Постанова № 17675094, 15.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011                                                                                           № 31/324

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Федорчука Р.В.

суддів:           Лобаня О.І.

          Ткаченка Б.О.

при секретарі:           

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від

15.06.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельна компанія «Київ-Градобуд» на рішення господарського суду міста

Києва від 18.03.2011 року

у справі № 31/324 (суддя – Качан Н.І.)

за позовом           закритого акціонерного товариства «Фанери та плити»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ

Градобуд»

про          стягнення 7 607 025, 41 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року позовні вимоги ЗАТ «Фанери та плити» до ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» про стягнення 7607 025, 41 грн. задоволені у повному обсязі, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму та понесені судові витрати.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 10/2004 від 16.12.2004 року, яка на думку суду першої інстанції виникла у зв’язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо сплати грошових коштів за договором від 16.12.2004 року. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що наявними у справі матеріалами (податковими накладними, листами-заявками з видатковими накладними та довіреностями, а також договорами оренди) підтверджується що відповідачу позивачем було надано товарно-матеріальні цінності та послуги на загальну суму 9319875, 15 грн., за які не було проведено відповідні розрахунки між сторонами. У зв’язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань у частині проведення розрахунків з позивачем на суму, з урахуванням часткового зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви позивача № 89 від 25.02.2010 року в розмірі 7 607 025, 41 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року по справі №31/324 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року, згідно ст.ст. 65, 86, 98, 99 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 18.04.2011 року порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача у судових засіданнях надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача у судових засіданнях надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги у повному обсязі.

15.06.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 18.03.2011 року з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як свідчать п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.12.2004 року між позивачем ЗАТ «Фанери та плити» як Замовником-інвестором та відповідачем ТОВ «БК «Київ-Градобуд» як Генпідрядником-інвестором було укладено договір № 10/2004 на будівництво і здачу в експлуатацію IV і V секцій житлового будинку по провулку Сеноманському, 16 в м. Києві (т. 1 а.с. 8 – 13, далі – договір).

За умовами вказаного договору замовник-інвестор доручає, а генпідрядник-інвестор приймає на себе зобов'язання своїми силами виконати будівельно-монтажні роботи.

Вартість робіт за договором і порядок розрахунків сторонами погоджено у розділі 3 договору, зокрема п. 3.5 договору сторони визначили, що на будівництво жилого будинку інвестиції вносяться з розрахунку: замовником – інвестором – 50 %, генпідрядником – інвестором – 50 % від вартості робіт.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 24.05.2011 року (постанова є чинною) по справі № 22/656 за позовом ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» до ЗАТ «Фанери та плити» про стягнення заборгованості за результатами виконання умов договору № 10/2004 від 16.12.2004року між вказаними сторонами, встановив факт того, що розмір витрат ТОВ «БК «Київ-Градобуд» на будівництво четвертої та п'ятої секцій будинку за даними обліку обох підприємств складає 11 400 137 грн. Вказаний факт також підтверджує у своїй позовній заяві і ЗАТ «Фанери та плити» по даній справі № 31/324. (т. 1 а.с. 4).

Також, Вищий господарський суд України у вказаній постанові встановив факт того, що загальна вартість будівництва складає 18 569 133, 20 грн. (з чим погоджується і позивач ЗАТ «Фанери та плити» у своїй позовній заяві по справі 31/324), проте ЗАТ «Фанери та плити» на виконання умов договору № 10/2004 від 16.12.2004 року інвестиції внесені лише частково в сумі 7 168 996, 20 грн. (вартість будівельного майданчика з інженерними мережами 4 900 000 грн. + вартість понесених витрат у вигляді використаних матеріалів на об'єкті, виконаних робіт на суму 2268996, 20 грн.), що свідчить про недовнесення ЗАТ «Фанери та плити» інвестицій в розмірі 2115570,40 грн. (недоплачена частина інвестицій при розрахунку згідно з умовами п.3.5. договору).

Вказані обставини стали підставою для задоволення господарським судом м.Києва позову ТОВ «БК «Київ-Градобуд» по справі № 22/656 про стягнення грошових коштів у вигляді недоплаченої частини інвестицій із ЗАТ «Фанери та плити» за договором № 10/2004 від 16.12.2004 року в розмірі 2115570,40 грн. Дане рішення суду постановою ВГСУ від 24.05.2011року у справі № 22/656 залишено без змін.

Зазначене в сукупності, дає підстави колегії суддів Київського апеляційного господарського суду вважати доведеним факт часткового виконання ЗАТ «Фанери та плити» умов договору № 10/2004 від 16.12.2004 року і часткового внесення інвестицій в сумі 7 168 996, 20 грн., що в свою чергу спростовує посилання у позовній заяві ЗАТ «Фанери та плити» на те, що ним згідно умов договору було внесено інвестиції у розмірі 16448871, 34 грн. (т. 1 а.с. 3).

