Постанова № 17674743, 23.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011 № 13/601

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД»

та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Вест»

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.01.2011 року (повний текст складено 04.02.2011 року)

у справі № 13/601 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД», м.Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Вест», м.Київ,

про стягнення пені в розмірі 240000,00 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 23.12.2009 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 21.12.2010 року);

ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 21.12.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МСБУД» (надалі ТОВ «МСБУД», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Вест» (надалі ТОВ «Буд-Вест», відповідач) про стягнення пені в сумі 240000, 00 грн. у звязку з порушенням строків виконання робіт за договором підряду №294/П-459-09 від 16.12.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Буд-Вест» на користь ТОВ «МСБУД» 13025,75 грн. пені, 130,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 12,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи частково позов про стягнення пені, місцевий господарський суд виходив з того, що розмір такої, передбачений сторонами договору, перевищував розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, проте не погоджуючись з розміром стягнутої пені, ТОВ «МСБУД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від27.01.2011року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Буд-Вест» пеню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що зменшення судом розміру пені не є співрозмірною з вартістю робіт, а також строком прострочення виконання робіт відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Буд-Вест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від27.01.2011року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. Одночасно з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та без участі відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2011 року вищевказані апеляційні скарги прийняті та обєднані в одне апеляційне провадження, розгляд справи №13/601 призначено в судове засідання на 11.04.2011 року.

Сторони скористались правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надали відзиви на апеляційні скарги.

За наслідками судових засідань 11.04.2011 року, 28.04.2011 року та 12.05.2011 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 28.04.2011 року, 12.05.2011 року та 23.05.2001 року відповідно.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив повністю, вважаючи їх необґрунтованими. Просив рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача подану відповідачем апеляційну скаргу підтримали, просили спірне рішення скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити повністю. Проти доводів апеляційної скарги, поданої позивачем заперечили повністю, вважають її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

23.05.2011 року в судовому засіданні колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали та додатково надані відповідачем до апеляційної скарги докази, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 16.12.2009 року між ТОВ "МСБУД" (в тексті договору - замовник) та ТОВ "Буд-вест" (в тексті договору підрядник) був укладений договір підряду № 294/П-459-09 від 16.12.2009 року, за умовами якого підрядник зобовязався виконати ремонтні роботи існуючих очисних споруд, а також проектні роботи та монтаж очисної установки «Біотал-50» на обєкті - Складський логістичний комплекс «Вест Гейт Логістік» за адресою: Київська обл., с.Стоянка, Житомирське шосе, 21 км. та надати замовнику хімічний аналіз очищених стоків (а.с.13).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору підрядник має приступити до виконання проектних робіт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання від замовника попередньої оплати (пункт 3.2) та виконати їх протягом 10 робочих днів, а протягом 3-х календарних днів з моменту погодження проектної документації та отримання від замовника наступної плати приступити до виконання монтажних робіт та здійснити їх протягом 15 робочих днів.

Згідно пунктів 3.2.1, 3.2.2 договору замовник протягом 3-х робочих днів з моменту його підписання договору здійснює підряднику попередню оплату за проектні роботи в сумі 2 000,00 грн., а протягом 3-х робочих днів з моменту отримання проектної документації наступну оплату за виконання монтажних робіт в сумі 410 000,00 грн.

Остаточний розрахунок замовник здійснює не пізніше 182 днів з дати підписання акту виконаних робіт (п.3.2.4 договору ).

Умовами договору (пункти 7.1, 7.2, 7.3) на замовника покладено обовязки протягом 5 днів з дня підписання договору передати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та забезпечити вільний доступ робітників, вїзд автотранспорту підрядника з обладнанням, механізмами і матеріалами на будмайданчик. Крім цього, на замовника покладено обовязок по призначенню відповідальної особи, уповноваженої представляти замовника під час проведення будівельно-монтажних робіт з письмовим повідомленням про це підрядника.

В свою чергу, на підрядника покладено обовязок по негайному повідомленню замовника про виникнення обставин, що загрожують виконанню договору, а замовник, протягом 5 днів з дня одержання повідомлення від підрядника, зобовязаний надати відповідь щодо прийнятих рішень та намічених заходів (пункт 7.4).

Місцевим господарським судом встановлено, що 18.12.2009 року позивач перерахував відповідачеві за проектні роботи кошти в сумі 2 000,00 грн. (а.с.18).

Поряд з цим, 08.04.2010 року сторонами був погоджений робочий проект «Водопостачання і каналізація» (а.с.19), після чого 14.04.2010 року позивачем було перераховано відповідачеві наступну оплату в сумі 410 000,00 грн. (а.с.19).

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач мав приступити до виконання робіт 20.04.2010 року та виконати їх протягом 15 робочих днів - до 12.05.2010 року. Даючи оцінку наданому позивачем акту приймання виконаних підрядних робіт від 18.10.2010 року, суд дійшов висновку про порушення відповідачем строків виконання, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої договором у вигляді пені.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки до такого висновку суд прийшов передчасно, без повного та всебічного зясування обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що укладений сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, у відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобовязання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або ж не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобовязання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобовязання перед кредитором.

