Ухвала суду № 17673504, 09.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ У Х В А Л А

09.08.11 Справа № 4/218

Суддя Старкова Г.М., розглянувши матеріали справи по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” про зміну порядку та способу виконання рішення у справі № 4/218 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ- Апекс”, м. Луганськ

про стягнення 4990000 грн. 00 коп.

від позивача ОСОБА_1, адвокат, посвідчення № 931 від 19.04.2007, довіреність б/н від 08.08.2011;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 16-1 від 09.08.2011;

від Ленінського ВДВС Луганського МУЮ ОСОБА_3, довіреність № б/н від 28.03.2011

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” звернулося з заявою, зданою до суду 02.08.2011, про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі № 4/218 та просить суд:

- змінити порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” заборгованості в сумі 4990000 грн. 00 коп., шляхом звернення стягнення на предмет застави, визначений в Додатку №1 до договору застави від 07.07.2010, що укладений між сторонами у справі;

- встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу предмета застави заставодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” від свого імені будь-якій особі покупцеві через прилюдні торги (аукціон) із залученням спеціалізованої організації;

- залучити Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції до участі у розгляді цієї заяви про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218;

- зняти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс”, що є предметом застави за договором застави від 07.07.2010, що був накладений постановою про арешт майна боржника Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 01.11.2010 №7-667.

Представник відповідача відзивом на заяву про зміну порядку та способу виконання судового рішення від 09.08.2011 зазначив, що доводи, викладені у зазначеній заяві, відповідають дійсності та не заперечує проти зміни порядку та способу виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі № 4/218 у запропонований позивачем спосіб.

Представник Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції (далі - Ленінського ВДВС Луганського МУЮ) відзивом на заяву про зміну порядку та способу виконання судового рішення від 09.08.2011 № 83779 не заперечує проти задоволення заяви ТОВ “Фірма Абалон” (позивач) про зміну порядку та способу виконання судового рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218.

Представник позивача надав у судовому засіданні 09.08.2011 додаткові пояснення до заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення. Вказане додаткове пояснення судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218 з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” заборгованість суми позики в розмірі 4990000 грн. 00 коп., державне мито в сумі 25500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення було видано наказ господарського суду № 4/218 від 30.08.2010.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон”, звернулося з заявою, зданою до суду 02.08.2011 про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі № 4/218 та просить суд:

- змінити порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” заборгованості в сумі 4990000 грн. 00 коп., шляхом звернення стягнення на предмет застави, визначений в Додатку №1 до договору застави від 07.07.2010, що укладений між сторонами у справі;

- встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу предмета застави заставодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” від свого імені будь-якій особі покупцеві через прилюдні торги (аукціон) із залученням спеціалізованої організації;

- залучити Ленінський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції до участі у розгляді цієї заяви про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218;

- зняти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс”, що є предметом застави за договором застави від 07.07.2010, що був накладений постановою про арешт майна боржника Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 01.11.2010 №7-667.

В зазначеній заяві заявник зазначає, що 09.08.2010 господарським судом Луганської області прийнято рішення у справі № 4/218, яким позов ТОВ “Фірма Абалон” до ТОВ “ІТ-Апекс” задоволено повністю, стягнуто з “ІТ-Апекс” на користь ТОВ “Фірма Абалон” заборгованість в сумі 4.990.000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25.500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 4/218 від 09.08.2010 був виданий наказ про примусове виконання рішення від 23.08.2010 .

ТОВ “Фірма Абалон” (позивач) 21.09.2010 звернулося до Ленінського ВДВС Луганського МУЮ з заявою № 13-09/10 про відкриття виконавчого провадження.

Ленінським ВДВС Луганського МУЮ 24.09.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21505128 за наказом від 23.08.2010 про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 4/218, запропоновано боржнику добровільно виконати рішення у семиденний строк.

Постановою Ленінського ВДВС Луганського МУЮ № 7-667 від 01.11.2010 накладено арешт на грошові кошти боржника.

Заявник у заяві зазначив, що згідно довідки Луганської філії АТ «Ерсте Банк»від 04.11.2010 № 604.50/3606 грошові кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно довідки МКП «Бюро технічної інвентаризації»від 20.10.2010 № 15/43-4500 зареєстрованого права власності в електронному реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна у м. Луганську за ТОВ “ІТ-Апекс” не знайдено.

