Рішення № 1766771, 21.04.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2008 р. Справа № 54/08-08

вх. № 1098/4-54

Суддя господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Парфьонов М.В., дов. № 4 від 22.02.2008 року, Іванов Б.В., директор 3-ї особи 1. не з*явився, 2. Плющенко А.П., дов. від 07.02.2008 року, Томащук В.М., дов. від. 14.09.2007 року відповідача - 1. ОСОБА_3., дов. від 20.02.2008 року, 2. не з*явився 3-ї особи не з*явився

розглянувши справу за позовом Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой", м. Харків 3-я особа 1. Міністерство оборони України в особі Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил повітряної оборони воїнської частини А 0215, м. Вінниця, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське Будівельне Управління", м. Харків

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 2. "Харківський аукціонний центр" філії ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", м. Харків 3-я особа Фізична особа -підприємець ОСОБА_2, м. Харків

про визнання недійсним аукціону

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про визнання недійсним аукціону від 29 листопада 2005 року з реалізації ліквідатором Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" Ткачовим майна Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой", який відбувся у "Харківському Аукціонному Центрі" філії ДАК "НМАЦ", а саме майна до складу якого входили 20 квартир загальною площею 1609,18 кв. м., розташовані за адресою:АДРЕСА_1 та повернення Виробничо-комерційній фірмі Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" 20 квартир загальною площею 1609,18 кв. м., розташовані за адресою:АДРЕСА_1 (квартири №№ 1, 2, 3, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9,12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п*ятого поверху) та визнання недійсним Протокола аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року, який відбувся у "Харківському Аукціонному Центрі" філії ДАК "НМАЦ" з реалізації майна належного Виробничо-комерційній фірмі Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой", яке складалось з 20 квартир, а саме: квартири №№ 1, 2, 3, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26 другого поверху, квартири №№ 9,12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п*ятого поверху, загальною площею 1609,18 кв. м., розташованих за адресою:АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першої третьої особи - Міністерства оборони України в особі Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил повітряної оборони воїнської частини А 0215 у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник другої третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське Будівельне Управління" у судовому засіданні наполягає на задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду Київським районним судом м. Харкова кримінальної справи за звинуваченням посадових осіб Виробничо-комерційній фірмі Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" у нецільовому використанні коштів, отриманих від Міністерства оборони України на реконструкцію гуртожитку в АДРЕСА_1

Представник позивача та першого відповідача проти зупинення провадження по справі заперечують.

Представник першого відповідача у судовому засідання і у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує.

Третя особа на стороні відповідача у судове засідання не з*явилася, у наданих письмових поясненнях проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити та просить розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи та клопотання представника другої третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіК -Харківське Будівельне Управління", вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а представник другої третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіК -Харківське Будівельне Управління" не навели конкретних обставин, які перешкоджають розгляду цієї справи в господарському суді до вирішення іншої справи в порядку кримінального судочинства, через що заявлене клопотання є необгрунтованим.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами і третіми особами пояснення та інші докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та другої третьої особи на стороні позивача та першого відповідача, встановив наступне.

29 листопада 2005 року відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 взяв участь у торгах (аукціоні) з продажу майна Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой", яке було визнано банкрутом. Аукціон відбувся в Харківському аукціонному центрі філії ДАК "Національна мережа аукціонних центрів". За результатами торгів відповідач по справі - ФОП ОСОБА_1 став переможцем аукціону по лоту № 1 і набув право на укладення договору купівлі-продажу 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку поАДРЕСА_1 за загальною ціною 615 000 гривень. За участь у торгах позивач вніс гарантійний внесок у сумі 61 500 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 28 листопада 2005 року. Відповідно до умов аукціону сума внесеного гарантійного внеску зараховується у рахунок сплати загальної ціни вартості проданого на аукціоні майна.

30 листопада 2005 року на підставі протоколу аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1та Виробничо-комерційною фірмою Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" в особі ліквідатора було у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу за № 19, за яким позивач продав фізичний особі - підприємцю ОСОБА_1, як переможцю аукціону, за 615 000 гривень 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку поАДРЕСА_1. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору № 19 від 30 листопада 2005 року позивач повинен був передати відповідачу квартири за актом приймання-передачі протягом трьох днів з дня підписання договору, тобто до 04 грудня 2005 року, а відповідач повинен був протягом трьох днів з моменту передачі сплатити вартість квартир. Оскільки позивач по розглядуваній справі не виконав покладеного на нього пунктом 3.1 вищевказаного договору обов'язку по переданню квартир і за будь-яких умов договір купівлі-продажу нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню, відповідач 06 грудня 2005 року письмово звернувся до ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" з вимогою про нотаріальне посвідчення укладеного сторонами договору купівлі-продажу квартир від 30 листопада 2005 року № 19. Але позивач залишив звернення фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 без відповіді і в подальшому ухилявся від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, хоча сторонами у встановленому порядку (хоч і без додержання визначеної законом форми) була досягнута згода щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу відповідного нерухомого майна.

