Рішення № 17662586, 09.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.11р.

Справа № 16/5005/9024/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РУ-Компані”, м. Буськ Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова група „Рейнфорд”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 49 350 грн. 78 коп.

СУДДЯ ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 49 350 грн. 78 коп., що складає: 44 222 грн. 24 коп. - заборгованості за поставлений відповідно до умов договору від 18.10.2010р. №450190-ДР товар, 2 666 грн. 66 коп. - пені, 1 945 грн. 76 коп. - інфляційних нарахувань та 516 грн. 12 коп. - 3% річних.

Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, правом направлення своїх представників на участь у судовому засіданні не скористалися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, позивач у клопотанні (вх. № 54064/11 від 09.08.2011р.) просить відкласти розгляд справи на іншу дату та розглянути справу без участі представника позивача.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки:

- силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України”);

- згідно з пунктом 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- враховуючи приписи частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, тим більш, що позивач просить розглянути справу без його участі, а у позивача було достатньо часу для надання необхідних доказів.

Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 18.10.2010р. між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „РУ-Компані” (постачальником) та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова група „Рейнфорд” (покупцем) було укладено договір поставки №450190-ДР (надалі –Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити товар у строки, обумовлені даним Договором, згідно замовлення покупця, що є невід’ємною частиною Договору (надалі –Додаток №3 „Замовлення товару”), а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку №4 до даного Договору ”Додаткові умови”, що є невід’ємною частиною Договору (надалі –додаток №4 ”Додаткові умови”);

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару (пункт 1.2 Договору поставки);

- відповідно до пункту 7.1 Договору поставки загальна сума Договору складається з суми товару, отриманого за всіма накладними;

- як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки позивачем з 25.11.2010р. по 29.12.2010р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 59 222 грн. 24 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.23-105);

- відповідно до пункту 7.2 Договору поставки покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку №4 до даного Договору „Додаткові умови”;

- відповідно до пункту 6 Додатку №4 до Договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45-ти календарних днів з моменту поставки товару;

- відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

- отже, строк оплати за отриманий товар вважається таким, що настав;

- як вбачається відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 14.01.2011р. (а.с.106);

- отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 44 222 грн. 24 коп., про що також свідчить акт від 01.05.2011р. звірки взаємних розрахунків;

- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;

- згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;

- згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

- статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

- відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

- згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання;

- відповідно до пункту 8.9 Договору поставки у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу;

- таким чином, пеня становить 2 666 грн. 66 коп. (з 14.02.2011р. по 05.07.2011р.).

- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

- таким чином, згідно розрахунку інфляційні нарахування становлять 1 945 грн. 76 коп. (лютий 2011р. - травень 2011р.), а річні –516 грн. 12 коп. (з 14.02.2011р. по 05.07.2011р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова група „Рейнфорд” (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.12; ідентифікаційний код 33972597; п/р 26009334062201 в ФАБ „Південний”, МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РУ-Компані” (80500, м. Буськ Буського району Львівської області, вул. Львівська, 8; ідентифікаційний код 31285533; п/р 26009001324324 в ЗАТ „ОТП банк”, МФО 300528 ) 44 222 грн. 24 коп. - заборгованості, 2 666 грн. 66 коп. - пені, 1 945 грн. 76 коп. –інфляційних нарахувань, 516 грн. 12 коп. - річних, 493 грн. 51 коп. –витрати по сплаті державного мита та 236 грн. коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„10„ серпня 2011р.