови на протязі 25 років а Київська міська рада розраховувала на надходження орендної плати від позивача, як на складову у формуванні доходів місцевого бюджету на протязі обумовленого сторонами договору часу.

Як вірно зазначив скаржник в апеляційній скарзі, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення останнім пропозицій щодо зменшення терміну дії договору.

Поряд з цим, слід зазначити, що стаття 16 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є, у відповідності до пункту 7 цієї статті, припинення правовідношення, на який і посилається позивач.

Колегія констатує, що дана норма є загальною, а правовідносини, що виникли у сторін по справі з приводу користування земельною ділянкою, чітко врегульовані спеціальними законами, а саме, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Порядком передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у м. Києві.

Зі спірного договору оренди земельної ділянки від 18.09.2003 року вбачається, що сторони чітко визначили випадки, у разі настання яких дія договору припиняється, однак на жодну з цих підстав позивач не послався (п. 14 договору).

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, однією з підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва 19.05.2011 року у справі №36-368-9/63 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати підлягають перерозподілу.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2011 року у справі №36/368-9/63 задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2011 року у справі №36/368-9/63 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-в, сек. 3, ідентифікаційний код 13671204) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.Матеріали справи №36/368-9/63 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіМайданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.