Постановою від 01.11.2010 № 7-667 Ленінського ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все майно боржника. Запис про реєстрацію арешту рухомого майна боржника внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 29060437 від 01.11.2010.

Заявник (позивач) вказує на те, що усе рухоме майно ТОВ «ІТ-АПЕКС»(відповідач) , на яке накладено арешт Ленінським ВДВС Луганського МУЮ постановою від 01.11.2010 № 7-667, знаходиться у заставі стягувача - ТОВ “Фірма Абалон” на підставі договору застави від 07.07.2010 .

Також, заявник у заяві зазначив, що починаючи з 24.09.2010 року та до теперішнього часу наказ суду № 4/218 від 30.08.2010 за рішенням господарського суду Луганської області у справі № 4/218 від 09.08.2010 Ленінським ВДВС Луганського МУЮ не виконане внаслідок обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме із-за відсутності грошових коштів, та іншого ліквідного майна, на яке може бути звернено стягнення. Станом на день подання вказаної заяви з боржника борг не стягнутий.

Заявник посилається на те, що все майно, що є власністю боржника, знаходиться у заставі стягувача, що підтверджується договором застави від 07.07.2010, укладеним між ТОВ “ІТ-Апекс” та ТОВ “Фірма Абалон” в забезпечення виконання зобов'язань про повернення позики, невиконання яких стало підставою для винесення господарським судом Луганської області рішення у справі № 4/218 від 09.08.2010.

Заявник, посилаючись на положення на ст.ст.20,21 Закону України «Про заставу» та умови, укладеного між ТОВ “ІТ-Апекс” (відповідач) та ТОВ «Фірма Абалон»(позивач) договору застави від 07.07.2010, вважає за необхідність встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу предмета застави Заставодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві з прилюдних торгів (аукціону).

Таким чином, заявник вважає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права, а саме, реалізація предмета застави шляхом продажу предмета застави Заставодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через прилюдні торги (аукціон), узгоджується з вимогами закону України «Про заставу», не суперечить законодавству і не порушує прав інших осіб, а відтак може бути застосований судом для захисту прав Позивача.

Ленінським ВДВС Луганського МУЮ в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області у справі № 4/218 від 09.08.2010, накладено арешт на рухоме майно, що є предметом застави.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що виконавче провадження, відрите на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області по справі № 4/218 від 09.08.2010, ще не завершено, отже, арешт з майна відповідача може бути знятий лише за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку заявника, вказаний арешт перешкоджає Заставодержателю (позивач, заявник) реалізації предмета застави, на яке звертається стягнення відповідно до судового рішення, і фактично наявність арешту унеможливлює виконання рішення суду по цій справі, отже лише обраний позивачем спосіб виконання судового рішення спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та ефективно захистити порушене право позивача в разі задоволення заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Розглянувши вищевказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” та вислухавши доводи представників судового процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Вимоги, вказані у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” про зміну порядку та способу виконання рішення, підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" №2677-VI від 04.11.2010 також передбачена можливість звернення сторони до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно.

Зміна способу та порядку виконання рішення суду допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його не можливим у строк або встановленим господарським судом способом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218 з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” заборгованість суми позики в розмірі 4990000 грн. 00 коп., державне мито в сумі 25500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення було видано наказ господарського суду № 4/218 від 30.08.2010.

Ленінським ВДВС Луганського МУЮ 24.09.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 21505128 за наказом від 23.08.2010 про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області у справі № 4/218, запропоновано боржнику добровільно виконати рішення у семиденний строк.

Постановою Ленінського ВДВС Луганського МУЮ № 7-667 від 01.11.2010 накладено арешт на грошові кошти боржника.

Постановою від 01.11.2010 № 7-667 Ленінського ВДВС Луганського МУЮ накладено арешт на все майно боржника. Запис про реєстрацію арешту рухомого майна боржника внесено до державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 29060437 від 01.11.2010.