Усі зазначені фактичні обставини встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06, яке було прийняте по справі за участю тих самих сторін, що й розглядувана в даний час справа. За таких умов відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України ці факти не доводяться знову при вирішенні розглядуваної в даний час справи.

Також судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06:

а) було відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України визнано дійсним укладений між позивачем та відповідачем - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1договір купівлі-продажу квартир, відповідно до якого позивач продав відповідачу - Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку поАДРЕСА_1;

б) було зобов'язано позивача нотаріально засвідчити вищевказаний договір купівлі-продажу квартир від 30 листопада 2005 року відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України;

в) було визнано за фізичною особою підприємцем ОСОБА_1(код НОМЕР_1) право власності на 20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку поАДРЕСА_1.

Зазначене рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06 не оскаржувалося, у встановленому порядку набрало законної сили і відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України. Крім того, судом встановлено, що вказане рішення господарського суду Харківської області було сторонами виконано: 22 березня 2006 року ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яким і було нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, відповідно до умов якого ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" продало Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_120 квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху в житловому будинку поАДРЕСА_1). Також 17 березня 2006 року на підставі рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06 право власності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на 20 не завершених будівництвом квартир загальною площею 1609,18 кв.м. (квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху) в житловому будинку поАДРЕСА_1 було зареєстроване у встановленому порядку, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 10128252 від 17 березня 2006 року.

Також судом встановлено, що спірні квартири (20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м., а саме: квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху в житловому будинку поАДРЕСА_1) були отримані ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" на підставі договору дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року відповідно до акту приймання-передачі від 25 квітня 2003 року, за яким ТОВ "Лік - Харківське Будівельне Управління" передало, а ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" прийняло вищевказані квартири в рахунок раніше вкладених ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" коштів у сумі 1 257 000,00 гривень. За змістом вказаних договору дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року (п. 1.2, 1.3) та акту приймання-передачі від 25 квітня 2003 року сторони цих угод дійшли згоди зарахувати зазначену суму (1 257 000,00 гривень) в рахунок дольового вкладу за договором дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року. Відповідно ж до абз. 2 пункта 3.1 договору дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року на підставі дольового вкладу квартири передаються забудовником (ТОВ "Лік - Харківське Будівельне Управління") дольщику (ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой") у власність. Таким чином, спірні квартири (20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м., а саме: квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п'ятого поверху в житловому будинку поАДРЕСА_1) були отримані ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" на підставі договору дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року відповідно до акту приймання-передачі від 25 квітня 2003 року саме у власність.

Дослідженням поданої суду позивачем копії договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15 травня 2003 року, укладеного між ТОВ "Лік - Харківське Будівельне Управління", позивачем та Міністерством оборони України в особі заступника головнокомандувача Військ протиповітряної оборони Збройних сил України з розквартирування військ та капітального будівництва (командира військової частини А 1206), встановлено, що позивач (як виконавець за договором) зобов'язався передати Міністерству оборони України (як пайовику за договором) після введення будинку до експлуатації 2 893,54 кв.м. загальної площі житла у житловому будинку поАДРЕСА_1. На момент визнання позивача банкрутом і проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року зазначений обов'язок за договором № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15 травня 2003 року позивачем виконаний не був і квартири Міністерству оборони передані не були. Відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України 2003 року (так само як і відповідно до частини 1 статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинного на момент укладення договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15 травня 2003 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Посилання позивача на адресний перелік (додаток № 1 до договору № 9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15 травня 2003 року) як на підставу виникнення права власності держави в особі Міністерства оборони України на спірні квартири не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказаний адресний перелік лише конкретизує такі, що підлягали виконанню в майбутньому (тобто після складення переліку), зобов'язання сторін за договором №9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15 травня 2003 року.

