Рішення № 17673307, 05.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.2011 Справа № 5008/1011/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці

до відповідача фермерського господарства „Перепілка”, с. Минай Ужгородського району

про спонукання до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ 14 СВ-0530 від 26.11.2010р.

Суддя С.Б. Швед

секретар судового засідання Анісімова І.Ю.;

від позивача ОСОБА_1., представник по довіреності від 21.04.11 №104;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Закарпаттяобленерго” звернулося до суду з позовом до фермерського господарства „Перепілка” про спонукання до укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ 14 СВ-0530 від 26.11.2010р.

Необхідність задоволення позовних вимог, за доводами позивача, обґрунтовується ігноруванням відповідачем пропозиції енергопостачальної компанії укласти вказаний вище договір в добровільному порядку, у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює спірний вид правовідносин у сфері постачання електричної енергії.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, свого представника у судове засідання не направив, тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:

30.11.2010 ПАТ „Закарпаттяоблеренго” звернулося до фермерського господарства „Перепілка” з пропозицією укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №ЗОЕ 14 СВ-0530 від 26.11.2010р. (далі - Договір), направивши відповідачу проект вказаного Договору.

На час судового розгляду справи відповідач не вчинив дій щодо укладення Договору в добровільному порядку.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання виникають, зокрема, в силу закону, договору.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів.

Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини третьої вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Абзацами третім та четвертим п. 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28 (далі - Правила), передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацію, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, в тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладанні (переукладанні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

На підставі п.1.2 вказаних Правил, договір про спільне використання технологічних електричних мереж це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Пунктами 5.17, 5.18 Правил визначається перелік істотних та обовязкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з приписами частин першої та другої ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі та у спосіб, що передбачені вищенаведеними приписами Господарського кодексу України та Правил надіслав відповідачу проект Договору для підписання з метою реалізації своїх завдань та функцій як постачальника електричної енергії на певній території.

Судовим розглядом справи підтверджено правомірність таких дій енергопостачальної компанії та бездіяльність відповідача як власника електричних мереж щодо укладення спірного Договору за предметом позову.

Вищезазначене зумовлює необхідність у прийнятті судового рішення щодо зобовязання відповідача укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж в судовому порядку.

За таких обставин справи, позов підлягає задоволенню шляхом зобовязання відповідача укласти Договір на умовах, що передбачаються його проектом (а.с. 8-13) з відповідними додатками (а.с. 14-24).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 33, 34, 43, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобовязати фермерське господарство „Перепілка” (с. Минай, вул. Тупікова, 11, код 33222412) укласти з публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) у встановленому порядку договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах, передбачених проектом договору №ЗОЕ 14 СВ-0530 від 26.11.2010р. з додатками до нього.

3. Стягнути з фермерського господарства „Перепілка” ( с. Минай, вул. Тупікова, 11, код 33222412) на користь публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород Оноківці, вул. Головна, 57, код 00131529) суму 321,00 (триста двадцять одну гривню 00 коп.) у відшкодування судових витрат по справі (в т.ч. 85,00 грн. - витрати по держмиту; 236,00 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на території України.

Суддя С. Швед