Як вбачається, усе рухоме майно ТОВ «ІТ-АПЕКС»(відповідач), на яке накладено арешт Ленінським ВДВС Луганського МУЮ постановою від 01.11.2010 № 7-667, знаходиться у заставі стягувача - ТОВ “Фірма Абалон” на підставі договору застави від 07.07.2010 .

Матеріалами справи підтверджено, що, починаючи з 24.09.2010 та до теперішнього часу наказ суду № 4/218 від 30.08.2010 за рішенням господарського суду Луганської області у справі № 4/218 від 09.08.2010 Ленінським ВДВС Луганського МУЮ не виконане внаслідок обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме із-за відсутності грошових коштів, та іншого ліквідного майна, на яке може бути звернено стягнення. Станом на день подання вказаної заяви з боржника борг не стягнутий.

Як вбачається, все майно, що є власністю боржника, знаходиться у заставі стягувача, що підтверджується договором застави від 07.07.2010, укладеним між ТОВ “ІТ-Апекс” та ТОВ “Фірма Абалон” в забезпечення виконання зобов'язань про повернення позики, невиконання яких стало підставою для винесення господарським судом Луганської області рішення у справі № 4/218 від 09.08.2010.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Аналогічні положення містяться в п.п. 2.1. договору застави від 07.07.2010, відповідно до якого у випадку порушення Заставодавцем зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього Договору, Заставодержатель набуває переважне право отримати задоволення із Товару шляхом звернення на нього стягнення у встановленому цим договором.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики тощо; застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.

Пунктом 2.2. договору застави від 07.07.2010 передбачено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на Товар в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Стягнення може бути звернено Заставодержателем на весь Товар, або на будь-які окремі речі, зазначені у Додатку № 1 до цього Договору, за вибором Заставодержателя.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч. 7 із ст. 20 Закону України «Про Заставу»реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ст. 21 Закону України «Про Заставу» реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Аналогічні положення містить п.п. 2.3. договору застави від 07.07.2010, відповідно до якого Сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання Заставодавцем зобов'язань за Основним договором та в разі відсутності у Заставодавця грошових коштів для виконання зобов'язань перед Заставодержателем, звернення стягнення на Товар здійснюється на підставі рішення суду, відповідно до якого Заставодержатель має право реалізувати Товар, що є предметом застави, від свого імені будь-якій третій особі - покупцеві в тому числі з прилюдних торгів (аукціону), які проводяться залученою Заставодержателем спеціалізованою організацією.

Отже, положення Закону України «Про заставу»з врахуванням положень укладеного між ТОВ “ІТ-Апекс” та ТОВ «Фірма Абалон»договору застави від 07.07.2010 дозволяють встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу предмета застави Заставодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві з прилюдних торгів (аукціону).

Майнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України, тобто згідно зі статтею 16 зазначеного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначає Вищій господарський суд України в п. 3.12. рекомендацій «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»від 28.12.2007 р. N 04-5/14, вміщений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним. На вимогу позивача суд може застосовувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Крім того, як зазначає Вищій господарський суд України в п. 40 інформаційного листа від 12.03.2009 р. N 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України перелік способів (шляхів) захисту прав та законних інтересів осіб (у тому числі суб'єктів господарювання та споживачів) не є вичерпним, оскільки відповідними нормами передбачена можливість захисту права або інтересу й іншим способом (іншими способами), встановленими (передбаченими) договором або законом. Отже, здійснюючи оцінку правильності обрання позивачем у справі способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд повинен звертатися й до інших, крім названих кодексів, актів законодавства, а також до умов укладеного сторонами договору.

Підпунктом 2.3. договору застави від 07.07.2010 встановлено право Заставодержателя реалізувати Товар, що є предметом застави, від свого імені будь-якій третій особі - покупцеві в тому числі з прилюдних торгів (аукціону), які проводяться залученою Заставодержателем спеціалізованою організацією.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту свого права а саме, реалізація предмета застави шляхом продажу предмета застави Заставодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві через прилюдні торги (аукціон), узгоджується з вимогами закону України «Про заставу», не суперечить законодавству і не порушує прав інших осіб, а відтак може бути застосований судом для захисту прав Позивача.