Частиною 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що до початку виконання монтажних робіт позивач мав підготувати будмайданчик, а саме, виконати монтаж 10 колодязів діаметром 2м, 4 колодязів діаметром 1,5м та збудувати фільтраційні поля (біоплато), без влаштування яких початок монтажних робіт є неможливим. До виконання підрядних робіт відповідач приступив лише з 12 травня 2010 року, з моменту передачі позивачем будівельного майданчику. Монтажні роботи були виконані ним до 17.06.2010 року, а затримка пусконалагоджувальних робіт очисної установки була зумовлена невчасною подачею позивачем енергопостачання.

Позивач проти таких доводів заперечив, пояснюючи, що влаштувати колодязі та біоплато мав відповідач.

В ході апеляційного провадження зясовано, що проектом «Водопостачання і каналізація» передбачався монтаж даних споруд, однак твердження позивача про те, що влаштування колодязів мав виконати відповідач колегія суддів відхиляє, оскільки умовами договору від 16.12.2009 року виконання таких робіт підрядником не передбачалось.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про неналежне виконання позивачем договірних зобовязань в частині забезпечення підрядника фронтом робіт.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведені норми закону, позивач не довів належними та допустимими доказами факт своєчасної передачі відповідачеві будівельного майданчику за актом, як того вимагає пункт 7.1 договору та забезпеченню доступу робітників підрядника та автотранспорту (п 7.2 договору). Варто зазначити, що пунктом 7.3 договору на замовника було покладено обовязок по призначенню відповідальної особи, уповноваженої представляти Замовника під час проведення будівельно-монтажних робіт, про що підрядник мав бути письмово повідомлений. Доводи про те, що відповідач був повідомлений про це електронною поштою, позивач належними доказами не підтвердив.

Пунктом 1.4 договору від 16.12.2009 року визначено, що моментом закінчення будівельних робіт є пуск очисних споруд та підписання гарантійного талону представником заводу-виробника «Біотал».

Матеріали справи свідчать, що монтажні роботи відповідачем були виконані до 17.06.2010 року, а затримка пусконалагоджувальних робіт очисної установки була викликана невчасною подачею позивачем енергопостачання. Дана обставина обєктивно підтверджується листом ТОВ «Буд-Вест» за № 54 від 17.06.2010 року, в якому порушувалось питання щодо вищенаведеного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2010 року відповідач надав позивачеві акт виконаних робіт форми КБ-2, довідку КБ-3 та паспорт на очисну установку «BIOTAL-50 ВРR», про що свідчить акт прийому-передачі паспорту зазначеної установки, технічної документації від 06.07.2010 року, в отриманні яких розписався представник позивача Писанець Д.В.

Поряд з цим, факт запуску очисної установки «BIOTAL-50 ВРR» 06.07.2010 року обєктивно підтверджується податковою накладною ТОВ «Буд-Вест» за №11 від 06.07.2010 року, листом ТОВ «МСБУД» за №534 від 10.08.2010 року на адресу відповідача, в якому мова йшла про невідповідність параметрів очистки стічних вод.

Судова колегія апеляційного господарського суду критично ставиться та відхиляє твердження позивача про те, що підрядні роботи відповідачем були виконані лише 18.10.2010 року, коли був підписаний акт виконаних робіт, з огляду на узгоджений сторонами договору порядок приймання-передачі робіт.

Так, згідно пункту 9.2 договору замовник зобовязаний розглянути і повернути підряднику підписані акти виконаних робіт або обґрунтувати причини відмови від прийняття робіт і підписання актів протягом 5 днів з дня одержання їх від підрядника.

Якщо замовник без поважних причин не підпише наданий підрядником акт виконаних робіт протягом терміну, встановленого пунктом 9.2 цього договору, роботи вважаються прийнятими по кількості і якості без зауважень і мають бути оплачені замовником, згідно п.3.2.2 цього договору (пункт 9.4 договору).

Поряд з цим, частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначає, що у разі відмови однієї сторони від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, акт виконаних робіт від 06.07.2010 року, що містить виправлення з «липня» на «жовтень», вчинене позивачем з порушенням вимог, що ставляться до первинного бухгалтерського документу, належним доказом в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є (а.с.21,22).

Посилання позивача на неякісних хімічний аналіз стічних вод, що свідчить про неможливість прийняття підрядних робіт, колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що не впливають на суть спору з огляду на те, що відповідач несе відповідальність виключно за виконання монтажних робіт, а за якість хімічного складу очищених стоків - завод «Біотал».

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні договірних зобовязань, у звязку з чим правових підстав для стягнення з останнього пені на користь позивача не вбачається, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року цим вимогам не відповідає, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені при неповному дослідженні обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Буд-Вест» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від27.01.20011року у справі №13/601 скасуванню, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №13/601 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Вест» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №13/601 задовольнити.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року у справі №13/601 скасувати.

4.Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МСБУД» (03680, м.Київ, вул.Святошинська, 34, код ЄДРПОУ - 21555958) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Вест» (04073, м.Київ, вул.Куренівська, 27, код ЄДРПОУ - 31287656) 65,13 грн. (шістдесят пять гривень 13 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи №13/601 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.