Рішення № 17667071, 30.06.2011, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/2-1526/2011

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Грищенко В.М.,

при секретарі Савченко Ю.С.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернувся до суду із зазначеним позовом, та просить стягнути з Відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 014/123704/3167/73 від 07.02.2007 року у розмірі 8043,04 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 198176,67 грн., з них 2548,58 доларів США непогашена сума кредиту, 230,67 доларів несплачені проценти, 5263,79 доларів США нарахована пеня, що по курсу НБУ на 21.10.2010 року складає 63633,31 гривні, а також судові витрати, повязані зі зверненням до суду, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № 014/123704/3167/73 від 07.02.2007р., Відповідачу був наданий кредит у розмірі 9009,90 доларів США строком погашення 07.02.2011 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами.

У відповідності до п. 5.1 кредитного договору, відповідач зобовязалася щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами. Умови погашення кредиту, передбачені зазначеними пунктами кредитного договору відповідачем не виконуються.

Станом на 21.10.2010 року утворилась заборгованість перед Банком, яка становить - 8043,04 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 198176,67 грн., з них 2548,58 доларів США непогашена сума кредиту, 230,67 доларів несплачені проценти, 5263,79 доларів США нарахована пеня, що по курсу НБУ на 21.10.2010 року складає 63633,31 гривні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з наведених в позовній заяві підстав.

Відповідач позов не визнає, пояснивши ,що 07.02.2007 року отримав кредитні кошти у розмірі 9009,90 доларів США на придбання автомобілю ВАЗ-21118, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 під заставу цього ж автомобілю згідно умов договору застави № 014/04735/31735/73 від 07.02.2007 року.

Протягом 2007-2009 років відповідач відповідально сплачувала кредитні платежі, намагаючись повернути кредит достроково. Але, на початку 2009 року у звязку з сімейною ситуацією розлученням з залишенням малолітньої дитини на утриманні відповідача, нестабільною виплатою заробітної платні в період економічної кризи можливість виплачувати кредитні платежі вчасно та у повній сумі зникла.

В результаті виникнення прострочки за кредитом, у травні 2010 року спільно з представником досудового відділу банку ОСОБА_3 було прийнято рішення про закриття кредиту шляхом добровільної реалізації заставного майна.

18 травня 2010 року відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу на зберігання, відповідач передав автомобіль ОСОБА_3 для подальшої реалізації.

У розмові з представником банку ОСОБА_3, було узгоджено умови закриття кредиту. Банк самостійно продає автомобіль та на виручені кошти закриває кредит.

Для пошуку покупця та реалізацію автомобілю, відповідача зобовязали підписати довіреність на імя ОСОБА_4.

25.07.2010 року на адресу відповідача надійшла претензія від позивача про вимогу дострокової сплати кредиту на суму 2601,55 доларів США. У випадку непогашення боргу, Банк зверне стягнення на заставне майно за договором застави № 014/04735/31735/73 від 07.02.2007 року.

Дана претензія здивувала відповідача, оскільки вона вважала, що питання з повернення кредиту вже закрите, оскільки заставне майно передано Позивачу, а також видана довіреність з правом продажу.

З метою урегулювання спору, відповідач звернувся до Позивача з заявою про надання розрахунку заборгованості. Відповіді не отримав.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено, що 07.02.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний Договір № 014/123704/3167/73.

Згідно умов кредитного Договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 9009,90 доларів США на придбання автомобілю ВАЗ-21118, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 під заставу цього ж автомобілю згідно умов договору застави № 014/123704/3167/73 від 07.02.2007 року зі строком погашення до 07.02.2011 року (п.1.2 Договору), зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.5.1 кредитного Договору, відповідач зобовязалася щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, а згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умови погашення кредиту, передбачені кредитним договором відповідачем перестали виконуватись з 2009 року, внаслідок чого станом на 21.10.2010 року утворилась заборгованість перед Банком, яка становить - 8043,04 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 198176,67 грн., з них 2548,58 доларів США непогашена сума кредиту, 230,67 доларів несплачені проценти, 5263,79 доларів США нарахована пеня, що по курсу НБУ на 21.10.2010 року складає 63633,31 гривні.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок. Якщо у зобовязані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З метою забезпечення повернення кредиту, 07.02.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний Договір застави № 014/123704/3167/73.

Згідно п. 6.5 кредитного договору № 014/123704/3167/73 від 07.02.2007 року, у разі невиконання Позичальником умов договору, Банк має право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника.

Відповідно до пояснень відповідача та наданого акту прийому-передачі транспортного засобу від 18.05.2010 року, сторони прийшли до угоди щодо добровільної передачі заставного майна для наступної реалізації та погашення заборгованості.

Зобовязання за Кредитним договором були забезпечені заставою. Заставодавцем є відповідач, який 07.02.2007 року уклав з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (заставодержатель) договір застави транспортного засобу № 014/123704/3167/73, згідно з яким Заставодавець передав у заставу Заставодержателю належний йому автомобіль ВАЗ-21118, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, оцінений сторонами у 45500,00 грн.

Згідно з умовами Договору застави у випадку ,якщо кредит,що забезпечений заставою не буде погашений у встановлені кредитним договором строки Заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмету застави( п.2.3.)

Пунктом 2.15 Договору застави передбачено, що за рахунок заставленого майна задовольняються вимоги Заставодержателя в повному обсязі, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням зобовязання , необхідні витрати на реалізацію заставленого майна.

За пунктом 3.2.2. Договору застави транспортного засобу у разі порушення Заставодавцем умов цього договору або кредитного договору Заставодержатель має право достроково стягнути суму заборгованості. Якщо Заставодавець не виконає вимогу про дострокове повернення боргу, Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

У звязку з тим, що у встановлений договором строк відповідачем не були вжиті заходи щодо дострокового виконання зобовязань за кредитним договором, Банк реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитом отримавши від відповідача довіреність на право продажу заставного майна

Відповідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення.

Заставодержатель, згідно ч.2 ст.590 ЦК України, набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк , якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наведені положення договору застави транспортного засобу щодо забезпечення зобовязання відповідають вимогам діючого цивільного законодавства.

Виходячи з наведеного, суд дістає висновку, що позивач скористався своїм правом, а саме задовольнив вимоги за кредитними зобовязаннями відповідача, забезпеченими заставою, шляхом звернення стягнення на предмет застави, тобто позасудовим порядком, тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530, 549, 551, 589, 590, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.М.Грищенко