Постанова № 17675153, 05.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2011                                                                                           № 41/459-33/110

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Рєпіної Л.О.

          Чорної Л.В.

при секретарі:           

за участю

представників:

від позивача – Антоненко В.О.;

від відповідача – Скопич Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року

у справі № 41/459-33/110 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" Полтавська філія

до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 8968,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт" Полтавська філія до дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 6601,50 грн. – основного боргу, 1558,32 грн. –пені, 613,94 грн. –інфляційних втрат та 194,79 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року позов задоволено частково, з дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть – Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії 6601,50 грн. –передплати, 613,94 грн. інфляційних втрат, 194,79 грн. –3% річних, 84,28 грн. - державного мита та 194,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року апеляційну скаргу дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 41/459 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року рішення господарського суду м. Києва № 41/459 від 26.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2011 року прийнято справу № 41/459 до провадження, присвоєно справі № 41/459-33/110.

Рішенням господарського суду Києва від 16.05.2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть – Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно–Лугова, 9, код ЄДРПОУ 35017133) в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 62, ідентифікаційний код 33060700) 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн. 50 коп. - попередньої оплати, 475 (чотириста сімдесят п’ять) грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 79 коп. –3% річних, 79 (сімдесят дев’ять) грн. 70 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/459-33/110 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначається, що Відповідач належним чином виконував свої зобов'язання з надання товару у розпорядження Позивача та жодним чином не обмежував можливості останнього щодо отримання нафтопродуктів в місці приймання-передачі, а саме на Шебелинському відділенні з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу і газового конденсату».

Позивачем не надано доказів порушення Відповідачем встановленого Договором порядку приймання-передачі нафтопродуктів, зокрема щодо відсутності нафтопродуктів на Шебелинському відділенні з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу і газового конденсату» після надання Позивачем транспортних засобів здатних вмістити належний обсяг нафтопродуктів.

Позивач, в свою чергу, порушуючи умови Договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, передбаченій Договором. Таким чином, недопоставка нафтопродуктів відбулась з вини Позивача через неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено 05.07.2011 року.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - відповідач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (далі –позивач, покупець за договором), 30.06.2009 року укладено договір поставки нафтопродуктів № 221/76-09 (далі –договір), відповідно до умов якого предметом даного договору є поставка бензину А-76 (далі –нафтопродукти).

Відповідно до пункту 1.2 договору, постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2009 році, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору нафтопродукти.

Згідно з пунктом 3.2 договору, покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання –передачі, зазначеного в п. 3.1 даного договору, до місця призначення.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня напередодні дня відвантаження.

У відповідності до положень пункту 4.1 договору, ціна за одну тону нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в доповненні до даного договору, що підписне повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.5 договору сторони встановили, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену в доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантаженні протягом терміну дії даного договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору, постачальник звільняється від відповідальності за недопоставку нафтопродуктів у випадку невиконання покупцем п. 3.2 та 3.3 даного договору, а також в інших випадках передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2009 року між дочірньою компанією “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, іменоване надалі “Постачальник” (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть – Укрнєфтєпродукт” (покупець за договором), укладено договір поставки нафтопродуктів № 125/76-09, згідно з яким позивач здійснив передплату, а відповідач в повному обсязі та у встановлені строки обумовлені зобов’язання не виконав.

Між сторонами 22.07.2009 року укладено Доповнення до договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням (НОВАЦІЯ), у відповідності до пункту 6 якого, сторони домовились, що сума 75252,00 грн. в т. ч. ПДВ 12542,00 грн., яка була перерахована товариством з обмеженою відповідальністю “Татнєфть – Укрнєфтєпродукт” в особі Полтавської філії по договору № 125/76-09 від 17.02.2009 року переводиться як попередня оплата по договору № 221/76-09 від 30.06.2009 року, на доказ чого надано акт звірки взаєморозрахунків від 31.07.2009 року.

