Постанова № 17674763, 31.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 № 28/35

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Скрипка І.М.

Остапенка О.М.

при секретарі:

за участю представ- ників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, дов. б/н від 01.01.2011 року

від відповідача :ОСОБА_2, дов. б/н 08.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення

Господарського суду

м. Києва

від17.03.2011 року

у справі№ 28/35 (суддя: Копитова О.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Олга”

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_3

простягнення 19919, 50 грн.

В судовому засіданні 31.05.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 28/35 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Олга” (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення 19919, 50 грн. задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 19919, 50 грн. вартості переданого в оренду обладнання, 199, 20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що під час вирішення даного спору було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору жодним чином не доведений. Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили вину відповідача у невиконанні або неналежному виконанні господарського зобовязання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.05.2011 року; зобовязано позивача надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відповідачеві повідомлення про відмову від договору та повернення речі у звязку з невнесенням орендної плати; зобовязано відповідача надати суду докази внесення орендних платежів за користування обладнанням згідно з договором від 07.07.2007 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також до матеріалів відзиву представником було додано докази надсилання відповідачеві повідомлення про відмову від договору. Представник відповідача в засідання суду 12.05.2011 року не зявився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 року відкладено розгляд справи на 31.05.2011 року та повторно зобовязано відповідача надати суду докази внесення орендних платежів за користування обладнанням згідно з договором від 07.07.2007 року.

В судове засідання 29.03.2011 року зявились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011 року підтримав вимоги апеляційної скарги та додатково пояснив, що докази оплати орендних платежів надати не може, оскільки такі докази у відповідача відсутні. При цьому, представник відповідача зазначив, що орендоване майно є в наявності у відповідача, не пошкоджено та не знищено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Олга” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 19 919,50 грн. збитків. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди обладнання та не повернення його позивачу після закінчення дії договору. Позивач зазначив, що звертався до відповідача з повідомленням про розірвання договору та повернення обладнання, однак відповідач не відповів позивачу, обладнання не повернув, в звязку з чим позивач вважає суму вартості неповернутого обладнання своїми збитками та просить їх стягнути з відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання (габаритні тентові конструкції, деревяні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світлові рекламні вивіски) від 07.07.2007 року (далі договір), згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування обладнання, що є предметом оренди. Обладнання передається у комплекті, склад кожного комплекту узгоджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно з актом прийому-передачі за договором від 07.07.2007 року, який завірений сторонами, відповідачем було отримано обладнання у оренду загальною вартістю 19 919,50 грн.

Відповідно до п.3.2 договору оренди, орендна плата сплачується відповідачем щорічно на рахунок позивача на умовах передплати.

Як встановлено судом першої інстанції, у порушення умов договору оренди станом на 15.10.2010 відповідачем не сплачено орендну плату.

27.08.2010 року на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відмову від договору з вимогою повернути обладнання в зазначений договором термін.

Згідно з п.4.2 договору оренди по закінченню дії договору або його достроковому розірванні, при надходженні письмової вимоги про повернення обладнання відповідач зобовязується протягом 10 днів повернути позивачу, обладнання у належному стані з урахуванням фізичного зносу, орендоване обладнання вважається повернутим позивачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

Проте, відповідач на вищенаведений лист не відреагував, обладнання, отримане згідно з договором, не повернув.

У звязку з невиконанням відповідачем зобовязань за договором оренди по сплаті вартості оренди обладнання та не повідомлення про причини даної не сплати, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 919,50 грн. вартості орендованого обладнання, а також судових витрат.

З урахуванням викладеного, дійшовши висновку про доведеність вини відповідача в порушенні зобовязань за договором оренди, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача у повному обсязі.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

07.07.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання (габаритні тентові конструкції, деревяні меблі, тентові намети та парасолі, барні холодильні вітрини, зовнішні та внутрішні світлові рекламні вивіски), згідно з умовами якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування обладнання, що є предметом оренди.

Згідно з актом прийому-передачі за договором від 07.07.2007 року відповідачем було отримано обладнання у оренду загальною вартістю 19 919,50 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п.3.2 договору оренди, орендна плата сплачується відповідачем щорічно на рахунок позивача на умовах передплати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору оренди станом на 15.10.2010 відповідачем не сплачено орендну плату.

Доказів внесення орендних платежів відповідачем на вимогу апеляційної інстанції надано не було.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що по закінченні терміну дії договору або його достроковому розірванні орендар (відповідач) зобовязується повернути орендодавцю (позивачу) обладнання у справному стані протягом 10 днів з моменту розірвання договору.

До того ж, відповідно до п. 4.2 договору по закінченні даного договору або його достроковому розірванні, при надходженні письмової вимоги про повернення обладнання орендар зобовязується протягом 10 днів повернути орендодавцю обладнання у належному стані з урахуванням фізичного зносу.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

27.08.2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відмову від договору з вимогою повернути обладнання в зазначений договором термін (докази повідомлення в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач на лист від 25.08.2010 року не відреагував, обладнання, отримане згідно з договором, не повернув.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками визнаються:

1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Обґрунтовуючи право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та безумовний розмір. Так, у реальні збитки включається фактична оцінка тих матеріальних втрат, які зазнала особа, а також ті додаткові витрати, яких зазнала особа для поновлення цивільного права для повернення до первісного стану.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача 19919, 50 грн. збитків, позивач зазначає, що витрати були понесені ним в результаті неповернення орендованого обладнання, яке останній вважає втраченим, а тому листом від 25.08.2010 року позивач повідомив відповідача, що в разі неповернення обладнання в зазначений термін, обладнання вважатиметься втраченим, у звязку з чим відповідач буде зобовязаний сплатити позивачеві його заставну вартість в розмірі 100%.

Згідно з абз. 2 п.6 договору в разі втрати обладнання орендар зобовязується надати орендодавцю документальне підтвердження його втрати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих факт знищення (втрати) майна.

До того ж, в судовому засіданні 31.05.2011 року представник відповідача зазначив, що орендоване майно є в наявності у відповідача, не пошкоджено та не знищено.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Таким чином, позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення, внаслідок якого ним понесені збитки, а саме, не доведено протиправної поведінки відповідача у вигляді знищення (втрати) орендованого майна та самого факту такої втрати, причинного звязку між діями відповідача та розміром збитків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19919, 50 грн. збитків є безпідставними та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 2 ст. 785 ЦК України у разі коли наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 28/35 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 28/35 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Олга” в задоволенні позовних вимог.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олга” (01001, м. Київ, вул. Софіївська, б.10, літера “А”; код 23507629) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 99, 60 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5.Матеріали справи № 28/35 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіСкрипка І.М.

Остапенко О.М.