Так само суд сприймає критично і відхиляє посилання позивача як на доказ відсутності права власності позивача на спірні квартири на ту обставину, що вказані квартири обліковувалися на позабалансовому рахунку позивача як збудовані за рахунок державних коштів. Питання обліку того чи іншого майна на балансових чи позабалансових рахунках у системі бухгалтерського обліку юридичної особи лише опосередковано пов'язане з правами юридичної особи на відповідні активи (майно). Тому сам по собі факт обліку відповідного майна на балансових чи позабалансових рахунках позивача не може бути достатньою підставою для того, щоб робити висновки про належність чи неналежність цього майна на праві власності позивачу як юридичній особі. На зазначений характер юридичного зв'язку прав на майно та системи обліку активів юридичної особи вказує й президія Вищого господарського суду України в пункті 7 роз'яснення від 02 квтіня 1994 року № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» (з наступними змінами), зазначаючи, що при вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Таким чином, облік майна на балансовому чи позабалансовому рахунку сам по собі не має значення для вирішення питання про право власності (інше речове право) юридичної особи на відповідне майно. Водночас виникнення права власності позивача на спірні квартири на підставі частини 1 статті 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року повністю доводиться встановленим фактом передачі їх у власність позивача відповідно до акту приймання-передачі від 25 квтіня 2003 року на підставі договору дольової участі №11 від 31 березня 2003 року. Таким чином, спірні квартири відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підлягали включенню до складу ліквідаційної маси ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой", визнаного банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2004 року по справі № Б-24/115-04, як майно, яке належало ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" на праві власності.

Посилання позивача в обгрунтування його доводів про відсутність у нього права власності на спірні квартири на момент проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року на аудиторський висновок від 29 лютого 2008 року (Т. 1, а.с. 107-112) також не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначеним аудиторським висновком право власності позивача на спірні квартири на дату проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року заперечується без достатніх правових підстав. Крім того, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторський висновок - це документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела. При цьому згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Таким чином, аудиторський висновок за своєю природою може містити лише думку аудитора і його оцінювання як доказу по справі здійснюється на загальних підставах, визначених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Таким чином, суд, оцінивши вищевказаний аудиторський висновок від 29 лютого 2008 року у сукупності з іншими доказами по справі, вважає викладені у ньому висновки про належність спірних квартир на дату проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року на праві власності державі зробленими без врахування усіх обставин укладення та виконання сторонами відповідних правочинів щодо спірного майна, без врахування відповідних норм чинного цивільного та господарського законодавства України. За таких умов суд вважає вказані висновки аудитора в частині, яка стосується розглядуваної справи (тобто в частині питання про право власності на спірні квартири), такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи і повністю спростовуються фактом отримання спірних квартир у позивачем у власність від ТОВ "Лік - Харківське Будівельне Управління" відповідно до акту приймання-передачі від 25 квітня 2003 року на підставі договору дольової участі № 11 від 31 березня 2003 року.

Відповідно до абз. 6 частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор юридичної особи - банкрута виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Таким чином, посилання позивача у заяві про уточнення та доповнення позовних вимог від 31 березня 2008 року на те, що продаж майна банкрута його ліквідатором є передбаченим статтею 658 Цивільного кодексу України випадком примусового продажу майна особою, яка не є його власником, є необгрунтованими, адже відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи.

Необгрунтованими є також і посилання позивача на відсутність у ліквідатора ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" ОСОБА_2 повноважень на момент проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено негайне набрання чинності ухвалою господарського суду у справі про банкрутство про усунення ліквідатора від виконання його обов'язків. Більше того, суд вважає, що для вирішення спору сторін про право по розглядуваній справі уповноваженість ліквідатора на проведення спірного аукціону від 29 листопада 2005 року взагалі не має істотного юридичного значення. Зазначений висновок випливає з того, що сам по собі спірний аукціон від 29 листопада 2005 року не є правочином, за яким право власності на спірні квартири перейшло до відповідача - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1; зазначений аукціон (як випливає з розділу VII оспорюваного протоколу аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року та встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06) лише надав відповідачу - Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 право на укладення договору купівлі-продажу спірних квартир. Зазначене право було реалізоване Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1шляхом укладення з позивачем договору купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, на підставі якого Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 і набув право власності на спірні квартири. Вказаний договір купівлі-продажу був у встановленому порядку відповідно до закону визнаний дійсним рішенням господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі № 40/15-06, яким також визнано право власності відповідача - фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на спірні квартири. Суттєвою для вищезазначеного висновку є також та обставина, що нотаріальне посвідчення вказаного договору купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року відбулося на виконання рішення господарського суду Харківської області від 10 січня 2006 року по справі №40/15-06 вже 22 березня 2006 року. Тобто зазначений договір купівлі-продажу був під час нотаріального посвідчення підписаний від імені ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" його ліквідатором - арбітражним керуючим ОСОБА_2в той період, за який його повноваження як ліквідатора ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" не оспорюються й самим позивачем, адже на дату нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу набрала законної сили і зберігала її постанова Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по справі № Б-24/115-04, якою було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області по цій же справі від 10 листопада 2005 року, що усувала арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов'язків ліквідатора ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой".