На виконання умов договору відповідачу було перераховано грошові кошти з урахуванням залишку коштів за договором № 125/76-09 від 17.02.2009 року в сумі 8110252,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 06.07.2009 року на суму 605000,00 грн., № 56 від 10.07.2009 року на суму 880000,00 грн., № 58 від 17.07.2009 року на суму 605000,00 грн., № 58 від 27.07.2009 року на суму 694000,00 грн., № 3866 від 11.08.2009 року на суму 605000,00 грн., № 57 від 18.08.2009 року на суму 80000,00 грн., № 4014 від 18.08.2009 року на суму 525000,00 грн., № 4410 від 10.09.2009 року на суму 224000,00 грн., № 53 від 16.09.2009 року на суму 660000,00 грн., № 4480 від 28.09.2009 року на суму 660000,00 грн., № 4491 від 06.10.2009 року на суму 560000,00 грн., № 567 від 16.10.2009 року на суму 500000,00 грн., № 59 від 23.10.2009 року на суму 77000,00 грн., № 681 від 23.10.2009 року на суму 438000,00 грн., № 4545 від 23.10.2009 року на суму 90000,00 грн., № 879 від 04.11.2009 року на суму 200000,00 грн., № 4562 від 04.11.2009 року на суму 405000, 00 грн., № 67 від 20.11.2009 року на суму 117000,00 грн., № 4628 від 20.11.2009 року на суму 110000,00 грн.

В свою чергу відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 8103650,50 грн., що засвідчується актами приймання –передачі від 31.07.2009 року на суму 2573202,50 грн., від 31.08.2009 року на суму 1415595,50 грн., від 30.09.2009 року на суму 1198675,50 грн., від 31.10.2009 року на суму 2059431,00 грн., від 30.11.2009 року на суму 856746,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору, покупець проводить 100% передплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та Доповнень до нього, по узгодженню з постачальником.

Згідно з пунктом 5.3 договору, постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1 даного договору за цінами, що діють на момент відвантаження.

Позивачем не виконано вимоги пунктів 3.2, 3.3 договору стосовно подання відвантажувальних реквізитів.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно, і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що договір діє до 31.08.2009 року, тому і всі зобов’язання відповідно до вищезазначеного договору, в тому числі і по поставці нафтопродуктів повинні бути виконані до 31.08.2009 року.

16.08.2010 року позивач на адресу відповідача направив претензію щодо повернення надлишково сплачених коштів в сумі 6601,50 грн. ((8035000,00 грн. + 75252,00 грн.) – 8103650,50 грн.) за недопоставлені нафтопродукти. Однак зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Не подання позивачем доказів на виконання пунктів 3.2, 3.3 договору не може бути підставою для відмови в позові.

Причина недопоставки нафтопродуктів пов’язана з невиконанням відповідачем умов договору. Вимога про повернення суми попередньої оплати (внаслідок прострочення поставки) була пред’явлена позивачем претензією від 16.08.2010 року № 19/04-683, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов’язання стосовно повернення спірної суми попередньої оплати у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Враховуючи строк дії Договору до 31.08.2009 року в частині поставки нафтопродуктів, відсутність доказів поставки нафтопродуктів на суму 6 601,50 грн., які були попередньо оплачені позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів не виконав в повній мірі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 601,50 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1558,32 грн. необхідно зазначити наступне.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1558,32 грн. за несвоєчасне повернення попередньої оплати за непоставлений товар задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, апеляційна інстанція визнає хибними висновок суду першої інстанції про стягнення 475,31 грн. інфляційних витрат та 194,79 грн. - 3% річних, з огляду на наступне.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, саме за прострочення виконання грошового зобов’язання, а не за повернення суми попередньої оплати у випадку не передання товару у встановлений строк.

Враховуючи, що сторони не обумовили в Договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на суму попередньої оплати від дня, коли товар мав бути переданий відповідачем позивачу колегія суддів вважає необґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних витрат та три проценти річних від простроченої суми визначених в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення господарського суду Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/459-33/110 в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі № 41/459-33/110 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно–Лугова, 9, код ЄДРПОУ 35017133) в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 62, ідентифікаційний код 33060700) 6 601 (шість тисяч шістсот одну) грн. 50 коп. - попередньої оплати, 75 (сімдесят п’ять) грн. 08 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі та 173 (сто сімдесят три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (04071, м. Київ, вул. Набережно–Лугова, 9, код ЄДРПОУ 35017133) в особі Полтавської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть –Укрнєфтєпродукт” (36010, м. Полтава, вул. Половки, буд. 62, ідентифікаційний код 33060700) на користь дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 4,70 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу №41/459-33/110 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Рєпіна Л.О.

                                                                                          Чорна Л.В.

07.07.11 (відправлено)