Рішення № 17673043, 08.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

08.08.2011Справа №5002-15/2020-2011

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Сейболт-Україна» (65003, м. Одеса, вул. Петренка, 2, ідентифікаційний код 14299221)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 25134813)

Про стягнення 16092,84 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №3 від 01.05.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Підприємство з іноземними інвестиціями «Сейболт-Україна» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» про стягнення 13936,80 грн. основного боргу, 646,35 грн. 3% річних та 2049,71 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 377,68 грн. 3% річних та 1 140,59 грн. інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 13936,80 грн. основного боргу, 268,67 грн. 3% річних та 909,12 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення 377,68 грн. 3% річних та 1 140,59 грн. інфляційних втрат, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.07.2011 строк розгляду справи був продовжений за клопотанням позивача.

Отже, строк даної справи обмежений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим у суду відсутні підстави для відкладення розгляду даної справи, тим більше позивач у судовому засіданні представив заяву, якою зменшив розмір позовних вимог.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2009 Підприємство з іноземними інвестиціями «Сейболт-Україна» виконало роботи для Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», а саме: виконання аналізів на представлених пробах на суму (з урахуванням НДС) 13396,80 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.03.2009 підписаною представниками обох сторін (а.с.11).

В той самий день, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на вищевказану суму.

26.11.2010 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату 13936,80 грн. заборгованості згідно акту виконаних робіт від 31.03.2009, яка була отримана 29.11.2010 відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Позивач зазначає, що відповідачем дана сума заборгованості за надані послуги у розмірі 13936,80 грн. сплачена не була, що й стало приводом для звернення з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, 26.11.2010 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату 13936,80 грн. заборгованості згідно акту виконаних робіт від 31.03.2009, яка була отримана 29.11.2010 відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

При таких обставинах, після отримання відповідачем вимоги від 26.11.2010 щодо погашення заборгованості, у відповідача виник обовязок сплатити суму заборгованості, що відповідає вимогам частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства зобовязання по оплаті за надані послуги не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 13936,80 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 268,67 грн. 3% річних та 909,12 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 268,67 грн. 3% річних та 909,12 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75 пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний код 25134813) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Сейболт-Україна» (65003, м. Одеса, вул. Петренка, 2, ідентифікаційний код 14299221) 13936,80 грн. заборгованості, 268,67 грн. 3% річних, 909,12 грн. інфляційних втрат, 151,14 грн. державного мита та 214,45 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 377,68 грн. 3% річних та 1140,59 грн. інфляційних втрат провадження у справі припинити.

4.Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Сейболт-Україна» (65003, м. Одеса, вул. Петренка, 2, ідентифікаційний код 14299221) в дохід державного бюджету (код платежу 22090206, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 5,40 грн. державного мита.

5.Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.08.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.