Постанова № 17674097, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011                                                                                           № 56/280

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва П.В.

суддів:           Корсака В.А.

          Коршун Н.М.

представники сторін не з’явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд”

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 р.

у справі №56/280 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Соммельє”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд”

про стягнення 143805,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 177307,50 грн. – заборгованості за Договором поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р. на підставі ст.ст.180, 193, 224 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним Договором поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р. не виконані належним чином зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

29.10.2010р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 143805,20 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2010р. у справі №56/280 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соммельє” заборгованість на загальну суму 143805,20 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1773,08 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне встановлення обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що строк оплати за поставлений Товар, на підставі видаткових накладних, перелічених в апеляційній скарзі (таблиця №1), ще не настав, оскільки відповідно до п.12.1 Договору поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р. останній закінчив свою дію 31.12.2009р.

Крім того, апелянт посилається на те, що видаткові накладні, які наведені в апеляційній скарзі (таблиця №2 та №3), не відносяться до Договору поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р., оскільки в графі „підстава” вказаний інший, а саме Договір №С-ПР-40274 та №С-ПР-40271 від 01.12.2008р..

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, позивач та відповідач наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з’явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ „Рейнфорд” слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

01.12.2008р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений Договір поставки №ПР-40274, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити Товар на умовах, викладених у цьому Договорі (далі – Договір).

Пунктом 12.1 Договору сторони погодили строк дії Договору до 31.12.2008р.

Відповідно до п.12.2 Договору, строк дії останнього автоматично продовжується на один рік, якщо, хоча б одна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про намір змінити чи призупинити дію Договору за 30 календарних днів до закінчення дії останнього.

В матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін повідомляла іншу про намір змінити чи призупинити дію Договору, в строк передбачений п.12.2.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що даний Договір пролонговувався на той же самий строк і на тих же самих умовах наступним чином: з 31.12.2008р. до 31.12.2009р., з 01.01.2010р. до 01.01.2011р.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку Товару на загальну суму 46589,38 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: №С-12018 від 18.12.2009р. – 1545,61 грн., №С-12186 від 28.12.2009р. – 5500,52 грн., №С-10197 від 22.09.2009р. – 1596,10 грн., №С-10391 від 01.10.2009р. – 1757,70 грн., №С-10523 від 08.10.2009р. – 793,34 грн., №С-10638 від 15.10.2009р. – 1299,13 грн., №С-10653 від 16.10.2009р. – 1876,18 грн., №С-10782 від 23.10.2009р. – 1430,89 грн., №С-10910 від 30.10.2009р. – 1310,20 грн., №С-11258 від 16.11.2009р. – 2108,63 грн., №С-11388 від 20.11.2009р. – 1668,71 грн., №С-11679 від 04.12.2009р. – 1030,88 грн., №С-11830 від 11.12.2009р. – 3632,90 грн., №С-11836 від 11.12.2009р. – 8115,47 грн., №С-00097 від 15.01.2010р. – 491,90 грн., №С-00258 від 22.01.2010р. – 1952,35 грн., №С00347 від 28.01.2010р. – 2727,70 грн., №С-00646 від 18.02.2010р. – 331,70 грн., №С-00845 від 25.02.2010р. – 620,78 грн., №С-00982 від 05.03.2010р. – 2869,70 грн., №С-01127 від 12.03.2010р. – 1989,53 грн., №С-01132 від 12.03.2010р. – 1939,46 грн.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до додатку №4 до Договору, покупець здійснює оплату за поставлений Товар шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача за проданий Товар кожні 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 20.04.2010р. на рахунок позивача перерахував кошти у розмірі 10000,00 грн., у тому числі 3197,20 грн. як розрахунок за Товар, поставлений на підставі вищезазначених накладних, та повернув Товар на загальну суму 6271,56 грн., про що свідчать накладні №43929 від 15.09.2010р., №43930 від 15.09.2010р., №43925 від 154.09.2010р., №43924 від 15.09.2010р., №38599 від 14.09.2010р., №38600 від 14.09.2010р., №43927 від 15.09.2010р., №43928 від 15.09.2010р., №38603 від 14.09.2010р., №38602 від 14.09.2010р., №38601 від 14.09.2010р.