Як зазначалося вище, Ленінським ВДВС Луганського МУЮ в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Луганської області по справі № 4/218 від 09.08.2010 , накладено арешт на рухоме майно, що є предметом застави.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів, що додані до цієї заяви, виконавче провадження, відрите на підставі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області по справі № 4/218 від 09.08.2010, ще не завершено, отже арешт з майна відповідача може бути знятий лише за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний арешт перешкоджає Заставодержателю реалізації предмета застави, на яке звертається стягнення відповідно до судового рішення, і фактично наявність арешту унеможливлює виконання рішення суду по цій справі, отже лише обраний Позивачем спосіб виконання судового рішення спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та ефективно захистити порушене право позивача в разі задоволення заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ч.9 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні «Серфінг проти об'єднаного Королівства»від 07.07.1989 суд встановив, що ст. 13 Конвенції гарантує право на отримання правового захисту на національному рівні для реального забезпечення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, в якій правовій формі вони забезпечуються в національній правовій системі.

Згідно з ст. 45 ГПК України Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 18.12.2009 № 14, що, згідно зі ст. 7 ЦК України, є правовим звичаєм, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у відповідних статтях ГПК України, зокрема, повинно бути зазначено конкретні дії, які відповідач повинен вчинити, та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

На підставі викладеного, суд вважає, що вказаний арешт перешкоджає Заставодержателю реалізації предмета застави, на яке звертається стягнення відповідно до судового рішення, і фактично наявність арешту унеможливлює виконання рішення суду по цій справі, отже лише обраний позивачем спосіб виконання судового рішення спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення та ефективно захистити порушене право позивача в разі задоволення заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення.

Проте наявність незнятого арешту з майна боржника, фактично унеможливить виконання цього рішення заставодавцем, оскільки при наявному арешті продати заставне майно буде неможливо.

У випадку зміни судом порядку та способу виконання судового рішення про стягнення заборгованості шляхом надання права заставодержателю реалізувати заставне майно від свого імені будь-якій третій особі через прилюдні торги, зазначене майно повинно бути звільнено від будь-яких забезпечувальних заходів, що були застосовані до боржника у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду Державною виконавчою службою, оскільки в цьому випадку виконання судового рішення в частині реалізації заставного майна покладено вже не на Державну виконавчу службу, а на самого стягувача.

Проте реалізація заставного майна з метою погашення заборгованості, не виключає можливість з'явлення у боржника у майбутньому грошових коштів чи іншого (не заставленого майна), на яке стягнення може бути звернено у випадку недостатності грошових коштів, отриманих від продажу заставного майна боржника для задоволення вимог стягувача.

Фактично, зміна судом способу виконання рішення про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно змінює порядок виконавчого провадження лише у частині звернення стягнення на це заставне майно, залишаючи право виконавчої служби використати всі інші, встановлені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»способи примусового виконання рішення, у разі недостатності грошових коштів, отриманих від реалізації заставленого мана.

Судом враховуються обґрунтовані доводи заявника щодо неможливості виконання рішення суду, матеріальні інтереси сторін, тому вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” про зміну порядку та способу виконання рішення у даній справі , слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” про зміну порядку та способу виконання рішення у справі № 4/218 задовольнити повністю.

2. Змінити порядок виконання рішення господарського суду Луганської області від 09.08.2010 у справі №4/218 по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 30.08.2010 № 4/218 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон” заборгованості в сумі 4990 000 грн. 00 коп., шляхом звернення стягнення на предмет застави, визначений в Додатку №1 до договору застави від 07.07.2010, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон”.

3. Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу предмета застави заставодержателем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Абалон”, вул.Шелклвого,35, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 36736741 від свого імені будь-якій особі покупцеві через прилюдні торги (аукціон) із залученням спеціалізованої організації.

4. 3няти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТ-Апекс”, вул.Звейнека,145-П, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 38129403, що є предметом застави за договором застави від 07.07.2010, який був накладений постановою про арешт майна боржника Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 01.11.2010 №7-667.

5. Наказ господарського суду Луганської області від 30.08.2010 № 4/218 підлягає виконанню з урахуванням даної ухвали, завіреної гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Дана ухвала, завірена гербовою печаткою господарського суду, є підставою для виконання наказу господарського суду Луганської області від 30.08.2010 № 4/218.

Суддя Г.М.Старкова