Зазначені факти в розумінні ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також з постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2011 року № 22/656, як і з матеріалів даної справи вбачається, що 28.09.2006 року (секція 4) та 30.12.2008 року (секція 5) були підписані Акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (т. 1 а.с. 14 – 23), які свідчать про завершення будівництва, щодо якого сторонами укладався договір від 16.12.2004 року.

Зазначене доводить, що ТОВ «БК «Київ-Градобуд» умови договору №10/2004 від 16.12.2004 року, зокрема щодо внесення інвестицій у розмірі 50 % від вартості будівництва виконало належним чином, що свідчить про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору та задоволення позовних вимог.

В той же час, позивач долучив до позовної заяви власний розрахунок ціни позову, в якому розмір його витрат на будівництво будинку по пров.Сеноманському, 16, в м.Києві, ним вказано з посиланням на акти виконаних робіт та бухгалтерські документи. Однак в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок витрат позивача на підтвердження розміру внесених ним відповідно до умов договору інвестицій, з розбивкою на складові, що позбавляє можливість перевірки вказаних розрахунків позивача.

З наданих позивачем до позовної заяви матеріалів (листи, видаткові накладні, виписки по особовому рахунку, акти, та ін.) не вбачається, витрати позивача здійснено відповідно до умов договору № 10/2004 року від 16.12.2004 року як інвестиції в межах 50% вартості будівництва, чи понад визначений договором розмір.

В обґрунтування позовних вимог, позивач і в позовній заяві і його представник у судовому засіданні, посилався на те, що інвестиції на будівництво IV і V секцій десятиповерхового житлового будинку по провулку Сеноманському, 16 в м. Києві, позивач вносив товарно-матеріальними цінностями та наданням послуг. Зокрема впродовж будівництва на письмові прохання відповідача ТОВ «БК «Київ-Градобуд» передавав останньому в рахунок взаєморозрахунків з ним продукцію власного виробництва (фанеру клеєну різних сортів, деревно-волокнисту плиту, та інші матеріали, а також надавав відповідачеві для проживання його робітників-будівельників свій гуртожиток за адресою : м.Київ, вул.Фанерна, 1.

Оцінюючи вказані обставини, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову. Однак такий висновок суду є неправильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно п. 1.1. Договору від 16.12.2004 року № 10/2004 ЗАТ «Фанери та плити» як Замовник-інвестор доручає, а ТОВ «БК «Київ-Градобуд» як Генпідрядник-інвестор приймає на себе зобов’язання своїми силами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку по провулку Сеноманському, 16 в м. Києві, відповідно до наданої замовником-інвестором проектно-кошторисної документації та вчасно здати його в експлуатацію Державній приймальній комісії, у відповідності до умов даного договору.

Також вказаним Договором від 16.12.2004 року № 10/2004 встановлено і зобов'язання позивача (розділ 4, пункт 4.1), однак умовами договору не передбачено обов'язку ЗАТ «Фанери та плити» надавати для здійснення будівництва власні товарно-матеріальні цінності чи послуги, як і не передбачено обов'язку останнього щодо внесення на будівництво інвестицій в розмірі понад 50% вартості робіт, що визначено п.3.5 договору.

У справі дійсно наявні матеріали, надані позивачем в якості доказів на підтвердження позовних вимог, які свідчать про надання позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідачеві. Це листи відповідача з проханням надати товарно-матеріальні цінності (фанеру, ДВП, дошки, вагонні стійки, меблі та ін.), видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, довідки щодо затрат (вартості електроенергії, телефонних розмов), акт виконаних ремонтних робіт електрокабелю за адресою вул.Ревуцького-ріг вул.Здолбунівської в м.Києві (т.1, а.с.145).

Однак, із вказаних документів не вбачається, що вони стосуються виконання умов договору від 16.12.2004 року № 10/2004 між позивачем і відповідачем. Документи не містять посилання на договір, в них не вказана ні адреса будівництва ні мета щодо внесення інвестицій, що не може свідчити про їх належність і допустимість як доказів.

Зокрема, у більшості листів відповідача зазначено прохання надати товарно-матеріальні цінності в рахунок взаєморозрахунків, в деяких з листів – для будівництва чи виробництва. Є лист з проханням відпустити продукцію для потреб виробництва для підприємства, яке знаходиться іншому місті з поставкою товару залізничним транспортом в м.Хмельницький. (т.5, а.с.7).

Видаткові накладні містять посилання щодо оплати «згідно договору», без зазначення його реквізитів, а у графі «найменування матеріалу (послуг)» вказано різні товарно-матеріальні цінності (фанера, ДВП, бензин, меблі, комплекти офісних меблів, замки, ручки та ін.), та послуги (орендна плата, бартер). В одній з видаткових накладних (т.4, а.с.82) міститься інформація про відпуск плит дорожніх, блоків, перекриття, контейнерів-вагончиків, насосу, водонагрівача, меблів (столи, шафи, стільці), ящиків для цементу та ін., всього на суму 182118,01грн., при цьому лист-замовлення відповідача відсутній.