Таким чином, враховуючи те, що частину Товару відповідачем було повернуто, а щодо іншої частини відповідач не скористався правом на повернення Товару (п.6.16 Договору), заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р. становить 37120,62 грн.

Відповідачем відповідно до вимог ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів протилежного.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Із частин 1, 2 ст. 692 ЦК України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, колегія суддів вважа, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 37 120,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Посилання позивача на видаткові накладні, як на доказ поставки відповідачу Товару за Договором поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р., а саме: №С-12232 від 28.12.2009р., №№С-12310 від 31.12.2009р., №С-00062 від 12.01.2010р., №С-00117 від 15.01.2010р., №С-00270 від 25.01.2010р., №С-00379 від 01.02.2010р., №С-00497 від 08.02.2010р., №С-00614 від 12.02.2010р., №С-00858 від 26.02.2010р., №С-01020 від 11.03.2010р., №С-12015 від 18.12.2009р., №08721 від 15.06.2009р., №С-08810 від 18.06.2009р., №С-08831 від 22.06.2009р., №С08938 від 26.06.2009р., №С-09047 від 03.07.2009р., №С-09156 від 16.07.2009р., №С-09158 від 16.07.2009р., №С-09196 від 16.07.2009р., №С-09239 від 20.07.2009р., №С-09340 від 29.07.2009р., №С-09433 від 31.07.2009р., №С-09436 від 03.08.2009р., №С-09562 від 11.08.2009р., №С-09707 від 20.08.2009р., №С-09762 від 21.08.2009р., №С-09763 від 21.08.2009р., №С-09820 від 27.08.2009р, №С-09861 від 28.08.2009р., №С-09869 від 01.09.2009р., №С-09954 від 03.09.2009р., №С-09964 від 04.09.2009р., №С-09965 від 04.09.2009р., №С-10056 від 11.09.2009р., №С-10168 від 17.09.2009р., №С-10378 від 01.10.2009р., №С-10524 від 08.10.2009р., №С-10652 від 16.10.2009р., №С-10912 від 30.10.2009р., №С-11070 від 06.11.2009р., №С-11260 від 16.11.2009р., №С-11389 від 20.11.2009р., №С-11559 від 30.11.2009р., №С-11829 від 11.12.2009р., колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.14 Договору поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов’язаний вказати усіх документах, зв’язаних з поставкою ( рахунках-фактури, видатковій накладній тощо.), зокрема номер Договору.

Як вбачається з вищенаведених накладних, в графі „Підстава” вказаний, зокрема, Договір №С-ПР-4074 та Договір №С-ПР-40271 від 01.12.2008р., а не Договір поставки №ПР-40274 від 01.12.2008р., на підставі якого і був заявлений позов.

Також, колегія суддів не приймає до уваги акт звірки від 15.09.2010р., оскільки в ньому відсутні дані про те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 143805,19 грн. виникла за спірним Договором.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд” підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні; позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд” на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010 року задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010 року у справі №56/280 змінити та викласти його в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Соммельє” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд” (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 154а, код 35250305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соммельє” (04071, м. Київ, вул.Електріків, 13, код 35877773) 37120,62 грн. заборгованості, а також судові витрати: 371,20 грн. по сплаті державного мита за подачу позову та 236 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.”

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Соммельє” (04071, м. Київ, вул.Електріків, 13, код 35877773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рейнфорд” (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, 154а, код 35250305) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 185,60 грн.

4.          Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

5.          Матеріали справи №56/280 повернути до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Авдеєв П.В.

Судді                                                                                          Корсак В.А.

                                                                                          Коршун Н.М.

04.04.11 (відправлено)