Крім того, судом встановлено, що сторонами повністю виконано договір купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, за яким позивач продав відповідачу - спірні квартири. За вказані квартири відповідач - Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 повністю розрахувався, що доводиться платіжними дорученнями № 10 від 28 листопада 2005 року на суму 61 500,00 гривень, № 1 від 23 березня 2006 року на суму 100 000,00 гривень, № 2 від 14 червня 2006 року на суму 120 000,00 гривень, № 3 від 16 травня 2007 року на суму 333 500,00 гривень (всього на суму 615 000,00 гривень). Зазначені платежі без заперечень приймалися й використовувалися позивачем в особі його повноважних керівних органів, якими у відповідні періоди були ліквідаториОСОБА_2. і ОСОБА_5. Більше того, як встановлено судом, арбітражний керуючий ОСОБА_5., який виконував обов'язки ліквідатора позивача з 11 липня 2006 року (тобто з дати набрання законної сили постановою Вищого господарського суду України по справі № Б-24/115-04, якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2006 року по цій же справі було скасовано), направляв відповідачу письмові вказівки про те, на який саме рахунок слід перераховувати відповідні грошові кошти - лист ліквідатора ОСОБА_5. № б/н від 14 травня 2007 року (Т. 1, а.с. 138), факт направлення якого ОСОБА_5. додатково підтвердив листом № б/н від 27 березня 2008 року (Т. 2, а.с. 9). Суд також враховує ту обставину, що позивачем - ВКФ ТОВ "УкрІнвестСтрой" взагалі не заявлено позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19 від 30 листопада 2005 року, за яким позивач продав відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 спірні квартири.

За таких умов відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, який є власником спірних квартир, набутих ним у власність на законних підставах, не може бути позбавлений свого права власності, оскільки відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України та частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним. Тому позвоні вимоги в частині визнання недійсним аукціону від 29 листопада 2005 року та повернення позивачу спірних квартир задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним протоколу аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року, то суд зазначає, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В цьому сенсі правочином може вважатися лише сам аукціон, а не протокол, який його оформлює. При цьому зі спірного протоколу аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року прямо випливає, що сам по собі він не може вважатися підставою для виникнення прав продавця та покупця без укладення договору купівлі-продажу об'єкта, на який прямо посилається розділ VII оспорюваного протоколу аукціону по лоту № 1 від 29 листопада 2005 року. Тому в цій частині у задоволенні позову також слід відмовити.

Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивачем у позовній заяві заявлено дві позовні вимоги: про визнання недійсним аукціону та про повернення майна. Перша з цих вимог є немайновою і підлягає оплаті державним митом за ставкою 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. "б" пункт 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"), що відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" становить 85,00 гривень. Друга із вказаних позовних вимог є майновою і підлягає оплаті державним митом за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп. "а" пункт 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"). При цьому з доданих до позовної заяви документів видно, що державне мито сплачено позивачем у сумі 102,00 гривні. Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач; у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Оскільки в позовних вимогах в їх майновій частині йдеться про повернення майна, проданого позивачем відповідачу - Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 за ціною 615 000,00 гривень, то саме ця сума має визначатися як ціна позову в частині майнових позовних вимог. Відтак, позивачем при поданні позовної заяви недоплачено державне мито у сумі 6 133,00 гривні (сплачено 102,00 грн., з яких 85,00 - фактично за позовну вимогу немайнового характеру, а 17,00 - залишається на позовну вимогу майнового характеру).

Крім того, дослідженням заяви позивача від 31 березня 2008 року про уточнення та доповнення позовних вимог встановлено, що в цій заяві позивач доповнив раніше заявлені у позовній заяві вимоги. При цьому до вищевказаної заяви від 31 березня 2008 року про уточнення та доповнення позовних вимог позивачем не додано доказів сплати державного мита за подання заяви, що містить нові позовні вимоги. Відповідна позовна вимога є немайновою і повинна була бути оплачена державним митом у сумі 85,00 гривень.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Згідно із частиною 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. За змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові державне мито підлягає покладенню на позивача. При цьому суд не позбавлений права стягнути недоплачені позивачем суми державного мита.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У заводоленні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛіК - Харківське Будівельне Управління" про зупинення провадження по справі відмовити.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестСтрой" (м. Харків, вул. Польова, 67, код ЄДРПОУ 25183504) в доход державного бюджету (одержувач коштів - ВДК м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 6 218,00 гривень державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22.04.2008 року.

Суддя Хотенець П.В.

Секретар судового засідання Карімов В.В.