Крім того, довідки затрат на використану електроенергію та затрат на телефонні розмови, які позивач відносить в рахунок інвестиції (т. 1 а.с. 103,104) також не містять посилання на договір чи адресу будівництва, та взагалі не підписані уповноваженою особою.

          В позовній заяві позивач, та його представник в судовому засіданні посилались на те, що товарно-матеріальні цінності передавались ним відповідачеві для будівництва і в рахунок взаєморозрахунків. На запитання суду щодо необхідності використання в процесі будівництва такої великої кількості продукції позивача у вигляді фанери (поставки інколи здійснювались вагонами), представник позивача в судовому засіданні, змінивши позицію пояснив, що відповідач отриману фанеру продавав, а за виручені кошти здійснював будівництво будинку по пров.Сеноманському, 16, в м.Києві, проти чого представник відповідача заперечив. В той же час, доказів на підтвердження зазначеного стосовно походження інвестицій відповідача суду надано не було.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами представника позивача, що товарно-матеріальні цінності відпускались, а послуги надавались в якості інвестицій в рахунок будівництва, на підтвердження чого докази в матеріалах справи відсутні. Такі доводи суперечить умовам Договору № 10/2004 від 16.12.2004 року між сторонами по справі, яким прямо передбачено обов’язок відповідача саме своїми силами виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву житлового будинку по провулку Сеноманському, 16 в м. Києві. Вказаний договір не містить умов щодо обов’язку позивача вносити будь-які товарно-матеріальні цінності чи надавати послуги. В позовній заяві позивач посилається на те, що надані товарно-матеріальні цінності не були оплачені відповідачем, однак умовами договору між сторонами такого обов'язку відповідача також не передбачено, чого також не було враховано місцевим господарським судом при вирішенні справи.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду також не може визнати належними і допустимими доказами в розумінні ст.34 ГПК України договори оренди, на які посилається позивач, як на докази надання послуг щодо проживання робітників-будівельників відповідача, оскільки за умовами договору оренди № 117 від 01 січня 2008року його предметом є передача у тимчасове користування відповідачеві приміщення комбінату по вул.Фанерна,1, в м.Києві для використання в якості господарського приміщення (т.1, а.с.30), а в договорах оренди № 166 від 30.11.2006р. і № 94/11/212 від 15.11.2007р. (т.1, а.с.24,27) взагалі не вказано мету, для якої приміщення позивача передавались у тимчасове користування відповідачеві.

Таким чином, з тексту вказаних договорів оренди не вбачається, що вони містять посилання на договір № 10/2004 від 16.12.2004р. по будівництву житлового будинку по вул. Сеноманського, 16, в м.Києві, чи стосуються виконання умов даного договору. У вказаних договорах оренди взагалі не вказано про те, що приміщення, які є предметами цих договорів являються гуртожитками.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договорами оренди за надані в оренду приміщення також є безпідставними і необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо віднесення матеріальних цінностей наданих позивачем та вартості наданих послуг (зокрема щодо орендних правовідносин) до інвестицій позивача за договором № 10/2004 року від 16.12.2004 року. За таких обставин позовні вимоги ЗАТ «Фанери та плити» до ТОВ «БК «Київ-Градобуд» не підлягали до задоволення, чого місцевий господарський суд не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, колегія апеляційного господарського суду також враховує положення ст.14 ЦК України, відповідно до яких цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

          Зазначене підтверджує, що відповідач (як і позивач) не зобов'язаний був всупереч умовам договору вносити інвестиції на будівництво в розмірі більше ніж 50%. В той же час, факт виконання відповідачем умов договору і внесення інвестицій у визначеному договором розмірі (50%) встановлено рішеннями судів (рішення господарського суду м.Києва від 12.11.2010року у справі № 22/656 за позовом ТОВ «БК «Київ-Градобуд» про стягнення грошових коштів у вигляді недоплаченої частини інвестицій із ЗАТ «Фанери та плити», постановою ВГСУ від 24.05.2011року залишено без змін).

У зв'язку з чим, посилання позивача на наявність заборгованості відповідача перед ним в процесі господарської діяльності (внаслідок поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг з оренди приміщень, виконання робіт та з інших підстав), є підставою для звернення позивача для захисту своїх прав до суду з окремим позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції, а позивачем не спростовано та не доведено протилежне.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року прийняте за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року у справі № 31/324 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року у справі № 31/324 скасувати.

3.          Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

4.          Стягнути із закритого акціонерного товариства «Фанери та плити» (код ЄДРПОУ 00274690 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» код (ЄДРПОУ 31925629) 12 750 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.          Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні виконавчі документи.

6.          Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7.          Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст.105 ГПК України.

8.          Матеріали справи № 31/324 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Федорчук Р.В.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Ткаченко Б.О.