Рішення № 17664502, 28.07.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2011 р.Справа №18/1615/11

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 37500

до 1. Підприємства «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки», вул. Радянська, 2/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500

2. Полтавської обласної спілки споживчих товариств, вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36000

про визнання недійсним в частині договору оренди нерухомого майна та визнання права вланості

Суддя Тимченко Б.П.

Секретар судового засідання Скок І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_2 від 24.07.1995 р.;

від відповідача 1: не з"явився;

від відповідача 2: Рубан Г.В., паспорт серія НОМЕР_3 від 22.11.2002 р.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі СПД ФО ОСОБА_1) до Підприємства «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки», Полтавської обласної спілки споживчих товариств (надалі Полтавська облспоживспілка) про визнання недійсним письмового Договору оренди нерухомого майна від 01.06.2009 р. в частині п. 2.3., п. 3.4.2. договору, які суперечать ч.ч. 3, 4 ст. 778 та ч. 4 ст. 332 ЦК України; визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення, загальною площею 80,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні наданим у позовній заяві.

Відповідач 1 Підприємство «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки» в судове засідання явку повноважного представника не забезпечило, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі свого представника. Письмовою заявою від 10.07.2011 р., вих. № 155, відповідач 1 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідач 2 Полтавська облспоживспілка у вирішенні спору покладається на розсуд суду, про що зазначила у відзиві на позовну заяву від 26.07.2011 р., вих. № 05-06/68, зазначивши, що відповідач 1 - Підприємство «Лубенський ринок Полтавської обласпоживспілки»є самостійною юридичною особою, яка відповідно до ст. 96 ЦК України, самостійно відповідає за своїми зобовязаннями. Представник відповідача 2 надав суду пояснення аналогічні наданим у відзиві.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд встановив:

01.06.2009 р. між Підприємством «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки»(Орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_1 (Орендар) був укладений письмовий Договір оренди обєкта нерухомості, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення під склад 45.7 кв. м. та приміщення магазину 34,4 кв. м. загальною площею 80,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Станом на 01.06.2009 р. орендований обєкт являв собою нежитлове приміщення у вигляді торгового павільйону з цегляними стінами, цементною підлогою, деревяним перекриттям та рулонною покрівлею, які знаходились в незадовільному технічному стані, що перешкоджало використанню орендованого обєкту за цільовим призначенням та підтверджується відповідними фотознімками.

Дані обставини не заперечуються відповідачем 1 Підприємством «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки»та узгоджуються із дозволом на проведення капітального ремонту, наданим Постановою правління Полтавської облспоживспілки (відповідач 2) від 28.12.2009 р. № 303.

В період оренди на підставі дозволу правління Полтавської облспоживспілки від 28.12.2009 р. № 303 позивач здійснив поліпшення обєкта оренди шляхом фактичного створення нової речі, на створення якої позивачем було витрачено 45893,14 грн., що підтверджується документами на придбання будівельних матеріалів, актом приймання виконаних будівельних робіт від 07.07.2010 р. та актом приймання здійснених невідємних поліпшень орендованого майна від 07.04.2011 р.

Згідно з довідкою № 123 від 01.06.2011 р. залишкова вартість обєкту оренди станом на 01.04.2011 р. складала 3468,00 грн., що в 13 разів нижче за вартість проведених невідємних поліпшень, наслідком проведення яких стало створення нової речі.

Згідно з п. 2.3. Розділу 2 «Порядок передачі обєкта оренди»у разі припинення або розірвання Договору поліпшення обєкта оренди, здійсненні Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від обєкта оренди, не завдаючи його шкоди, визнаються власністю Орендаря, а поліпшення обєкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, що не можуть бути відокремлені без пошкодження орендованого майна, переходять у власність обєкта оренди без відшкодування Орендарю вартості здійсненних поліпшень.

Згідно з п.п. 3.4.3. п. 3.4. Розділу 3 «Права і обовязки Сторін»Орендар має право за власні кошти, за погодженням з Орендодавцем, проводити капітальний ремонт, реконструкцію обєкта оренди. Реконструкцію, повязану із переплануванням, перенесенням перегородок і т.д., що тягне необхідність зміни по поверховому плану здійснювати відповідно до проектно-кошторисної документації (ПКД), погодженої з Орендодавцем. Капітальний ремонт, реконструкція та перепланування обєкта оренди проводять за кошти Орендаря, не підлягають відшкодуванню Орендодавцем та не зараховуються у вартість орендної плати. У випадку створення нової речі в результаті капітального ремонту або реконструкції обєкта оренди її власником залишається Орендодавець, а Орендар не має бажання набути права власності на нову річ.

На думку позивач, вищезазначені умови Договору оренди нерухомості суперечать вимогам цивільного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними без визнання недійсним правочину в цілому.

Суд, вважає вимоги позивача про визнання недійсними в цій частині Договору оренди нерухомості від 01.06.2009 р. обґрунтованими з огляду на наступне:

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до позицій Верховного Суду України, викладених в Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів не дійсними від 24.11.2008 року, якщо правочин, вчинений насправді, не відповідає закону, такий правочин може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України як такий, що суперечить вимогам закону.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що п. 2.3. Розділу 2 «Порядок передачі обєкта оренди»та п.п. 3.4.3. п. 3.4. Розділу 3 «Права і обовязки Сторін»Договору оренди обєкта нерухомості від 01.06.2009 р. суперечить ч.ч. 3, 4 ст. 778 ЦК України, якою встановлено, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

А також вищезазначені пункти (умови) договору суперечать ч. 4 ст. 332 ЦК України, якою передбачено, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З урахуванням фактичних обставин справи та зясувавши думку сторін щодо заявленої позовної вимоги, суд дійшов висновку, що Договір оренди нерухомості від 01.09.2009 р. міг бути вчинений (укладений) сторонами без п. 2.3. Розділу 2 «Порядок передачі обєкта оренди»та п.п. 3.4.3. п. 3.4. Розділу 3 «Права і обовязки Сторін», а тому їх невідповідність ч.ч. 3, 4 ст. 778 та ч. 4 ст. 332 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору оренди нерухомості в цій частині недійсним з моменту укладення, тобто з 01.06.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Внаслідок проведених поліпшень та понесених витрат в сумі 45893,14 грн. позивачем була створена нова річ у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 80,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними та допустимими доказами, якими відповідно до вимог ст. 34 ГПК України повинні підтверджуватися викладені у позовній заяві обставини щодо заявлених позовних вимог.

Оскільки відповідачем 1, який є Орендодавцем за Договором оренди нерухомості від 01.06.2009 р. не заперечується факт створення позивачем нової речі, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу про визнання права власності.

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 45, 47, 12, 13, 34, 49, 69, 74, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір оренди нерухомості від 01.06.2009 р., укладений між Підприємством «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки»та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 в частині умов, викладених у пункті 2.3. Розділу 2 «Порядок передачі обєкта оренди»та підпункті 3.4.3. пункту 3.4. Розділу 3 «Права і обовязки Сторін»Договору оренди обєкта нерухомості від 01.06.2009 р.

3.Визнати за субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення загальною площею 80,1 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

4.Стягнути з Підприємства «Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки»(вул. Радянська, 42/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 01561605) з будь-якого рахунку на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 102,00 грн. - витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Полтавської обласної спілки споживчих товариств (вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36003) з будь-якого рахунку на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 102,00 грн. - витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

7.Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині рішення

Суддя Тимченко Б.П.